"Липовий чай" за 6 мільярдів

"Газета виступила - висновки зроблені", - любили писати в своїх статтях журналісти радянських часів. Правда, замовчуючи про те, що самі їхні виступи, найчастіше, носили характер всього лише "елементу" кампанії критики вже "зданого" своїм начальством проштрафився чиновника. Поряд з виключенням з партії, позбавленням депутатства і т.п. атрибутів кожного поважаючого себе "слуги народу". А розгромна публікація в центральній прес лише створювала "майстрам пера" ілюзію "всесильність", заодно підтримуючи в народній свідомості солоденьку казочку про те, що від його думки щось в країні залежить.

З відходом від "проклятого минулого" прийшли зовсім інші часи. Співробітники ЗМІ, дійсно, можуть писати і критикувати кого завгодно. У межах розумного, звичайно - але ці "межі", все одно, незрівнянно ширше, ніж за часів СРСР. Свобода критики, однако. Правда, поряд з цією свободою "четвертої влади" пишним цвітом розцвіла інша "свобода", можновладців - не звертати жодної уваги на зазначену критику. Та й навіщо - якщо міцність сидіння в теплому кріслі будь-якого начальника залежить не від думки користується його послугами людей, і, тим більше, не оцінками пишучої братії - а в першу, останню і єдину чергу від розташування начальства вищестоящого? Ну а останнє також повністю вільно у своєму праві оцінити критику своїх підлеглих або як "конструктивної" (коли на недбайливих виконавців і так вже "виріс зуб") - або (набагато частіше) оголосити її "заказняком", таким собі "політичним кілерством". І продовжувати наступати на колишні "граблі" - з свідомістю чесно виконаного обов'язку на виконання принципу з відомої байки: "А Васька слухає - та їсть".

І знову "гігантоманія" ...

Все вищезгадане повною мірою відноситься до проблеми профілактичних медоглядів. Ні, звичайно, про те, що чиновники МОЗ якщо і читають газети - то не звертають на що міститься в них критику ні найменшої уваги, автор цієї статті начувся. Але щоб такий "пофігізм" доходив до такого відвертого цинізму ... Ну правда - ще не встигли просохнути чорнило на наказі міністра освіти Табачника, все таки визнав крах затії його попередника про перенесення тотальних медоглядів в поліклініки (про що розповідалося в статті "Ця дорога галочка" https://www.obozrevatel.com/news/2010/8/30/387271.htm) - як ті ж поліклініки (а заодно і народ) зібралися "ощасливити" ще більш великомасштабним заходом. А саме - тотальним профілактичним медоглядом всього населення України. Ну, якщо точніше - його дорослої частини, діти і так оглядаються по школах і дитсадкам. Авторство цього благого починання належить Міністерству охорони здоров'я, у своєму наказі № 728 від 27 серпня 2010 року і дав відмашку на його проведення. Слава Богу, "раціоналізатори від медицини" хоча б не наказали ганяти по декількох лікарів усіх без винятку що оглядаються. Хоча "вузьким" фахівцям розслаблятися рано - дільничні терапевти і "сімейні лікарі" зобов'язані відправити до них на консультацію всіх "підозрілих" на предмет їх патології осіб. Ну, наприклад, поскаржився громадянин на що були пару місяців тому болі в голові - будь добрий виключи "порушення мозкового кровообігу" у невропатолога, гайморит у ЛОРа і остеохондроз у травматолога-ортопеда. І так далі. Якщо ж згадати популярну серед викладачів медінститутів прислів'я: "Якщо Вам за 50, Ви прокинулися і у Вас нічого не болить - значить, Ви померли" - "первинна" диспансеризація загрожує перетвориться на формений "завал" наявних поліклінік. Втім, якщо навіть "пересічний громадянин "не пред'являє ніяких скарг - його все одно відправлять на електрокардіограму, ультразвукове дослідження простати (для чоловіків) і вагінальні мазки (для жінок), аналізи крові, сечі, флюорограму ... До речі, ці дослідження не тільки коштують чималих грошей (нехай вони навіть і безкоштовні для хворого) - але і займають багато часу. А існуючі кадри працівників охорони здоров'я після всіх "оптимізацій"-скорочень ледве справляються з потоком звичайних хворих. Ну, наприклад, чи багато "проживе" звичайний побутовий принтер, якщо його використовувати як "мережевого" в солідному офісі з його величезними обсягами друку? Ніхто і по гарантії ремонтувати не буде - в сервісі скажуть коротко: "Природний знос внаслідок перевищення рекомендованих обсягів роботи"

