Відео дня
Екран 3х4 см та лупа: який вигляд мали перші у світі телевізори та хто їх винайшов
Зараз це складно уявити, але перші телевізори на початку XX століття були більше схожі на важезні шафи з маленьким екраном, який в основному показував тестовий шаблон, оскільки телетрансляції вмикалися лишен у певний час. До того ж, картинка була чорно-білою та й узагалі її якість залишала бажати кращого. Тож це було швидше радіо з картинками, ніж справжнє телебачення. Та все ж ідея захопила людства і сто років потому, ймовірно, уже немає людей, у яких вдома не було б телевізора.
OBOZREVATEL розповідає про перші телевізори, а також про тих, хто їх винайшов.
Хто придумав телебачення
Назвати одного конкретного винахідника телевізора (і телебачення загалом) буде дуже складно, адже самому винаходу передували відкриття, які дозволили втілити його в життя. Зокрема, в 1830-40-х роках Семюел Морзе розробив телеграф, показавши людству можливість передачі інформації через дроти. Згодом у 1876 році Олександр Грем Белл показав телефон, який дозволив передавати людський голос по дротах на великі відстані. Ще один крок до винайдення телебачення – так званий електричний телескоп, який був у 1884 році винайдений Паулем Ніпковим. Його прилад міг передавати зображення по дротах за допомогою дисків, що обертаються. По суті це була рання форма механічного телебачення.
На початку 1900-х систему Ніпкова незалежно один від одного удосконалювали російський фізик Борис Розінг та шотландський інженер Алан Арчибальд Кемпбелл-Свінтон. Вони придумали замінити диски на електронно-променеві трубки, які розробив раніше німецький фізик Карл Браун.
Внаслідок своєї роботи Свінтон створив систему, в якій електронно-променеві трубки були розміщені всередині камери, що передавала зображення, а також всередині приймача. Це була найперша у світі повністю електронна телевізійна система.
Далі інженер російського походження Володимир Зворикін, який емігрував у США у 1923 році, працюючи у компанії Westinghouse у Піттсбурзі, подав заявку на перший телевізійний патент, який назвав "Іконоскоп".
А уже 1927 року перший у світі робочий телевізор був продемонстрований шотландським інженером Джоном Бердом у Лондоні в присутності 50 науковців. Заснована ним компанія уже в 1928 році здійснила першу трансатлантичну телевізійну передачу між Лондоном і Нью-Йорком, а також першу передачу на корабель у середній Атлантиці.
Берду також приписують першу демонстрацію кольорового та стереоскопічного телебачення.
Два роки по тому Зворикін продемонстрував власну повністю електронну телевізійну систему на з'їзді радіоінженерів у США, чим зацікавив керівника "Радіокорпорації Америки" (RCA) Девіда Сарноффа, який найняв Зворикіна для розробки та вдосконалення телевізійних технологій для компанії.
Тим часом в 1927 році 21-річний американський винахідник Філо Фарнсворт розробив власну телесистему. Його ідея полягала в тому, щоб використовувати вакуумну трубку, яка могла розкладати зображення на лінії, передавати їх та перетворювати назад в зображення.
Теледослідження не відставали й у Азії. У 1926 році Кендзіро Такаянагі продемонстрував першу телевізійну систему, яка використовувала електронно-променеву трубку (ЕПТ), в Промисловій середній школі Хамамацу в Японії.
У США ж Сарнофф, завдяки маркетинговим можливостям своєї компанії, широко представив публіці телебачення на Всесвітній виставці в Нью-Йорку в 1939 році.
Під егідою мовного підрозділу RCA, Національної телерадіокомпанії (NBC), Сарнофф транслював церемонію відкриття виставки, в тому числі промову президента Франкліна Рузвельта.
Але в той час телебачення залишалося малозрозумілим та малодоступним для звичайних людей, основними джерелами інформації для яких були радіо та газети. А Друга світова війна взагалі ледь не поховала ідею телебачення. Проте, саме у повоєнний період новий поштовх в розвитку телебачення призвів до зростання популярності телебачення та появи його у домівках людей.
Перші телевізори
Перші телевізори візуально мало відрізнялися від громіздких радіоприймачів та й працювали за схожим типом: телесистема складалася з трьох частин – одна приймала звук, інша – зображення, а третя виводила це все глядачеві.
Саме телеглядачеві, а не глядачам, оскільки екрани перших телевізорів були розміром з поштову марку, а для "покращення" зображення перед ними встановлювалося збільшувальне скло. Щоправда, це не надто сильно допомагало, оскільки якість картинки були дуже низькою, тож глядач міг вгадувати форми об'єктів, але не споглядати їх у повному сенсі слова.
Одним із перших комерційних телевізорів став телевізор німецької компанії Telefunken, який у 1934 році використовував електронно-променевою трубку. Однак німецькі телевізори були величезними за розміром.
Пізніше за аналогічною технологією почали виготовляти телевізори й у інших країнах світу. У США найдешевша модель з 12-дюймовим (30 см) екраном коштувала 445 доларів США, що трохи дешевше за автомобіль, за який наприкінці 1930-х років просили близько 600 доларів.
До Другої світової війни у Великій Британії було вироблено близько 19 000 електронних телевізорів, а в Німеччині - близько 1 600. Після війни ж їх виробництво стрімко зросло.
З появою кольоривх екранів лише з 1946 по 1951 рік кількість придбаних телевізорів зросла з 6 000 до близько 12 мільйонів. А вже до 1968 року майже кожна сім'я в західних країнах мала телевізор.
Телевізори в СРСР
В Союзі традиційно не відставали від Заходу, підглядаючи, а часом і повністю копіюючи ідеї. Аналогічна ситуація склалася й з телевізорами, які уже на початку 1930-х років випускали "совєти". Це була модель телеприставки "Б-2", яка працювала за дисковою системою Ніпкова і потребувала двох окремих блоків для роботи. У неї був мініатюрний екран, розміром 3х4 сантиметри, "покращений" лупою. Попри це з 1933 по 1936 рік було випущено 3 тисячі таких телевізорів.
Масово ж телевізори в СРСР почали виробляти в кінці 1940-х років, коли почали з'являтися телесистеми "Москвіч-Т1", "Ленінград Т-2", "КВН-49" та інші.
Раніше OBOZREVATEL детально розповідав про те, скільки коштувала побутова техніка та телевізори у СРСР.
Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.