Блог | Угода Трампа з Іраном: Росія може опинитися в стратегічній самотності
Можливе підписання тимчасового меморандуму між адміністрацією Дональда Трампа і Тегераном означає важливий поворот у близькосхідній політиці, що несе прямі загрози для економічних і геополітичних інтересів Росії. Москва намагається закріпити свої позиції в рамках так званої "осі опору", але Вашингтон демонструє гнучку дипломатію тиску, готову вибити з-під ніг Кремля його ключового партнера.
60-денне перемир'я, відкриття Ормузької протоки та деескалація навколо ядерної програми Ірану фактично ізолюють Росію, залишаючи її сам-на-сам із власними проблемами.
Найшвидшим і найболючішим наслідком угоди для Москви стане економічний фактор. Іранська нафта може повернутися на світовий ринок. За ідеєю США знімають блокаду іранських портів і надають Тегерану винятки з санкцій для вільного продажу нафти в обмін на розмінування Ормузької протоки. Повернення Ірану як легального гравця призведе до зростання світової пропозиції сировини.
Зростання пропозиції неминуче спровокує падіння цін на нафту (марки Brent і Urals). Для російського бюджету, виснаженого військовими витратами, зниження вартості бареля нижче критичної позначки стане важким ударом. Тому Путін так люто посилює свій тиск на Київ.
Також слід сказати, що досі Росія та Іран конкурували в "сірій зоні", демпінгуючи і продаючи сировину в Китай та Індію. Легалізація іранського експорту позбавить Росію статусу безальтернативного постачальника зі знижками: Пекін з радістю переключиться на легальну іранську нафту, знижуючи залежність від токсичної Москви.
Одночасно останніми роками Кремль робив довгострокову ставку на формування антизахідного альянсу, де Іран займав центральне місце. Ця угода руйнує ці ілюзії. Тегеран вкотре доводить, що його "антиамериканізм" по суті лише інструмент торгу. Щойно США запропонували економічні послаблення, Іран погодився на поступки, проігнорувавши інтереси Москви.
Щодо Росії, то вона активно використовувала нестабільність на Близькому Сході (через проксі-сили Ірану), щоб відволікати ресурси Заходу від війни в Україні. Нормалізація відносин між США та Іраном позбавляє Москву статусу "необхідного посередника" в регіоні. Трамп перехоплює ініціативу, залишаючи Путіна за бортом близькосхідного врегулювання.
Залежність Росії від іранських військових технологій останнім часом стала критичною, в розрізі поставок БПЛА типу Shahed і балістичних ракет. Включення до меморандуму зобов'язань Ірану ніколи не розробляти ядерну зброю і вести переговори про припинення збагачення урану демонструє готовність Тегерана йти на компроміси заради зняття ізоляції. В умовах жорсткого моніторингу з боку США, чиї війська залишаються в регіоні, Ірану стане набагато складніше здійснювати таємні поставки озброєнь до Росії. Будь-яке загострення військово-технічного співробітництва з Москвою зірве довгострокове скасування санкцій, необхідне Тегерану.
Росія довгий час намагалася балансувати між Іраном, арабськими монархіями та Ізраїлем. Угода Трампа повністю змінює конфігурацію. Той факт, що проєкт меморандуму безпосередньо пов'язаний із припиненням війни між Ізраїлем і "Хезболлою", є стратегічною поразкою для РФ. Припинення вогню на цьому фронті стабілізує регіон під егідою США. Незважаючи на висловлені Біньяміном Нетаньяху побоювання, Вашингтон бере на себе роль головного архітектора нової безпеки. Росія, яка не має реальних економічних ресурсів, які могла б запропонувати проблемному регіону, повністю втрачає вплив на Близькому Сході.
Укладення домовленостей між США та Іраном є наочним прикладом того, як американська "дипломатія угод" здатна руйнувати союзи авторитарних держав. Для Росії ця угода має виключно негативні наслідки: від фінансових втрат через падіння цін на нафту і газ до стратегічної самотності.