Ламати - так через коліно

Але те ж техніка - а це всього-лише медики. "Поліклініки забезпечені всім необхідним для проведення медоглядів, потрібно тільки в деякій мірі зламати свідомість людей, щоб вони пішли на них, і лікарів, які отримують невисоку зарплату і додаткові навантаження. ... Якщо людям щось не подобається в їх роботі, вони звільняються, а раз вже вибрали собі професію, то виконують свої завдання. ", - Вважає начальник відділу первинної медико-санітарної допомоги МОЗ України Зоя Крушинська http://kiyany.obozrevatel. com/news/2010/9/15/64012.htm Втім, не варто сильно критикувати пані Крушинська за її відвертість - схожим чином думають практично всі "генерали від медицини". Та ще й примовляють, потираючи руки від нетерпіння: "Медицина" розжиріла "- треба б її скоріше" реформувати "-оптимізувати-урізати ..." Ще й про російський досвід проведення загальної диспансеризації згадують. Правда, чомусь не хочуть говорити про те, що при самій поверхневої перевірці виявилося, що в багатьох установах російської медицини більша половина цієї диспансеризації - чиста "липа". І це при тому, що ще 10 років тому Кремль радикально вирішив "прокляте питання" дефіциту кадрів у дільничній і "сімейної" медицині - взявши, та й додавши кожному доктору по 10 тисяч рублів на місяць до існуючої зарплаті. Десь із 450 доларів за "докризового" курсу - на тлі наших тодішніх 200 з гаком гривень. А також, що продовжується донині балаканини про "підвищення престижу професії" і образливо-жалюгідних кількох відсотках надбавки "за Участковость". Тобто, "дільничним" в Росії "є що втрачати, окрім своїх ланцюгів" (і можливості зрідка додатково заробити на "лівому" "лікарняному") - але навіть це не рятує проекти, які страждають "гігантоманією" від неминучої пробуксовки. Бо жодні (і, загалом-то, зовсім невеликі в порівнянні з такими в бізнесі) зарплати не можуть змусити людей в білих халатах працювати "на знос". Особливо, якщо цей "знос" позначився вже кілька років тому. Ну як можна назвати ситуацію, якщо навіть у багатьох київських поліклініках на єдиному лікаря часто "висять" два-три ділянки - з 1,5-2 тисячами населення на кожному? Причому, турботливий МОЗ дозволяє отримувати за будь-який обсяг наднормативної роботи максимум півтори ставки. Та ще, якщо дуже пощастить - до 50% надбавки за "інтенсивність праці". Розраховуючись за це робочими суботами і роботою до 7-8 годин вечора. Втім, на периферії справи йдуть не краще. Не так давно в одному невеликому районі на Київщині виявив наступну малорадужную картину. У районі - близько 20 тисяч населення, з них тисячі три - діти та підлітки. І ось, на решту 17 тисяч в райполіклініці - аж 3 (три) дільничних терапевта! З яких - двоє пенсіонерів (в т.ч. - один інвалід 2-ї групи). У трьох з п'яти дільничних "амбулаторій" - головлікар (він же єдиний лікар) - стоматолог. Який, загалом-то, в принципі не має права лікувати небудь, крім зубів - у нього просто підготовка в медінституті на рік менше, ніж у "лікарських порадників" і педіатрів, зі спеціалізацією на "жувальному" апараті. В інших двох амбулаторіях немає і стоматологів - їх раз на тиждень відвідує "спеціально відряджена зірка" з числа вищезгаданої "трійки" на дві третини "пенсіонерства" терапевтів. Так, в поліклініці є відмінний лікар ультразвукової діагностики. У якого, правда, і в звичайний день роботи "вище даху". Ультразвук, на жаль, дуже погано діє на судини рук застосовують його фахівців - проводити більше 10-15 досліджень в день забороняє охорона праці. Щоб уникнути розвитку "синдрому Рейно", постійного спазму судин кінцівок, що загрожує ускладненнями аж до "гангрени". Є й лабораторія з чотирма співробітниками - решта хто в "декреті", хто звільнився. І розраховувати, що до звичайних декільком десяткам аналізів (проводяться під мікроскопом, зі значним стомленням очей) без праці можуть бути "привішений" ще стільки ж, якось не доводиться. І подібні тільки що описаним "великі медичні сили" наш дуже розумний МОЗ хоче спантеличити ще й тотальної диспансеризацією, з якою і набагато більші штати радянського часу справлялися хіба що "на папері"? Та ще без найменшого матеріального стимулювання медпрацівників, розраховуючи лише на їх "ломку" (судячи з усього - "через коліно")?

