Відео дня
Що таке скрипниківка: чому зросла її популярність
Майже сто років тому, 6 вересня 1928 року, на Всеукраїнській правописній конференції в Харкові на той час народний комісар освіти Микола Скрипник ухвалив "Український правопис", що почали називати "скрипниківкою", або "правописом Скрипника".
Сучасні українці дедалі частіше звертаються до норм цього правопису, вважаючи його більш автентичним та відповідним духу української мови. Цей правопис, розроблений на хвилі українізації, став символом національного відродження, але його історія була трагічно перервана радянською владою.
Соборний правопис: єдність української мови
"Скрипниківка" – це не лише правопис Миколи Скрипника, але й результат копіткої праці багатьох українських мовознавців. Його ще називають "харківським", або "соборним" правописом, адже він об'єднав норми, що використовувалися в різних регіонах України. Це був перший правопис, який враховував мововживання як східних, так і західних українських земель, що на той час перебували у складі різних держав.
Саме Харків став центром розробки "скрипниківки". Тут працювали такі відомі мовознавці, як Олекса Синявський, Леонід Булаховський, Микола Наконечний та інші. До роботи над правописом також долучилися київські та західноукраїнські науковці. Цей правопис став важливим кроком на шляху українізації та впровадження української мови в освітній процес.
Трагічна доля "скрипниківки"
Попри підтримку українських лінгвістів, "скрипниківка" проіснувала лише 5 років. У 1933 році радянська влада визнала її "націоналістичною" та затвердила новий правопис, спрямований на зближення української мови з російською. Цей крок став частиною політики русифікації, яка тривала десятиліттями.
Повернення до "скрипниківки" в незалежній Україні
Після здобуття Україною незалежності в 1991 році питання про повернення до "скрипниківки" знову стало актуальним. Однак у правописній комісії переважали мовознавці радянської школи, які не підтримали цю ідею. Зрештою, у 2019 році було досягнуто компромісу, і новий український правопис повернув деякі елементи "скрипниківки".
Елементи "скрипниківки" в сучасному правописі
Серед елементів "скрипниківки", що повернулися до сучасного правопису, можна виділити: закінчення "-и" в родовому відмінку іменників жіночого роду з основою на "-ть" (вічність, тривалість, смерть), використання літери "ґ" у чужомовних власних назвах (Гемінґвей, Ферґюсон), слова "етер", "міт", "проєкт", "проєкція" та інші.
Сьогодні "скрипниківка" продовжує впливати на розвиток української мови. Її елементи дедалі частіше використовуються в мовленні, особливо серед національно свідомих громадян, і це доволі легко розпізнати. Наприклад, відповідно до цього правопису, правильно казати не "Європа", а "Европа", не "євро", а "евро". Водночас у цьому правописі багато йотацій – "матеріяльний", "фіялка" тощо. І найбільш поширений варіант це слова із закінченням "и" замість "і" – "любови", "радости", "незалежности".
OBOZ.UA нагадує, що в Україні розроблять правопис кримськотатарської мови.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.