Відео дня
Загинув у страшній пожежі. Стало відомо подробиці несподіваної смерті Ореста Сліпака – брата оперної легенди Василя Сліпака
У бельгійському місті Антверпен трагічно пішов з життя Орест Сліпак, старший брат відомого оперного співака та Героя України Василя Сліпака, що загинув у 2016 році під час захисту Донбасу від російських загарбників. Життя українця обірвалося під час пожежі в квартирі, яку він винаймав за кордоном.
Орест Сліпак був виконавчим директором Міжнародної некомерційної благодійної організації "Фундація Василя Сліпака". Після смерті молодшого брата робив дуже багато для збереження його пам’яті – присвятив себе культурній діяльності, організовуючи заходи на честь Василя Сліпака.
Про це в інтерв’ю OBOZ.UA розповів найближчий друг померлого Андрій Шоленінов. Товариш Ореста поділився подробицями страшної трагедії.
"Він був неймовірною людиною, сповнений жаги до життя. Ми його всі дуже любили, – розповідає Андрій. – Ми винаймали разом житло з жовтня позаминулого року. Того страшного дня мене не було в місті, від’їжджав до Парижа на два дні. Я поїхав 11 лютого о п’ятій вечора, він залишався вдома. Пізніше виходив на зв'язок, ми ввечері переписувалися. Наступного дня, 12 лютого, отримав повідомлення від поліції нідерландською, а я нею володію лише на базовому рівні. Розібрав лише нашу адресу і слово "поліція". Це було о шостій ранку".
Андрій каже, що намагався зв’язатися з Орестом, однак телефон не відповідав, тому попросив спільного друга сходити до їхньої квартири: "Він мені дуже швидко перетелефонував: помешкання згоріло. Також повідомив, що вона опечатана правоохоронцями. Одне вікно, за його словами, забите дошками, бо вигоріло повністю. Але я навіть подумати не міг на той час, що щось погане могло статися з Орестом. Друг знову перетелефонував: поговорив із сусідкою. Вона сказала, що поліція намагалася когось врятувати, однак не вдалося…"
"А потім на бельгійських сайтах з’явилися новини – фотографії нашого будинку, швидкі, поліцейські машини, знімки квартири зсередини, – продовжує Андрій. – Але офіційної інформації про долю Ореста я ще якийсь час не міг знайти ніде. Я не вірив у погане: в нього було дуже сильне здоров’я, мав стільки планів. Буквально в останній день він довго розмовляв з колегами щодо нової роботи, планував працювати у фармацевтиці (Орест Сліпак за фахом – лікар-кардіолог. – Ред.)".
"Я зателефонував у поліцію, там відповіли, що так не можуть надати інформацію, я маю прийти у відділення, – згадує Андрій. – Ввечері я знову з Франції набрав правоохоронців. Вони перевірили інформацію, що мешкаю за тією самою адресою, що і Орест, і лише тоді повідомили: він загинув. Ореста знайшли у ліжку, дійсно намагалися врятувати, однак рівень пожежі був настільки сильним, що це зробити було нереально. Він помер уві сні".
"Наступного дня я прилетів до Бельгії, – розповідає Андрій Шоленінов. – Відчинили квартиру, я побачив, у якому все стані – помешкання в чорному чаді. Наразі невідомо, чому сталася пожежа – ще немає висновку поліції. Ми припускаємо, що це може бути незагашена цигарка, однак у тому куті помешкання були і проводи, і подовжувач – можливо, перегоріла електропроводка. Ще такий момент: у нашій квартирі не працювала пожежна сигналізація. Коли заїхали, хазяїн сказав, що полагодить, однак цього не сталося. Мені хтось навіть казав: "Як таке могло статися, сигналізація дуже гучно реагує?" Мовляв, її встановлення – це обов’язково в Європі. У мене зараз перед очима картинка: ми заїхали, помітили, що сигналізація відімкнена (її основа була прикріплена до стелі, а сама вона – у шафі). Хазяїн каже: "Ми полагодимо". Ми жили в тій квартирі понад півтора року, але нічого не змінилося. Це звучить дуже трагічно, але насправді я впевнений, що якби вона працювала, Орест би прокинувся".