Згадуючи Бонапарта

Але ж крім фактора медиків існує ще фактор пацієнтів. Я буквально з розчуленням прочитав слова вже згадуваної Зої Крушинської щодо того, що похід до поліклініки для "профосматріваемих" буде "цілком добровільним, без найменших санкцій за відмову". Відразу згадався відомий анекдот про Наполеона, який вимагав відповіді від коменданта, чому при входженні в порт імператорський корабель не зустріли покладеним салютом. "На це, государ, 33 причини, перша з яких - не було пороху". "Досить", - обірвав підлеглого монарх. Але те ж був дійсно великий державний муж - не рівня нинішнім. Крім іншого, його уст належить думка, в принципі не відвідує голови багатьох наших чиновників: "Якщо ти не впевнений, що твій наказ виконають - не даси його взагалі" Та запитайте у будь-якого практикуючого лікаря будь-якого профілю - з яким "задоволенням" ходять до нього на щорічні планові огляди навіть хворі пацієнти різних диспансерних груп? Та й навіщо їм ходити - якщо не притиснуло до крайності? Знижок на ліки практично немає, безкоштовні путівки в санаторій пішли разом з "проклятим минулим" - а втрачати день заради "психотерапевтичної" бесіди і "галочки" в медичній документації мало кому хочеться. Але диспансеризація в належних обсягах проводиться завжди. А що робити, якщо МОЗ спускає рознарядки на обласні управління охорони здоров'я ті - на райони, ну хто ж із головних лікарів ризикне відрапортувати нагору про реальну картину? Хіба що у випадку сильного загострення хронічного мазохізму і бажання вилетіти зі свого крісла "з тріском". Зауважте - мова вище йде про дійсно хворих людей, багато з яких вже "на інвалідності", сидять вдома. А чого заради Припруття в лікарні люди відносно здорові, які, взагалі-то, ще й працюють кожен день? Їм що - відпустка спеціально брати, або терпіти "косі" погляди начальства, яке зазвичай і законний "лікарняний" вважає проявом саботажу? До речі, при проведенні оглядів для окремих груп працівників існуючі нормативні акти спантеличують на цей рахунок у першу чергу роботодавців. Які, організованим порядком, привозять своїх співробітників в поліклініку - щоб уникнути солідного штрафу і навіть зупинки своєї діяльності з боку контролюючих органів. Але ж МОЗ уже заявив про "добровільність" огляду і поклав функції його організації на безмовних і безвладних "дільничних терапевтів". Ось і відбувається замість належних оглядів стандартна ситуація "контора пише". Записи в медичні картки про неіснуючу огляді, такі ж неіснуючі аналізи, ще й колег просять щось написати в якості "суміжних фахівців". А що робити, перевірка диспансеризації - улюблений метод оцінки роботи (і привід для звільнення проштрафилися головних лікарів) з боку вищестоящих інстанцій. Тому сумна доля "абсолютно добровільного та загального профогляду" може бути передбачена з точністю до 99%. А адже в пресі то тут, то там миготять цифри планованих на цю "квітучу липу" коштів - аж до 6 мільярдів гривень. Втім, чому тут дивуватися - головне медичне відомство давненько фігурує в скандалах з "відмиванням грошей". Раніше, правда, йшлося лише про тендери за завищеними цінами - але навіщо ж думати, що "зацікавлені особи" геть позбавлені творчої фантазії? Втім, незалежно від наявності або відсутності гм, "особистої зацікавленості" панів від МОЗ, можна з впевненість сказати - "заварений" ними "лікувальний" "липовий чай" буде найдорожчим в історії незалежної України.