Видео дня
"Основа" розробила план врегулювання конфлікту на Донбасі з важливим компонентом - Ніколаєнко
Україна стоїть на порозі нових виборів, і людям цікаво знати, чи побачать вони в своїх бюлетенях нові обличчя та нові політичні сили, що зможуть відповідати на актуальні запити суспільства. Однією з таких молодих партій може стати "Основа".
"Обозреватель" поспілкувався з її головою Андрієм Ніколаєнко та дізнався, на що варто сподіватися українцям у найближчому майбутньому.
Як і за що існуватиме новий гравець українського політикуму, кого вважає своїми конкурентами, про перспективи нової Конституції та шляхи вирішення кризи Донбасу — це та інше читайте в ексклюзивному інтерв'ю.
Коли починає активно розкручуватися нова політична партія, перше, що всіх цікавить, джерела фінансування. Що скажете про фінансування "Основи"?
Я неодноразово в рамках інтерв'ю відповідав на це питання: наші звіти плюс дані НАЗК показують, що ми фінансуємося нашими прихильниками відкрито. З числа непарламентських партій ми витратили найбільшу суму грошей на партійний розвиток та плануємо надалі це продовжувати. Оскільки ми партія людей справи, в наших рядах і серед наших засновників достатня кількість людей, які офіційно можуть підтвердити і показати свої доходи та сплачені з них податки. Це принципово відрізняє нас від багатьох політичних сил, які приховують своїх справжніх спонсорів, та записують свої внески на сторонніх людей, які про це нічого не знають.
На який електорат спирається ваша партія? Які політсили вважаєте головними конкурентами, а які потенційними союзниками?
Я взагалі не сприймаю слово "електорат". Мені більше подобається говорити "громадяни" або ж "соціальні верстви". Ми хочемо, в першу чергу, представляти інтереси тих людей, які в нормальній країні однозначно були б представниками середнього класу . На жаль, в Україні так сталося, що ті, хто вважає себе середнім класом, і хто є ним насправді - це дві великі різниці. Треба дати можливість, щоб ті люди, які повинні ними бути, мали можливість жити як представники середнього класу в європейській країні. Це стосується будь-якого лікаря, інженера, викладача, навіть держслужбовця, будь-якої людини, яка працює на підприємстві і має певну кваліфікацію. Це малий і середній бізнес, це ті люди, які сьогодні, фактично, створюють найбільшу додану вартість в країні, але які майже позбавлені будь-якого впливу на процеси державного управління. У нас на них впливають або малозабезпечені люди, чиї голоси у той чи інший спосіб купують. Або ще в більшій мірі олігархи, які отримують надприбутки. А той середній клас, який є носієм демократичних цінностей - він сьогодні майже ніяк не представлений. Тому будь-яка людина, яка вважає себе людиною справи, знайде собі партнера в партії "ОСНОВА".
Вважаю нашими опонентами тих, хто просто багато говорить, а в реальності розглядає політику як бізнес. Ми не створюємо політичний проект чи партію під конкретного лідера. Ми створює ідеологічну партію всерйоз, надовго і хочемо домогтися, щоб більшість людей справи себе асоціювали з цією партією. Ми, і засновники і ті, хто до нас сьогодні примикають в регіонах - це люди, які довели свої можливості не в Фейсбуці або на мітингах, а створеними робочими місцями, проведеними медичними операціями або навченими дітлахами або виграними в судах справами. Ось такі люди, які не прагнуть короткострокової слави, а пов’язують з Україною своє майбутнє та майбутнє своїх дітей, - нас цікавлять і в якості наших виборців, і в якості членів нашої команди.
Якого результату плануєте досягти на парламентських виборах? Поки рейтинги "Основи" не вражають…
Я вважаю, що сьогодні нікого не можуть вразити рейтинги існуючих партій в Україні. До всім відомих брендів в суспільстві стійка недовіра. Якщо найбільш популярна партія може похвалитися підтримкою лише 14% українців, це свідчить про глибоку кризу всієї партійної системи. Нас, як партію, яка фактично почала активну польову роботу, і роботу з будівництва лише нещодавно може тільки радувати, що рейтинги з'явилися, і вони починають рости. А що стосується завдання, то, безумовно, завдання мінімум - стати тією партією, без якої в принципі коаліція не буде можлива. Середній клас дуже слабко представлений в парламенті. І відповідно коаліція без цих людей ефективне управління країною, розвиток цієї країни - неможливі. А завдання максимум - це стати основою коаліції і мати свого, в ідеалі, і президента і прем'єра або як мінімум когось одного.
В одному з інтерв'ю ви закликали створити в Україні новий суспільний договір, який має стати основою нової Конституції. Яким ви бачите цей договір, механізм його створення та затвердження? І що глобально має змінитися в Конституції України?
