Снайпер РФ убив молодого бійця з Буковини: рвався на фронт із 18 років, устиг одружитися і стати батьком

4 хвилини
44,0 т.
Снайпер РФ убив молодого бійця з Буковини: рвався на фронт із 18 років, устиг одружитися і стати батьком

На Донбасі продовжують гинути українські військові. Так, у понеділок, 12 квітня, куля ворожого снайпера обірвала життя 24-річного Ярослава Карлійчука з Буковини.

Молодий боєць з 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади рвався на фронт ще з 18 років і хотів усе життя прослужити в українській армії. У нього залишилася сім'я і однорічний син.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Виріс у багатодітній родині

Ярослав родом із невеликого села Черепківці Глибоцького району Чернівецької області. Він не дожив до свого 25-річчя всього три місяці.

У хлопця залишилися три старші сестри, у кожної з яких є вже свої сім'ї і діти. Його мама працює в Чернівцях у лікарні, а батько помер багато років тому.

"В юності брат любив спорт. Вони з друзями на одній дачі організували спортивний майданчик, встановили там турніки, саморобні тренажери. І разом тренувалися. Він був дуже спортивним, дуже жвавим. Після школи рік пропрацював у Чернівцях в охоронній фірмі "Тигр", – зі сльозами розповідає OBOZREVATEL старша сестра Надія.

Ярослав (зліва) з друзями в селі обладнали спортивний майданчик
Хлопець давно рвався на фронт

Коли йому виповнилося 18 років, мамі Ярослава подзвонила психологиня з військової частини і сказала, що її син ще надто молодий, щоб служити.

"Мама здивувалася і питає: "А де він?" Виявилося, що він уже у військовій частині! Правда, тоді так вийшло, що він не пройшов тести, ймовірно, так зробили для нього, щоб він не міг у такому віці йти воювати", – каже сестра.

Рідним Ярослав говорив, що не може сидіти вдома, коли багато його друзів давно на фронті. "Я теж повинен батьківщину захищати", – заявляв він.

І в 19 років він усе-таки вирушив у ЗСУ.

"Його якось навіть по телевізору показували, що він наймолодший боєць там", – крізь сльози посміхається сестра.

На фронт хотів піти у 18 років
Встиг одружитися і стати батьком

За час служби на Донбасі Ярослав устиг одружитися. Його дружина Олена родом із Херсонської області, він дуже її любив і хотів дитину.

"Дружина старша за віком від нього і вона сумнівалася, побоювалася народжувати. Ярослав якось подзвонив мені як старшій сестрі й попросив поговорити з дружиною. Він казав, що дуже хоче дитину. Олена прислухалася до нас, й у них минулого року народився син, назвали Саша. Ось зовсім недавно в березні йому виповнився рік. Брат у ньому душі не чув. Він кожну відпустку використовував для того, щоб побути із сином. Устигав і до нас заскочити", – розповідає Надія.

Востаннє рідним Ярослав телефонував приблизно тиждень тому. "Коли він дзвонив, то ми чули постріли. Але він завжди говорив, що у нього все добре, і щоб ми не турбувалися за нього. А останній тиждень ми не розмовляли. Тепер нам із військкомату повідомили, що брат загинув. Мама від горя не може навіть розмовляти, ми їй викликаємо швидку", – плаче Надія.

У Ярослава залишилися дружина та маленький син

Своїми спогадами про Ярослава поділилася і учасниця російсько-української війни в складі ДУК "Правий сектор" Олена Білозерська.

"Загинув побратим. Ярик Карлійчук, він же "Малий". Із 10-ї гірничо-штурмової. Під Шумами, куля снайпера. Залишилася дружина і крихітний синок. Простий класний хлопець із Чернівецької області, невисокий, щирий іноді до комедійності, добрий, "безбашенно" сміливий. Пам'ятаю його 20-річним, майже дитиною, під Мар'їнкою, влітку 2016-го.

Відтоді не бачилися, але списувалися і зідзвонювалися час від часу. Він ухвалив для себе рішення бути професійним військовим – усе життя, до пенсії, служити в армії. Встиг прочитати мою книгу, де він – один із моїх героїв. Сподіваюся, хлопці добре відплатять за нього", – написала Олена.

Поховають Ярослава в рідному селі Черепківці на Буковині.

Олена Білозерська поділилася спогадами про Ярослава
  • 3 квітня на Донеччині під Шумами підірвався сержант Сергій Сулима і загинув від кульових поранень сапер Ігор Байтала, чиє тіло окупанти віддали тільки 6 квітня. Обидва були з 10-ї гірничо-штрумової бригади.

  • 5 квітня неподалік від Авдіївки Донецької області був смертельно поранений солдат 72-ї ОМБр Владислав Мороз, а біля Золотого-4 вбили молодшого сержанта Віктора Гелебранта з 92-ї ОМБр.

  • 6 квітня біля села Степне Донецької області внаслідок підриву автомобіля загинув солдат Максим Стеблянко. В цей же день вороги обстріляли наші позиції в районі Невельського на Донеччині, убивши старшого лейтенанта Володимира Шпака з 58-ї ОМБр.

  • 8 квітня від кулі російського снайпера під Водяним Донецької області загинув матрос 36-ї ОБМП Денис Юшко.

  • 10 квітня недалеко від населеного пункту Золоте на Луганщині вбили 24-річного старшого солдата Андрія Теперіка, який був родом із Харківщини.

  • 13 квітня біля Майорська загинув 40-річний старший солдат Олексій Мамчій. Він теж був родом із Буковини. 2016-го на фронті також загинув його молодший брат Станіслав.

УкраїнаЧернівціВійна на ДонбасіОперація Об'єднаних сил на ДонбасіЗагибель українських військових на ДонбасіРосійсько-український конфліктбоєць АТОАТОООСсмертьзагинули військовіДонбас