УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

14 хвилин
47,4 т.
'Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка'. Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

Акторка Надія Хільська переживає один із найважчих періодів у своєму житті – у серпні 2023 року вона втратила на фронті чоловіка. Актор Олексій Хільський, який на початку повномасштабного вторгнення РФ пішов добровольцем на війну, загинув під Роботиним, не доживши два місяці до свого 36-річчя.

Відео дня

В інтерв’ю OBOZ.UA Надія Хільська розповіла, як їй з дочкою живеться без чоловіка та батька, і зізналася, що допомагає їй переживати важку втрату. Акторка також розказала, що протягом року після повномасштабного російського вторгнення працювала не за професією, однак, коли кіновиробництво почало оживати, повернулася в акторство.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Надіє, на вашій сторінках в Instagram дуже багато світлин із нещодавніх зйомок у новому сезоні серіалу "Кава з кардамоном". Треба сказати, що вам дуже пасують костюмовані картини.

– Страшенно хотілося зіграти в історичному кіно, я намріяла собі таку роль. Моя героїня – дуже позитивна, не негативний персонаж, яких часто граю. Я дуже щаслива – й актори неймовірні, й атмосфера прекрасна, і режисер класний. Моя сім'я по ролі – це Олександр Кобзар, який грає мого брата, Ада Роговцева – моя мама. Ми багато спілкуємося поза кадром. Вона розповідає про величезний досвід у кіно, своє життя. Дуже вболіває за Україну. Каже, оця клята країна, не хочу називати її вголос, не дає нам жити вже стільки років! Ада Миколаївна неймовірна.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Ви згадали про негативні ролі. Одна з них – колаборантка у фільмі "Батьківський комітет", який нещодавно транслював телеканал "1+1 Україна". Важко було погодитися на таку роль?

– Ви знаєте, мені дуже часто ставлять це запитання. Мали місце навіть хейтерські закиди – люди часом вірять у те, що бачать на екрані (усміхається). Але більшість все ж таки розуміє, що це всього лише роль у кіно. І якщо я її не зіграю, то це зробить хтось інший. Все, що накопичилось всередині негативного, – я транслювала туди. А така енергія сидить у кожному з нас. Хтось виплескує її з допомогою спорту, я колись займалася боксом – просто фізично відчувала, як негативна енергія виходить. Хтось позбавляється її в інший спосіб. А я граю негативних героїнь.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Ваш колега, актор Олексій Череватенко, який зіграв у фільмі "Хазяїн 2. На своїй землі" ватажка російського воєнізованого угруповання, яке окуповує одне з українських сіл, розповідав нам в інтерв’ю, що майже два місяці не давав згоду на участь у проєкті через відразу до свого героя.

– Ну, знаєте, грати росіянина і грати українку, яка оступилася, – це все-таки інше. Тим паче, що коли мені запропонували цю роль, я мала дуже багато інформації щодо того, що відбувається на окупованих територіях. Так сталося, що на початку великої війни я влаштувалася працювати в кав'ярню. Моя напарниця – переселенка з Херсонщини. Вона мені розповідала дуже багато історій. Показувала в Telegram-каналах запроданців, яких знала особисто. І коли мені надійшла пропозиція, думаю: і вигадувати нічого не треба, мені є кого грати з розповідей колеги.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Яким був для вас страшний день – 24 лютого 2022 року?

– Зателефонував наш друг, сказав, що почалась війна. Майже одночасно з цим ми почули вибухи. Мешкаємо на Софіївській Борщагівці, це Бучанський район. У перші дні ми спостерігали просто з вікна, як палає Буча. У Гостомелі, який теж потерпав, залишався наш близький товариш зі своєю сім'єю – батьками, братом. Ми постійно тримали з ним зв'язок. Хотіли його якось витягнути, були думки поїхати. Але він категорично відмовляв: "Ви не уявляєте, що тут робиться! Навіть не думайте сунутися. Вбивають, ґвалтують". Я не повірила: "Що ти кажеш? Двадцять перше століття, як таке можливо? Може, це якась дезінформація?". Він: "Надю, це правда".

Мій Льоша кілька разів ходив до ТЦК, але там були величезні черги, повертався додому. Я перебувала в дуже пригніченому стані і, відверто зізнаюся, навіть просила його нікуди не йти. Мовляв, якщо покличуть, тоді. Не уявляла, як все вивезу без нього. Дитина, собака, кішка… Він мені казав: "От дивися, я в кіно грав героїв. Як продовжуватиму працювати, знаючи, що всі сміливці на фронті, а я переховуюсь?" Це зовсім не його історія була. І я розуміла, що немає сенсу вмовляти, бо він буде нещасним. Льоша почав волонтерити, вивозив на нашому авто людей на вокзал. Подався в ТРО, я допомагала йому робити коктейлі Молотова. Мені хлопці навіть прізвисько дали – "Барменша" (усміхається).

Через десять днів, коли наш друг із родиною вирвався з Гостомеля, ми виїхали в Чернівці. Оселилися в кімнаті гуртожитку. Звідти Льоша з другом і його братом пішли на війну. Вони дружили ще з Дніпропетровської області, звідки ми родом. З того часу я зідзвонювалася з чоловіком кожного дня. Коли був не в доступі, писала. Все до дрібниць: чим займалися з донькою, про що думали. Щоб він був у темі, почувався, ніби перебуває вдома, з нами. Він читав все це уважно, одразу передзвонював, коли з’являвся на зв’язку.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Робота в кав’ярні – це тому, що з війною зупинився кінопроцес?

– Насправді навіть не через те, що в мене не було роботи. Хоча і це теж. Але більше все ж таки через свій психологічний стан. Мій чоловік вже на той момент воював. І мені було дуже важко сидіти вдома, я просто божеволіла від переживань. Пам’ятаю, дочка до мене якось підійшла: "Ти не хочеш влаштуватись кудись на роботу? Бо те, що відбувається з тобою, страшно". І я почала шукати якісь варіанти, щоб було поруч із домом, бо залишати Леру надовго саму не могла – постійні повітряні тривоги, ракетні обстріли.

Знайшла в оголошенні вакансію баристи в кав'ярню-пекарню. Зателефонувала, запитали, чи маю якийсь досвід. Сказала, що ні, але я акторка, швидко вчуся. І буквально через день вже вийшла на пробні години. Я дуже щаслива, що доля подарувала мені знайомство з цими власниками. Вони переселенці з Донецька, переїхали до Києва, коли почалась війна. Сім років тому започаткували свій бізнес. Дуже круті, постійно підтримують армію – донатять, передають смаколики на фронт. А зараз власник кав’ярні вже теж воює. Я була з ними рік. Рівно до того дня, коли дізналася, що загинув мій чоловік.

– В його останній бойовий вихід у вас були якісь передчуття?

– Він мені написав, що йде на завдання, потім відписався, коли повернувся, й додав, що знову піде, коли трохи відпочине. Подзвонила – не взяв слухавку. Чомусь дуже сильно розплакалася. На ранок – ніякої інформації, я чекала. Записала відео в Instagram, бо мені треба була якась підтримка. На той момент Олексія не було на зв'язку вже 17 годин. А потім його побратим прислав мені повідомлення зі співчуттям. А я нічого не знала… Він побачив відео, де я плачу, бо не знаю, що з моїм чоловіком, і вирішив, що мені вже повідомили про його загибель. З того моменту почалося пекло. Куди я не зверталася, ніде не могла отримати інформацію. Лише пообіді знайшла номер телефону командира Олексія. Позвонила, все дізналась. Від горя я лізла на стіни – в прямому сенсі слова. