Блог | "Из армии не уйду до победы"

Вчора на похороні виступав командир Яни Червоної, сказав, що її хотіли перевести, забрати з позицій, а вона категорично відмовилась.

Трохи спогадів. Коли вона пішла на контракт, я з нею розмовляла. Чесно кажучи, тоді я думала, що це якось несерйозно, що вона там буде вести майже той же спосіб життя, тільки від батальйону тепер. Здивувалася, чому саме в цей батальйон. Яна допомагала Айдару, там її всі знали, логічно було б туди. Вона відповіла, що саме тому й не може в Айдар, що там її сприймають як волонтера, і взагалі - як же вони зможуть нею командувати, якщо вона як волонтер всіма ними командувала?)

Додала, що тільки тут їй запропонували військову посаду, на позиціях, а в інших місцях - лише складську або штабну роботу.

Я спитала, на рік чи на півроку вона контракт підписала. А вона так подивилась на мене дуже глибоко й відповіла:

- Катя, я для себя решила, из армии не уйду до победы.

Читайте: На передовой все были в ах*е

У мене від цієї відповіді мурахи побігли.

Потім ми всі читали її пости з війни, і бачили, як вона чесно й ретельно виконує звичайну військову роботу - наряди, чергування, тренування зі зброєю і т.п. Ніколи ми від неї не чули скарг чи якогось невдоволення.

Яна була на війні 2.5 роки. Її всі знали, у неї була харизма, медійний потенціал, вона могла б це кинути та займатись іншим, можливості в неї були. Але це був її вибір.

Поважайте її пам'ять.