Медіа-гальма: десятеро «найкращих»

Традиційний – Дню журналіста присвячений – пошук «ворогів» преси «Обозреватель» залишає іншим виданням. По-перше, мати ворогів – це надто обтяжливо для власної карми. По-друге, нескладно здогадатися, хто очолить такий список. Безумовно, номером першим буде Віктор Янукович, а на інших сходинках розмістяться представники влади загальноукраїнського «розливу». Що ж, як зауважила в інтерв’ю «Обозревателю» шеф-редактор порталу «Телекритика» Наталія Лігачова, в усіх країнах найпершим обмежувачем для преси виступає саме держава, себто її уповноважені лідери. Так було, є і буде в усі часи і за будь-яких режимів.

Але от що цікаво: чому у подібні переліки ніколи не потрапляють представники опозиції тощо? Ясна річ, що здобуванню інформації вони зашкодити не можуть, позаяк не мають для цього необхідних важелів, але можуть так заплутати, забрехати, затуманити справу, що тільки руками розведеш. Або ж створити такі несприятливі умови довкола себе, образити, «послати», принизити медійника, що післясмак такого спілкування лишається надовго. Це актуально не лише для опозиції, а й для таких собі «каліфів» на годину, другорядного чиновництва, міських голів тощо. В наш перелік «медіа-гальм» потрапив навіть відомий церковний діяч – але про нього дещо згодом, адже перше «почесне» місце в цьому ряду займає

1.Юлія Тимошенко. Чому саме вона? Повторимося: будучи не прем’єром, а ув’язненою, Юлія Володимирівна, природно, не затуляє долонею телекамеру і не вириває з журналістських рук фотоапарат тощо. Втім, такого за нею не водилося і у кращі часи. Тимошенко-публічна людина завжди була доволі коректна. Але в тому біда, що до правди з нею ніяк не докопаєшся. Зокрема, й зараз. Яким є насправді її стан? Цього не знає ніхто. То Юлію Володимирівну труять в тюрмі, то начебто вже й не труять. Потім нібито б’ють і всіляко знущаються, проте на фото (зробленому помічниками Карпачової) видно доглянуту жінку з пофарбованим волоссям, дорогоцінними прикрасами і окулярами Moschino. Потім починається «санта-барбара» з лікуванням Тимошенко, яка то хоче, то не хоче «віддатися» у руки ескулапам, то погоджується на терапію, то відмовляється від здачі аналізів. Апогей випробувань – голодування Тимошенко, про яке ми знаємо тільки з її власних слів, і яке мало не закінчується смертю нещасної. Проте життя бере своє, і ЮВТ таки, вочевидь, жива, бо зустрічається з європейськими гостями і слідкує за подіями в країні.

2.Друге місце віддаємо персонажу зовсім з іншої опери – Роману Ландику. За що? За те, що клінічний брехун. Втім, не лише. Покидаючи залу суду, який таки випустив його на свободу, гроза блондинок кричав журналістам: «Ви не маєте права знімати!». А відтак погрожував подати до суду як на свою жертву – побиту ним Марію Коршунову, так і на… «злочинну групу журналістів». Про це, принаймні, йшлося у заяві Ландика на ім’я Генерального прокурора України. Батько нашого «героя» - нардеп Валентин Ландик пригрозив кореспондентам «Комсомольської правди» «неприємностями», якщо ті не припинять збирати про нього інформацію, пише видання. Тож, виходячи з принципу «яблуко від яблуні», на другу позицію ми можемо поставити обох Ландиків. Так би мовити, по ціні одного…

3.Арсеній Яценюк. Тут знову – несподіваний поворот. Арсеній Петрович, слава богу, не бив фотомоделей, не натякав медійникам на «проблеми» і навіть не брехав так відверто та нахабно, як деякі його колеги по опозиційному табору. З Яценюком інша історія. Не складаються у лідера «Фронту змін» стосунки з прес-секретарями – хоч плач. Після того, як Яценюка залишила Іванна Коберник (особистість, як не крути, «бекграундна»), новий речник Арсенія Петровича – Кирило Лукеренко – пробув з ним лише 2 місяці. А відтак дійшов висновку, що працювати їм краще окремо. Що ж, трапляється… Але чи не тому, що Яценюкові важливо мати біля себе людину, яка сліпо виконуватиме усі накази, без права на власну думку? Спитаємо про це у наступного звільненого прес-секретаря.

4.Геннадій Кернес. Цей випадок – класичний. Мер Харкова посприяв тому, що три канали (до речі, такі, що позиціонують себе як опозиційні) були відключені від ефіру. Мова про «Фору», «Право-А/ТВК», «Телекомпанію АТН». На цьому можна було б ставити крапку, але от що цікаво: харківська студентка Дарина Лазюк стверджує, що її побив «Ландик№2» – син Кернеса. Подія сталася буквально днями, і харківський голова її ще не від коментував. «Обозреватель» вкрай заінтригований з приводу того, що ж скаже Геннадій Кернес?

5.Сергій Власенко. Нардеп від БЮТу і адвокат Юлії Тимошенко. Тут можна було б написати «дивись пункт перший» і вже не розтікатися мислію по дрєву. Бо й дійсно: всі ті сенсації та ламентації, котрі походять з Качанівської колонії, ретранслюються Юлією Володимирівною через Сергія Власенка. Тюремники, яким пощастило стерегти VIP-ув’язнену, втомилися спростовувати інсинуації Власенка про нелюдські умови перебування в колонії ЮВТ. Але працівників пенітенціарної служби можна вважати особами зацікавленими. В такому разі згадаймо, що говорив той самий помічник Ніни Карпачової – Валерій Селін – котрий фотографував Тимошенко у тюрмі. За словами Селіна, Карпачова просила «посилити» синці на тілі екс-прем’єрки, які вдалося зазняти. При розмові був присутній Сергій Власенко – принаймні, так каже Селін.

6.Василь Ядуха – «губернатор» Хмельниччини. Цікава особистість – спеціалізується на війнах не так з пресою, як з місцевими рибалками. Якщо точніше, то очільник Хмельницької області підозрюється у причетності до корупційного скандалу – скандалу із захопленням водойм «Хмельницькрибгоспу». Чому він потрапив до нашого списку? Любов’ю до медіа Ядуха також не відрізняється, як і до свободи висловлювань – своїм підлеглим «губернатор» (і, до речі, голова обласного осередку Партії регіонів) категорично заборонив писати без його відома будь-які листи чи звернення до членів Кабміну чи президента України. Щоб, вочевидь, не виносити з хати сміття.

7.Неля Штепа – мер Слов’янська. Теж класичний випадок, як і Геннадій Кернес. Відзначаючи сто днів перебування на посаді, Штепа дала прес-конференцію, де від надлишку емоцій обізвала журналістку… сукой. Не надто креативно, зате вельми передбачувано. А ось дещо зі свіженького – Штепа розповідає про те, хто пройде у її «вотчині» в депутати, а хто ні. При цьому леді вживає чарівне слово «голожопенки», яке в її лексиконі характеризує не надто грошовитих кандидатів. «Я вам чесно скажу: не вийде ні в кого пропхати свого депутата. Пройде той, хто дасть більше всіх грошей… Хочуть голожопенки пройти – мало того, що обікрали місто, ще й хочуть пройти в депутати. Ні в кого нічого не вийде». Коментарі тут, певна річ, зайві.

8.Олег Ляшко – різностороння особистість і – за сумісництвом – парламентар. Він взяв потроху від Яценюка (хай не образиться на нас Арсеній Петрович), потроху від пані Штепи і потроху від усіх раніш згадуваних брехунів. Від Ляшка також пішла прес-секретар: Галина Плачинда скаржилася на ненормований робочий день і ненормативну лексику шефа. «Шеф» своєю чергою все це спростував, але незабаром попався в черговий раз. Журналіст Михайло Ткач зафіксував претензії Ляшка, висловлені так: «Що ти за херню показав?... Все перекрутив, х…йню показав…». Ну і далі – по тексту.

9.Дев`яте місце ми хочемо відвести не просто людині, а, так би мовити, людині-тренду. Мова про настоятеля Лаври митрополита Павла, та й про всю православну церкву Московського патріархату разом узяту, котра традиційно демонструє християнську любов до ближнього (з перервами на обід на анафему), а також відкритість та незаангажованість. Митрополит Павло відомий стількома інцидентами, в яких були задіяні журналісти, що навіть складно вибрати якийсь один. Особливо ображений Павло на знімальні групи каналів ТСН та «1+1». Останній зазняв новенький «лексус» святого отця, що коштує близько 118 тисяч доларів – така увага до свого рухомого майна вельми не сподобалася Павлові. Журналісти почули від митрополита, що за «брехню» відповідатимуть вони та їхні діти. А чи відповідатиме колись за свою злобу сам Павло? Хотілось би вірити, що так. Амінь.

10.Наш останній достойник порівняно з попередніми «товаришами» виглядає майже невинно. Ну, подумаєш, забороняв Леонід Черновецький – екс-мер Києва – працівникам КМДА спілкуватися з пресою (майже як Ядуха, до речі). А ще фотокорам забороняли знімати "симпатичнейшего" Леоніда Михайловича чи то з лівого, чи то з правого боку (зараз вже не пригадаю, який профіль Черновецького подобався йому більше). Ну подумаєш, прибріхував колишній столичний голова у просто таки космічних масштабах. Зате людина була душевна… А всі образливі прізвиська, наклепи «про гречку» і навіть приписування Черновецькому психічної хвороби – то все справа рук «недобросовісних журналістів, що є виконавцями чужих наказів». Так, принаймні, казав сам Леонід Михайлович. Що ж, йому з його планети видніше…