5 фільмів, які змінили історію світового кінематографа

У ХХІ столітті завдяки розвиненим технологіям кінематографісти можуть робити те, що раніше здавалося фантастикою. Наприклад, у фільмі "Гравітація" (2013) режисер Альфонсо Куарон зміг "занурити глядача" в космос разом з акторами. Для цього він використав метод зйомки камерою, що безперервно рухається. Акторів прив’язали до однієї локації та увімкнули великі світлодіодні панелі.

Відео дня

Це допомогло створити реалістичну картинку космонавтів, що літають у космосі. Читайте в матеріалі OBOZREVATEL про те, які ще цікаві технології зйомки підняли кінопродакшн на новий рівень.

1. "Громадянин Кейн" (1941)

У цій кінострічці йдеться про пошуки слави медіамагната Вільяма Ренольда Герста. Режисер Орсон Веллс і сценарист Герман Манкевич вирішили використати у стрічці "Громадянин Кейн" прийом непослідовних по часу дій і флешбеків (сюжетна лінія переривається, і глядач спостерігає дії, які відбувалися раніше). Усе для того, щоб втримати зацікавленість та інтригу: складно здогадатися, якою може бути розв’язка.

2. "На останньому подиху" (1960)

Режисери Жан-Люк Годар і Франсуа Трюффо – це титани французької Нової Хвилі, напрямку у кінематографі 50-60 років XX століття, для якого характерні різкий відхід від передбачуваного розвитку подій на екрані. Вони знайшли спосіб, як можна додати сюжету більшої напруженості й гостроти. У фільмі "На останньому подиху" режисери використовували такий прийом – зйомка одного й того ж об’єкта з різних ракурсів, щоб показати плинність часу.

3. "8 1/2" (1963)

Італійський режисер Федеріко Фелліні зняв картину про продюсера, у якого виникали труднощі під час запуску свого проєкту. Кінематографісти поєднали сюрреалістичні сюжети з реалістичними, де лише глядачі мають здогадатися, що відбувається насправді, а що – ілюзія. Наприклад, фільм починається зі сну, де продюсер застряг у заторі й намагається вибратися зі своєї автівки. Далі він летить із неї у небо. Чоловік повертається на землю, оскільки до його ноги була прив’язана мотузка.

Така вільна форма кінострічки надихала й інших режисерів (Террі Гілліама, Девіда Лінча, Мішель Гондрі) відходити від лінійної історії до сюрреалістичної.

4. "2001: Космічна Одіссея" (1968)

Режисер Стенлі Кубрик за допомогою зйомок показав кіноіндустрії нові можливості. Його стрічка "2001: Космічна Одіссея" триває 2,5 години, а діалогів у ній – на 40 хвилин. Уся увага глядача зосереджена більше на зображенні, музичному супроводі та аудіоефектах, а не на діалогах. Усе для того, щоб краще подумки проникнути в космічний простір.

Пізніше акцент на візуальних та звукових ефектах стали використовувати режисери переважно для створення науково-фантастичних фільмів. Наприклад, у "Зіркових війнах" Джорджа Лукаса.

5. "Співак джазу" (1927)

На зйомках цієї кінокартини було використано нову технологію – "Вітафон". Це так званий "звук на диску": звукооператор поєднав грамофонні записи зі звуками стрічки. Так йому вдалося додати до фільму записані діалоги й мелодії. Картина Алана Кросленда "Співак джазу" стала першим повнометражним звуковим фільмом.

Технологію "Вітафон" продовжували використовувати до 1940-х років, а згодом її замінили на вдосконалену систему "звук на стрічці".