УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Між катастрофою і рабством 27 січня 2011

Між катастрофою і рабством 27 січня 2011

Серед широкого списку анонсованої владою реформ найважливіше місце, без сумніву, займає житлово-комунальна. Нескладно також здогадатися, що ставлення до неї більшості населення, м'яко кажучи, насторожене. Дійсно - якщо сам істеблішмент тільки й говорить про "хворобливих", "непопулярних" і інших малоприємних кроках - кому ж вони сподобаються? У сенсі з числа "популюс", простого народу - а не його "слуг", зазвичай живуть на кілька порядків багатшими свого номінального "господаря".

Тим часом, щось - а питання покращення ЖКГ дійсно назріло. Звичайно, теж саме можна сказати і про інших сферах - але там, все таки, теза про "невідкладність" буде деякою натяжкою. Візьмемо, наприклад, адміністративну сферу. Так, роздуті штати - це погано, корупція - ще гірше. Але, поклавши руку на серце, з готівковим чиновним людом Україна живе всі 20 років своєї незалежності. Неприємно, незручно - але не смертельно. Або та ж медицина. По суті, нашим співгромадянам формально доступні більшість її послуг, що надаються і в найрозвиненіших країнах. Правда - за умови наявності у пацієнта гаманця досить товщини. Втім, коли "пахне смаженим" - зазвичай гроші на лікування того чи іншого рівня знаходяться майже у всіх - за винятком, хіба що бомжів або абсолютних будинків.

А ось житловий фонд - справа інша. Звичайно, що дісталися Україні від СРСР його потужності (як і в промисловості, сільському господарстві, інших сферах) дозволяли досі сяк їх експлуатувати майже без додаткових капвкладень. Але до нескінченності така ситуація тривати не може. Житло та комунікації починають просто розсипатися. Так, запланований при "знатному кукурудзівника" строк граничної служби "хрущовок" обчислюється десь напівстоліттям - який, на жаль, якраз нині і закінчується. Десь владі вдасться вирішити цю проблему, продавши їх на злам в престижних районах (разом з займаної землею) комерсантам, які в подяку розселять мешканців на околиці, в нові будинки - а самі налаштують елітних квартир і торгових комплексів. Але така схема спрацює хіба що у великих містах - городки дрібні (а тим більше - селища міського типу) і так мають достатньо землі для будівництва, навіщо забудовникам ще витрачатися на житло "виселенців"?

Тим часом, безжалісний час і пов'язана з ним ентропія (мимовільне прагнення до хаосу) працюють незалежно від наявності у можновладців планів з порятунку ЖКГ. Тисячі "фонтанів" під асфальту, з прогнилих труб опалювальної системи, в які часом провалюються автомобілі і навіть живцем ошпарюють люди (що роблять стольний град Київ схожим на Камчатку з її "долиною гейзерів") - це тільки "квіточки". І навіть замерзлий в люту зиму 2006 шістидесятитисячну шахтарський Алчевськ - теж. Гірше буде, коли будинки почнуть елементарно валитися - без землетрусів, поданий боєголовок ухилились від курсу ракет (як це було в Броварах) та інших форс-мажору. Тим більше, що все не надто ліниві мешканці багатоповерхівок, уявляють себе "крутими", вже зробили у своїх квартирах "євроремонт" з переплануванням стін - тим самим порушивши єдність несучих конструкцій будівель.

Поки такі ситуації виникатимуть епізодично - впоратися з ними буде відносно нескладно. Влада навіть зможе і пропіаритися зайвий раз - показавши по всіх телеканалах свою "турботу про постраждалих". Все одно, для бюджету вийде дешевше, ніж забезпечити поточний контроль стану - з такими ж поточними ремонтами всього аварійного житлового фонду, частка якого розрахунок з кожним днем. Хоча життя загиблим все одно не повернути. Та й елементарно знайти нове житло постраждалим навіть у містах-мільйонниках теж складно - як це показав приклад Дніпропетровська, де після вибуху газу в одній з будівель ріелтори відразу ж підняли ціни на продавані квартири до небес.

