Дозволити собі не могли: яка була в СРСР побутова техніка і хто міг її купити

Побутова техніка в СРСР коштувала захмарних грошей. Так, телевізор з екраном 3х4 см коштував як дві зарплати, а в 60-і роки дозволити собі холодильник могли лише 5% сімей "наддержави".

Відео дня

Для масового поширення таких товарів були потрібні роки. але і через десятиліття звичайні зараз речі мали люди далеко не в кожному будинку. Про це йдеться в матеріалі РБК, в якому простежили, скільки в різні роки коштувала радянська побутова техніка.

Гучномовець

Ціна приладу в міру розширення виробництва знизилася з 20 до 7 руб.

Масове виробництво репродукторів почалося в середині 1920-х років на заводах в Москві, Ленінграді, Нижньому Новгороді і Харкові. На початок 1930-х років в більшості міських квартир з'явилися чорні тарілки репродукторів "Рекорд" або їх аналогів. Випуск тарілок припинили в кінці 1930-х. Багато хто помилково називали прилад "радіо".

Радіоприймач

Починаючи з 1952 року радіоприймач можна було придбати без черги у вільному продажу, а ціна в залежності від місця покупки становила 180–212 руб. Середня зарплата в СРСР тоді була близько 700 руб.

Використання радіоприймачів в СРСР регулювалося спеціальною постановою "Про приватні прийомні радіостанції", яку ухвалили в 1924 році. Вона дозволяла громадянам користуватися радіоприймачами.

Перші лампові приймачі з'явилися в 1930-х роках. У 1940-х були розроблені "Рекорд" і "Москвич" (на фото), але вони залишалися надто складними і дорогими для масового споживача. В середині 1940-х влада дала завдання розробити "народний" радіоприймач, яким став "Москвич-B". У 1949 році було випущено більше 70 тис. нових приймачів, в 1950-му – понад 240 тис.

Телевізор

Вартість телевізора становила (після 1960-х років) приблизно 900–1200 руб. при середній зарплаті в СРСР на той час 600 – 800 руб.

Перший серійний аматорський механічний телевізор в СРСР зробили на заводі "Комінтерн" в Ленінграді в 1932 році. Перша партія складалася з 20 екземплярів, а вже в 1933 – 1936 роках на заводі імені Козицького в Ленінграді було вироблено понад 3 тис. телевізорів Б-2. Апарат з екраном розміром 3x4 см підключався до радіоприймача замість гучномовця.

Дані про вартість Б-2 в перші роки виробництва сильно відрізняються, але загальним залишається те, що пересічний споживач дозволити собі телевізор не міг.

Регулярне телемовлення почалося в СРСР тільки в 1938 році. Масове поширення телевізорів почалося в країні після 1949 року, коли було запущено серійне виробництво моделі КВН-49. За більш ніж десять років було випущено близько 2 млн апаратів. Крім КВН-49 вироблялися і інші моделі телевізорів. Обсяг виробництва зріс з 12 тис. штук в 1950 році до 1,7 млн у 1960-му. До 1970 року телевізор був у 61% міських сімей.

Холодильник

У 1970-х роках холодильник був у 34% сімей (у 43% сімей в містах), а наймасовішими марками стали "ЗІЛ-Москва" (оновлений "ЗИС-Москва") і "Мінськ". При середній зарплаті в 120–150 руб. їх вартість становила 330–370 руб.

Перші вказівки про розробку домашнього холодильника були дані в СРСР ще в 1930-х роках. Були розроблені серійні моделі холодильних пристроїв, але масового виробництва не було. Після війни, в 1949 році, вийшла постанова про організацію масового виробництва компресійних побутових холодильників, а вже через два роки в продаж надійшли перші 300 холодильників "ЗИС-Москва". Перше виробництво налагодили на заводах в Москві, Саратові та Муромі. До 1956 року було вироблено близько 600 тис. таких холодильників.

Іншим популярним масовим холодильником на перших порах став "Саратов" (на фото), який з'явився на початку 1950-х; за десять років всього випустили близько 1 млн штук. Вартість такого холодильника до грошової реформи 1961 року становила близько 1,5 тис. руб., після – близько 150 руб. при середній зарплаті по країні в 600–800 руб. до реформи і 80–100 руб. після неї.

Проте до 1962 року холодильник був у менш ніж 5% сімей в країні. З розвитком галузі число заводів, що випускають побутові холодильники, росло: в 1967 році їх було вже 29, причому 20 з них випускали компресійні холодильники. За десять років, з 1960 до 1970 року, річне виробництво побутових холодильників зросла з 0,5 млн до понад 4 млн штук.

Котушковий магнітофон

При середній зарплаті близько 90 руб. після грошової реформи в 1960-х роках однією з найдешевших моделей був магнітофон "Романтик" (на фото), який вроздріб коштував близько 160 руб. Аналогічні моделі коштували 180 – 200 руб. і більше.

Серійний випуск магнітофонів почався в СРСР ще до війни, але проводилися вони для спеціального застосування. Випуск побутових магнітофонів стартував в кінці 1940-х з серійної моделі "Дніпро" в Києві. Виробництво аналогічних приладів незабаром почалося в Москві, Санкт-Петербурзі, Великих Луках, Вільнюсі, Каунасі, Горькому і інших містах, а в 1957 році з'явився відповідний державний стандарт.

З 1960 по 1969 рік обсяги виробництва магнітофонів в СРСР зросли зі 128 тис. до понад 1 млн одиниць на рік. На початку 1980-х років магнітофон був в 30% міських сімей.

Пральна машина

Ціна пральної машини вроздріб була близька до середньомісячної зарплати і становила близько 600 руб.

Перші пральні машини в СРСР почали привозити з США в 1920-х роках, а власне масове виробництво почалося лишев 1950-х на Ризькому електромеханічному заводі з моделі ЕАЯ (на фото).

Вода в машині не підігрівалася, заливання і злив проводилися вручну. Випрати можна було до 2,5 кг сухої білизни. У 1960 році обсяг випуску пральних машин склав майже 0,9 млн штук, а в 1965-му зріс до 3,4 млн штук на рік. Вже до 1970 року пральна машина була у 64% міських сімей СРСР.

Пилосос

У 1960-х роках вартість цих приладів становила 40–50 руб. при середній зарплаті 80–110 руб.: так, в 1968-му влада встановила на пилосос "Вихрь" ціну в 40 руб.

Масове серійне виробництво пилососів почалося в СРСР у 1952 році. Першими марками стали "Піонер" і "Дніпро" (на фото). Обсяги випуску спочатку були незначні (130 тис. Штук в 1955 році), але в 1960-м річний обсяг склав вже 0,5 млн штук, в 1970 році – 1,5 млн штук, а асортимент моделей розширився. До 1970-го року 16% міських сімей мали пилосос, а до 1980 року ця цифра зросла до 37%.

Як повідомляв OBOZREVATEL, 66 років тому 19 лютого 1954 року Крим від РРФСР передали УРСР з формулюванням "вкрай занедбана область". Україна відновила регіон, але після анексії Росією він знову "майже убитий".

Люди, які ностальгують за СРСР, люблять згадувати, які в ньому були низькі ціни. Правда, якщо порівняти їх з зарплатами того часу, стає ясно, що крім найпростіших продуктів грошей мало на що вистачало.

Жителі СРСР, яким пропаганда розповідала про виробництво тисяч танків і "найбільш передовою науці", в звичайному житті були змушені ремонтувати окуляри синьою ізоляційною стрічкою і шукати поради, як з "вух" від старої хутряної шапки зробити для дітей дефіцитні рукавиці.