"Так сталося, що напередодні трагедії до нас у квартиру привезли посилки з архівом Василя, і я досі нічого з цього не знайшов, – додає Андрій. – Зараз ми намагаємося з’ясувати, зберігся він чи ні – був на жорстких дисках. Є надія, що Орест зберіг все це на гугл-диску, однак я не впевнений. Щось там точно є, але чи та сама інформація – невідомо".
"Вчора ми відспівали Ореста в українській церкві, на п’ятницю призначена кремація, – ділиться Андрій Шоленінов. – Далі – прощання, де зберуться дуже багато людей, хто знав Ореста тут, у Європі. Згодом Ореста проведуть в останню дорогу в Україні".
Василь Сліпак – всесвітньо відомий український оперний співак, соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник Революції гідності та бойових дій на сході України. Позивний "Міф". Загинув у бою від кулі снайпера. Кавалер ордена "За мужність" 1 ступеня, Герой України. Став першим в історії України добровольцем, якого посмертно нагороджено Золотою Зіркою Героя. Його іменем названо велику залу Музичної академії України імені Чайковського. А в 2018 році – Український культурно‐інформаційний центр у Парижі, де він проживав більше 20 років.
В Україні зняли документальний фільм "Міф" (режисери – Леонід Кантер та Іван Ясній). А напередодні 46-го дня народження Василя Сліпака у Києві, де є сквер його імені, презентували ще один присвячений йому документальний фільм "Арія, перервана кулею".
Минулого року OBOZ.UA вдалося поспілкуватися з Орестом Сліпаком. Він розкрив нам невідомі сторінки з життя співака і воїна, якого знає вся Україна. Та відверто розповів, як йому живеться без брата: "Я зараз мешкаю в Бельгії. І для мене, мабуть, найважче – наважитися ходити вулицями Парижа, який знаходиться не так далеко. Куди не кинеш оком: тут ми сиділи, там – їли пасту, а он там – любили гуляти… І так безкінечно. Для мене Париж – це місто Василя. Мені навіть здається, що він просто народжений для Франції, йому було там дуже добре. Після його відходу деякі його друзі стали моїми друзями. І знаєте, що дивно, чимала їх кількість теж пішла у засвіти. Забрав до себе".
"У нас була мегалюбов усе життя, – розповідав Орест. – Він загинув у 2016 році, і перед тим два роки так сталося в мене по роботі, що я з ним дуже багато проводив часу. Доля подарувала мені таку можливість. До цього ми бачилися раз чи двічі на рік. А потім я постійно був з ним, набулися разом. Він був для мене найближчим родичем і найближчим другом. Ми знали все один про одного. Єдине, про що не знав ні я, ні батьки, це те, що він бере участь у бойових діях на фронті. Він розповідав, що їздить до хлопців підтримувати їх, волонтерить – от все, що я чув від нього про війну".
"Для мене це тепер важка дата – його день народження, – зізнався нам Орест Сліпак. – 29 червня – найгірший день у році. Взагалі червень для мене чорний місяць. З усіма сварюся, всіх критикую – у цей час мене краще не чіпати… У 2017 році був започаткований Маратон пам’яті Василя Сліпака, який щороку проводиться в останні дні червня. Цьогоріч (в 2014 році. – Ред.) заплановано 18 концертів по всьому світі. В Україні, Німеччині, Франції, Великій Британії, Іспанії. Плюс раз на два роки відбувається Міжнародний конкурс молодих вокалістів імені Василя Сліпака. Він успішний, дуже крута команда його робить. Є ключові люди, які являються найактивнішими пропагувальником пам’яті про Василя, – Львівська філармонія, Львівський історичний музей, дирекція конкурсу Василя Сліпака".
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!