А якщо вдома почнуть сипатися цілими кварталами? Тут вже "накриє" і "нових українців", які живуть по сусідству з "пролетарями". Це ж не УРСР зразка 1986 року, коли евакуйованим чорнобильцям будували житла всім Союзом - та й то на це пішло кілька років. Добре, що Союз упав лише в 1991 році - а то бути б жертвам "мирного атома" і донині бомжами.

"Етапи великого шляху": "голодний пайок", компрометація, реформа ...

Одним словом, реформа ЖКГ нині є однією з найбільш назрілих і невідкладних. І це розуміє навіть влада. Правда, сама не хоче для зміни положення вдарити палець об палець. Спочатку, на зорі незалежності, вона попросту зняла з себе відповідальність за житловий фонд - щедро дозволяючи його приватизувати. Довірливий піпл ломанулся за "безкоштовним сиром" - переписавши у свою власність все, аж до кутів в общагах-"клопятніках".

Часом миготить шалена думка - а що було б, якби люди відмовилися від "королівського подарунка" - залишивши свої житла в держвласності? Хоча, для офіційного Києва і тоді б нічого не змінилося - на цей випадок у нього давно була припасена "друга лінія оборони", така ж "обманка", як і приватизація - так зване місцеве самоврядування. Право керувати у якого теоретичні є - а от грошей на це Центр дає з дуже великим скрипом, при всіх без винятку пострадянських режимах. Включаючи і тієї партії, яка офіційного іменує себе "регіональної".

Ну от нинішні ЖЕКи та ЖКП - вони ж місцевій владі і підкоряються. І разом з ними стають "козлами відпущення" за головотяпство Мінфіну та парламентської більшості. Але, видно, можновладцям почали набридати навіть ці повноваження своїх нижележащих "бідних родичів". Дарма, чи що, в останні роки чи не кожен поважаючий себе видання регулярно поміщає на своїх сторінках вичерпний перелік усього того, що зобов'язані робити комунальники за одержувану у мешканців квартплату? Тут і розетки раз на кілька років змінювати, і унітази - трохи рідше, і, звичайно ж, капремонти жител робити. При цьому журналісти відповідних рубрик ще й радять: "Якщо халатні працівники ЖЕКу не роблять всього цього - складайте акт і вимагайте зниження квартплати!" А піпли і потирають руки - вони і без цих закликів раді взагалі нічого за житло не платити. Благо - за нинішніми нормами виселити навіть самого злісного неплатника майже неможливо. А з зібраних коштів не те, що капремонти з унітазами забезпечити - дай Бог хоча б утримати батареї в квартирах від замерзання і прилеглу територію від перетворення у філію міського сміттєзвалища.

Або, може, гроші у ЖЕКів таки є - і вся ця безнадія виключно через нездатність нинішніх структур працювати? Може, вони гроші недбайливо використовують? Ну так є ж КРУ - вони можуть шлях кожної копійки відстежити, і будь-якого жеківського начальника можна без особливих зусиль зняти з займаної посади. Тільки ж цієї самої "копійки" не дають взагалі - і винні тут не безмовні працівники житлкомгоспу, а політики, складові такий бюджет, якого знову ж вистачає лише на зарплати.

Загалом, нинішня система забезпечення ЖКГ скомпрометована владою до неможливості. Схема, до речі, не нова - точно така ж, наприклад, випробувана і в медицині. Якою роками давали кошти тільки на зарплату медпрацівникам і кой-які крихти на інше - але дружно лили "крокодилячі сльози" про її "відсталість" та "неефективності". Готували, тобто, грунт для того, щоб настраждався народ заздалегідь погодився з будь-якими "оптимізації" галузі - заради того, щоб зекономленими за цей рахунок засобами людей лікували трохи краще і дешевше.

