Видео дня
Блог | Как Кремль попал в ловушку, пытаясь играться с прошлым
Аналізуючи виступ путіна в кремлі і потім на червоній площі мене здивувало вже в котрий раз як часто очільник кремля (та його спічрайтери) намагається апелювати до величі минулого, шукаючи там приклади власної правоти та неправоти ворогів.
Звинувачення в знищенні індіанців та торгівлі рабами – це намагання звернутися до історії, намагання завдяки історичній перспективі продемонструвати глибинну пагубність Заходу. І, як насідок, підняти глибинну історичну сутність протистояння Русі. Тобто сучасні російські спічрайтери намагаються працювати з архітипичними структурами, черпати силу минулого, звертатися до сутності народу.
Сам по собі це сильний крок. Але в цьому є декілька але.
- Звертатися до таких джерел треба вміти. Не можна сьогодні торгувати з клятим Заходом, а завтра звинувачувати його в гріховності і природній підлості. Руйнується логіка аргументів. Це, звичайно, можна прикрити новою хвилею пропаганди (як у Орвела в "1984" - у нас немає вчорашніх газет, бо вчорашнє може бути переписане будь якої миті) і переписати все, сказане раніше. Але з кожним разом (а факапів російська влада робить все більше) це потребує все більше ресурсів – і фінансових, і емоційних. Влада росії звичайно отримає всі ефіри, які їй потрібні, і знову розкаже, що операція іде за планом, але для відволікання населення від спогадів необхідні все більш масштабні події та аргументи.
- Звернення до минулого викривляє розуміння реальних потреб. Ти можеш розповідати про мобілізаційну економіку і про необхідність поставити у стрій мільйон багнетів і сто тисяч шабель, але в сучасному світі вже ніхто не воює багнетами та шаблями. Більш того – цей мільйон треба годувати та озброювати чимось, що хоч якось нагадує сучасну зброю. Використання минулого у сьогоднішній риториці спрошує уявлення про нагальні потреби. Якщо у вас вся країна завішана переможними транспарантами часів кінця минулої світової війни, то і сприйняття необхідних ресурсів формується під впливом цих спрощених уявлень – мужиков на фронт, баб на завод, вот и весь менеджмент. А потім відбувається зіткнення з реальністю. Промислові ланцюги виявляються складнішими ніж вважалося, а втрата одного відсотка працівників набуває ефекту землетрусу. Це на сталінських заводах можна було мобілізувати пів-країни та поставити до станків жінок і дітей. Зараз в ланцюгу виробництва сусідній працівник не тільки не здатен замінити мобілізованого невдаху, він взагалі не знає чим той займався. Відповідно навіть втрата 1 відсотка працівників руйнує весь ланцюг створення товару чи послугу.
- Намагання використовувати наративи минулого – Київська Русь, русское братство, Іван Грозний з Петром 1 та Суворовим – все це викреслює усі інші народи, яких в цьому братстві та в цій Русі ніколи не існувало. Буряти чи чеченці не мали жодного відношення до Бородинського чи Куликового поля, а монголи з татарами хоч і мали відношення, але згадувати про це недоречно, виходячи з відсутності толерантності у суспільстві в цілому та неможливості інтегрувати негативний досвід минулого в сучасне співіснування.
Коротше кажучи – риторика кремля допомагає створити ілюзію глибинної єдності, але використовувати її можна лише в телевізійному форматі і для вирішення окремих тактичних питань. Все, що стосується реальних рішень обертається ще сильнішою руйнацією всієї кремлівської ідеології. І в результаті сотні народів росії, переживши руйнацію наративів про "діди воювали" несподівано усвідомлять, що їх з сусідніми народами, а тим більше з кремлем, більше нічого ціннісного не пов’язує.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...