Я не буду намагатися, як інші політики фантазувати на тему, що я знаю краще, що хоче український народ. Ми не будемо готувати за зачиненими дверима проект Конституції і потім намагатися її різними способами легалізувати. Ми вважаємо, що український народ своєю історією довів, що він досить розумний, особливо активна його частина, для того, щоб мати право написати власну Конституцію. Безумовно, в цього процесу повинні бути якісь лідери, але це повинні бути точно не українські політики-банкрути. Тому, є проект закону №3781, який підготовлений громадянським суспільством внесений десятком депутатів різних фракцій. Він передбачає процедуру розробки нової Конституції тими людьми, які не були при владі, або обиралися до Верховної ради. Більше того, вони беруть на себе зобов'язання, згідно цієї процедури, не претендувати на участь в цій владі в майбутньому. Тим самим створюється гарантія, що відповідна група розробників готуватиме документ не під себе. Далі відповідний проект виноситиметься на референдум. Так ми отримаємо Основний закон, що максимально відображатиме настрої та очікування суспільства. Ми ініціювали заради реалізації цього проекту об’єднання однодумців в коаліцію "Народна конституція"
Одна з ключових проблем України наразі – воєнний конфлікт на Донбасі. У вас, у вашої партії є стратегія, бачення вирішення цієї проблеми? "Мінськ", новий формат переговорів, миротворці, блокада чи, може, щось інше?
Є дійсно комплексний план мирного врегулювання, який має назву "три основи", цей план, який був представлений і важливим моментом і компонентом цього плану, є якраз питання легітимної влади на Донбасі.
Легітимність - ключовий компонент, тому що, вирішивши питання тільки безпеки, не створивши, якусь легітимну адекватну владу на тій території, ми отримаємо просто заморожений конфлікт. Ми не віримо в можливість проведення в найближчому майбутньому виборів за стандартами ОБСЄ. Відтак вважаємо правильним і необхідним введення тимчасової міжнародної адміністрації, яка могла б дати поштовх демілітаризації тієї території, нормалізації життя громадян, відновленню економічних зв’язків з Україною. Далі підключення мешканців цих територій до процесу створення нового суспільного договору для всієї України, нової Конституції. Після її прийняття вже можливо буде говорити про повноцінну реінтеграцію в українське, але вже нове правове поле. Я не прихильник зміни Конституції під окремі регіони. Але значно більший ступінь децентралізації повинен бути закріплений в Основному законі. Більший для всіх регіонів.
А що стосується третього компонента - довіри, то це те, чого не вистачає взагалі українському суспільству, а між Донбасом і рештою України - особливо. Відновлення пенсійного забезпечення та соціальних виплат для всіх мешканців Донбасу створить фундамент для відродження довіри. Як тільки запрацює міжнародна адміністрація, потрібно буде спростити кардинально, якщо не повністю ліквідувати, цю ганебну розмежувальну лінію.
Ну і, безумовно, ми бачимо, що Мінський формат не працює. Тому він повинен бути змінений на інший, більш нейтральний. В цьому зв’язку ми говоримо про Відень і працюємо в цьому напрямку. І якщо подивитися уважно на заяви Курта Волкера, і ряду ще європейських політиків, вони підтримують цю ідею. Плюс ми вважаємо, що американці повинні брати участь офіційно в Нормандські форматі, як і ОБСЄ. А німці і французи мають призначити повноцінних спецпредставників. Спецпредставник від України повинен бути не в Мінську і це не повинен бути колишній президент країни. Ним має бути людина, яка розуміє проблеми Донбасу. Бажано виходець з Донбасу. Тоді це має бути не 18 зустрічей за рік, як було в 2017 році, а постійно діючий майданчик. Поки не домовляться, про чітке поетапне виконання такої стратегії. Хоча взагалі Європа, на даний момент, на нашу думку, дозріла до нової Гельсінської конференції, яка б принципово сформулювала нову архітектуру безпеки на континенті, яку б підтримали всі держави. Після завершення холодної війни нові загальноприйняті правила так і не були сформульовані, що частково також призвело до війни на Сході України.
Ви працювали заступником голови Донецької ОДА, головою Державного агентства з питань відновлення Донбасу, тому добре знайомі з ситуацією в регіоні. Як ви оцінюєте суму, яка знадобиться для відновлення Донбасу після реінтеграції?
Я не готовий сказати про таку сумі зараз, але я знаю, яка сума повинна була б бути на момент створення агентства. Ми оцінювали цю цифру від мільярда до півтора мільярда доларів США. За ці роки війни, я думаю, цифра збільшилася багаторазово, думаю мінімум в 5, а то і більше разів. Необхідно розуміти, що це не вся сума, яка повинна йти на відновлення лише інфраструктури. Тут проблема в іншому: Донбас втратив за час війни велику кількість робочих місць і частина цих робочих місць в тих галузях, які явно неконкурентоспроможні. Зокрема, за великим рахунком, відновлювати збиткові шахти сьогодні було б дурістю. З іншого боку залишити людей без роботи - це було б ще більшою дурницею. Тому сьогодні потрібно говорити про пріоритетний розвиток цих територій з виділенням фінансування для створення робочих місць в нових галузях економіки. Тому тут, як то кажуть, і карти в руки міжнародної адміністрації, яку ми вважаємо інвестором, щоб вони вкладали туди гроші. Я в статті своїй недавно писав, що якщо у всій Україні буде такий бардак як зараз, і ставлення до інвесторів, а на Донбасі під міжнародним контролем зроблять інші, кращі умови, то ті райони в підсумку розвиватимуться краще за інші області. І це лише доведе, наскільки хибною є інвестиційна політика нинішньої влади, що чітко розуміє: прихід транснаціональних компаній в Україну суттєво знизить корупційну ренту чиновників.. Західні корпорації не дають хабарі, оскільки підпадають під дуже серйозні санкції за власним антикорупційним законодавством.