Правда, основа кризи, що вибухнула в ЖКГ бачаться владою значно реалістичніше, ніж у вищезгаданій медицині. У другому випадку реформатори свято впевнені (і запевняють нас), що якщо скоротити три чверті стаціонарів і більшу частину "вузьких" спеціалістів - залишилися "земські" лікарі лікуватимуть хворих краще за ті ж гроші. Але те адже сфера гуманітарна - трохи підправити статистику, переконати пацієнтів, що "їм стало добре" - і справа в капелюсі. У житловій же сфері ж напівзруйновані будинки укупі з комунікаціями ну ніяк не відремонтувати - навіть якщо розігнати три чверті ЖЕКів, "повантаживши" їх обов'язки на купку залишилися працівників.

Соціальна справедливість? Для кого і за чий рахунок?!

Тому реформаторами зізнається - необхідні значні вливання додаткових коштів. На жаль, визнання цього факту не означає зміни вищезгаданої пострадянської "парадигми" - "бюджет за це платити не буде". Хоча, до речі, автор статті і не збирається критикувати, в дусі "лівих", наших політиків і чиновників за "порушення соціальної справедливості". Тому що, як раз, радянський принцип дотування жілкомфонда з істинною соціальною справедливістю не мав нічого спільного.

Несподівано? Та зовсім!. Фундаментальний принцип "держави робітників і селян" найбільш точно був відображений в образі знаменитої скульптури Мухіної, що стала емблемою кіностудії "Мосфільм". Безправну "селянку"-село в радянські часи форменим чином, як би це м'якше висловитися, "мали" - якщо не сам "робочий"-гегемон, то влада на його користь так точно. При Сталіні селяни не мали навіть паспортів - щоб уникнути спокуси змитися в місто від каторжної колгоспної роботи за "палички"-трудодні. Хрущов, правда, цим "радянським кріпаком" паспорта повернув, але про все інше - забув. Про міську "ковбасі по 2.20" (у сільмагах була в кращому випадку "кооперативна" напівкопчена по 6.70), мало-мальськи якісної медицини, майже безкоштовному громадському транспорті, та багато іншого. У тому числі - і колосальних житлових дотаціях, які стали звичними для городян.

Так-так, в селах люди, уявіть собі, споконвіку живуть у власноруч побудованих (або дісталися в спадщину) будинках! Які не тільки будувалися на кровно-зароблені - але й ремонтуються теж не з державного гаманця. Вода, про "високі тарифи" на яку постійно стогнуть міські жителі, або - "у дворі" (разом з "усіма зручностями"), або підводиться за допомогою насоса з найближчого колодязя. Опалення - теж індивідуальне. Немає грошей на оплату вугілля - його просто не підвезуть, якщо проведено газ - жебраку його миттю відключать. А почне домишко сипатися - його мешканцю навіть у думках не прийде вимагати від держави "на шару" його відновлювати. Максимум - у родичів грошенят займе, а так сам буде економити по копієчці.

Точно також, як збираються гроші на ремонт не менш потрібних, ніж житло речей - побутової техніки, автомобіля, занедбаною одягу та іншої особистої власності. І тільки міські будинки переважне громадську думку пропонує лагодити за рахунок держбюджету. У який платять не тільки "незаможні" городяни - а й інші їхні співгромадяни, яким не пощастило проживати в мега-та інших "полісах"

Вобщем, брати гроші на кап-та інші ремонти тільки багатоповерхівок з державної скарбниці, дискримінуючи власників окремих будинків - абсолютно несправедливо. Звідси виникає питання - звідки ж все-таки брати гроші, і хто буде їх освоювати? Як видно з заяв влади, загальну стратегію реформ ЖКГ вона для себе склала. Але до чого це може привести? Чи є інші шляхи?

Про це - у другій частині статті.