Як Черновецький хатинку собі будував (частина 2)

Продовження статті. Початок читайте тут.

Екс-злодій особисто перевірив надійність сейфа для мільйонера

Я прокручував у пам’яті запитання, які намислив поставити в розмові з Писаренком, виокремлював важливі деталі та подробиці, почуті у Хлепча. Дуже цікавили оті чутки (чи легенди) про підземний хід, потаємну кімнату в палаці та й взагалі хотілося хоч трішки доторкнутися до таємниць замку Черновецького. Отож відразу, з перших хвилин зустрічі з Писаренком мова пышла про замкові чудеса.

– Замок Черновецького і справді має одну таємницю, – поволі починає свою розповідь Борис Назарович. – 15 літ минуло з часу появи цього секрета. Важатимемо, що строк давності минув і можна порушити мовчання... В одній із стін замку вбудовано спеціальний сейф, про який до сих пір ніхто не відає. За винятком двох чоловіків, які й придумали цю штуковину. Один із них сидить перед вами.

– І що, сейф було якимось чином замасковано?

– Ще й як замасковано, – загадково промовляє співрозмовник. – Серед будівельників, які зводили будинок для Черновецького, був один кмітливий чолов’яга. Його старанність не можна було не помітити. І от якось він, що називається, відкрив мені душу: мовляв, колись за ним водилися різні грішки, був "ведмежатником", зламував сейфи, сидів у в’язниці. Однак до старого повертатися не хоче, бо має роботу, його поважають... А в минулому він пройшов і Крим, і Рим, і мідні труби. Ось так, слово за слово і вигулькнула тема: цей чоловік почав розповідати мені про деякі премудрості колишньої "роботи" із сейфами, про секрети, які не можна так запросто розгадати. Спалахнула ідея – зробити потаємний диво-сейф для господаря замку, здивувати його. Ми й загорілися цим бажанням. Можливо, це сталося під впливом прочитаних книг, кінофільмів про стародавні палаци, з їхніми таємницями... А щоб ніхто з робітників не здогадався про наш план, ми щодня залишалися після 18-ї години і, коли усі розходилися, мурували сховок для сейфа. Я повірив цій людині, як самому собі.

– Невже Леонід Черновецький не просив вас передбачити в проекті будинку розміщення якихось потаємних комор чи схованок?

– Навіть не заїкався щодо цього.

– Борисе Назаровичу, а де саме виготовляли сейф? І хто зробив його креслення?

– У Києві, на заводі "Більшовик" узялися за цю справу. Спецзамовлення було! Я зробив креслення.

– Пам’ятаєте технічні параметри?

– Сейф десь... 60 на 60 сантиметрів, висотою з метр.

– Товщина металу?

– Приблизно півтора сантиметра.

– Ну а яким же був замок у цієї штуковини?

– О, ви й це хочете знати, – вигукує з посмішкою співрозмовник. – Я ж казав: сейф так просто не відкриєш! Замок там особливий. Його конструкцію придумали на "Більшовику".

– Заводські конструктори знали, що сейф "поїде" у заміський будинок Черновецького?

– Абсолютно нічого не відали про замовника. Зрештою, питання полягає не в тому, щоб розгадати секрет ключа, а... щоб відшукати місце, де сховано сейф, добратися туди.

– Скільки ж ви ключів виготовили?

– Два.

– Ви гарантуєте, що "ведмежатники" не докумекають, як зламати такий сейф?

– Ні. І ще раз – ні! Хіба що з допомогою вибухівки можна справитися з ним.

– Цікаво, а як оцінив замок у цьому сейфі колишній "ведмежатник"?

– Дуже високо. Сказав, що це – першокласна робота.

– А при нагоді він впорався б із таким замком?

– Я не запитував його про таке.

– Найголовніше питання, Борисе Назаровичу: у кого сьогодні ключі від сейфа?

– (Після десятисекундної паузи.) А це вже – справді секрет фірми,– загадково посміхнувся архітектор Писаренко. – Одне скажу: у Черновецького їх немає. І не було ніколи.

– Тобто мільйонер навіть не здогадувався, що ви, архітектор, замислили йому зробити приємний сюрприз – по завершенні будівництва палацу, можливо, на новосіллі, вручити ключі від суперсейфа?

– Черновецький і гадки не мав про це. Але із сюрпризом не вийшло... Одного чудового дня я залишив замок (а його ще не було повністю збудовано) – так забажав Черновецький, він, як то мовиться, без жодних пояснень "виставив" мене на вулицю. А відтак у мене не було ані найменшого бажання передавати йому ключі від сейфа, показувати засекречене місце.

– Отже, нині, при огляді цього замку відшукати сейф проблематично?

– Не знайдете... Нізащо!

– Борисе Назаровичу, ви кажете, що Черновецький розірвав з вами стосунки. А чим віддячив за вашу працю?

– Як тільки-но почался затія із цим замком, Черновецький сказав мені: "Построим дом, вы придете ко мне и выберете себе любую машину, которая понравится". Пригадуєте, на початку 90-х, поблизу Будинку вчителя Черновецький мав майданчик, де продавалися дорогі іномарки? От саме сюди я й повинен був прийти та узяти собі якогось "Мерседеса".

Продовження журналістського розслідування читайте тут.