Блог | Армія не може бути поза оборонної політики
Пані та панове, якщо ви звернули увагу, я давно вже не критикую вище військове керівництво за те, що вони роблять. Критикую лише через те, що вони мали би робити, на мою думку, могли би робити, але не роблять.
Вони затиснуті в рамки руйнівних для країни політичних рішень, в рамки жебрацького, як для часу боротьби проти збройної агресії бюджету, тому часто їхні рішення об'єктивно вимушені. Рішення погані, але їм не дають можливості зробити по іншому, і вони виходять з критичних ситуацій лише в межах визначеного їм політичними рішеннями коридору можливостей.
Одне з таких рішень полягає в тому, що механізовані і мотопіхотні підрозділи, які виконують бойові завдання в АТО, доукомплектовують військовослужбовцями інших родів військ і видів Збройних Сил, яких відряджають до них на тривалий термін.
Це радянський ще спадок: колгоспників викопувати картоплю не вистачає, техніки сучасної в них нема, тому посилаємо військових, студентів, наукових працівників на "битву за урожай".
НГШ мусить приймати таке рішення, бо його поставили в такий коридор. До речі, сьогодні на прес-конференції щодо справи "групи Марата" представник ССО заявляв, що ніяких вони бойових завдань не виконували, бо у військових квитках у них значиться "стрілець" комендантського підрозділу. Соромно мені було через необізнаність того офіцера, офіційної посадової особи, бо сьогодні сотні таких стрільців, техніків, операторів, діловодів прикомандировані до бойових підрозділів, і на передку воюють.
Минулого року після зборів резервістів у складі бригад, проведених з ними навчань більшість резервістів не захотіли укладати контракт, повернулися додому, а бригади терміново доукомплектовували саме відрядженими з інших частин, які участі у тому бойовому злагодженні не брали.
Є й інші речі, які політично обумовлені. Наприклад, відсутність на четвертому році агресії Московії системи, будь-якої системної роботи з підготовки резервістів територіальної оборони і мобілізаційного резерву. Було десятки листів, звернень, доповідей, десятки круглих столів, конференцій, нарад, робочих груп, і ніякого результату. Тому, що оборонну політику визначають ті, кому масова військова підготовка громадян України до оборони країни не потрібна.
Шкода, що Міністерство оборони спільно з Генеральним штабом наразі не формує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а є інструментом щонайменше руйнівної для України політики в інтересах бенефіціарів БПП, НФ, інших учасників парламентських догворняків, так само як до 2014 року були інструментом антиукраїнської політики попередників.
Армія під керуванням Міністерства оборони не може бути поза оборонної політики. Армія повинна бути її головним носієм.