Зараз досить часто висловлюється думка, що економічний тягар з відновлення цих територій просто розчавить Україну. Чи є тут зерно істини? І як тоді бути Україні, на ваш погляд?
Я вважаю, що така постановка питання неправильна. Чому? Тому що кожна проблема - це проблема, але як кажуть, улюблені мною корейці: кожна криза - це великі можливості. І за великим рахунком, питання додаткової можливості для, в тому, числі інвестування, збільшення внутрішнього ринку. Сьогодні ряд українських компаній з втратою Донбасу позбулися великої частки внутрішнього ринку. Їх замістили російські, білоруські підприємства, китайська продукція. Необхідно усвідомлювати, що після відновлення контролю над тими територіями, український товаровиробник за багатьма позиціями зможе туди повернуться. І більш того, люди на Донбасі вміють важко і старанно працювати і добре працювати. Не випадково до війни компанії вважали ефективнішим розміщувати саме в тому регіоні свої виробництва. Та вища якість робочої сили.
Ви дипломат за освітою. Очевидно, останнім часом дипломатичні відносини України з рядом країн, що важливо – з сусідами, загострилися. Маю на увазі, перш за все, Польщу та Угорщину. Ви бачите у цьому провину офіційного Києва чи це результат виключно внутрішньополітичної ситуації в країнах-сусідах?
Безумовно є внутрішньополітична гра і в Польщі, і в Угорщині, і передвиборна ситуація. Але цього б не було, якби українська влада не проводила таку шалену і показову українізацію. До цих чутливих питань необхідно дуже м'яко й акуратно підходити. Нас ще з початку 2000 почали ділити: за ознаками мови, релігії, ставлення до певних сторінок історії. Це все формувало розкол в суспільстві. Зараз спроба знову переписати і сказати, що якась частина історії краще, ніж інша - тільки цей розкол збільшує. Тому, ці люди насправді працюють проти країни, проти єдиної України, вони працюють на розкол. Я поважаю українську історію, але знаю, що її трактовки у виконанні Володимира В’ятровича працюють проти інтересів України як всередині, так і у відносинах з сусідами.
Яким чином, на вашу думку, можна загасити цю дипломатичну пожежу? Бо Україна ризикує опинитися фактично в оточенні недружніх країн…
Потрібно перестати говорити про історію і витягати питання мови як всередині, так і за кордоном. Акцент необхідний на економічному співробітництві, культурних і спортивних обмінах, тому, що людей об'єднує. Зокрема, під час проведення Євро-2012 в Україні та Польщі ніхто і помислити не міг про нинішнє напруження між Варшавою та Києвом. Історичні суперечки були принципово невигідні обом сторонам, які спільно працювали над великим міжнародним проектом.
Коли країни разом вміють заробляти гроші, коли це йде на користь двох народів, тоді забуваються історичні образи. Так сталося між Японією і Сполученими Штатами, між В'єтнамом і Сполученими Штатами, між Францією і Німеччиною. Шукати собі штучно ворогів серед сусідів - це дуже примітивна, помилкова політика.
Епопея з офіційним призначенням голови НБУ продовжується, тим часом Яків Смолій вже дав зрозуміти, що буде продовжувати монетарну політику своєї попередниці. Ви ж не раз її критикували. На вашу думку, чим країні загрожує продовження курсу Нацбанку?
Яків Смолій – несамостійна фігура, єдиною умовою перебування якого на посаді буде подальша ретрансляція керівних вказівок від тієї ж Гонтарєвої, а значить – і від президента. Ці дії вже призвели економіку майже до банкрутства. Точні підрахунки ще будуть зроблені, сподіваюся, кваліфікованими слідчими, але й за попередніми оцінками фінансистів, втрати країни від "банко паду", організованого Гонтарєвою, перевищують збитки економіки від російської агресії мінімум удвічі. І цифра в 1 трильйон гривень сукупних втрат держави, бізнесу, населення від дій Гонтаревої – ще не остаточна.
Продовження такої політики призведе до знищення будь-якої інвестиційної діяльності на теренах України, до згортання підприємництва, до остаточного знищення середнього класу, до незворотньої втрати довіри населення до фінансово-банківської системи. Цій системі не довіряє навіть сам Яків Смолій, який, згідно з декларацією, зберігає грошові активи здебільшого у іноземній валюті, а не в гривні. Експерти Міжнародного економічного форуму у Давосі дають об’єктивну оцінку стійкості української банківської системи у глобальному рейтингу конкурентоспроможності. За показником стійкості банків Україна – один з антилідерів рейтингу, протягом керування НБУ Гонтарєвою вона посідає останні чи майже останні щаблі у переліку більш ніж 130 країн. Смолій лише продовжить цю ганебну естафету.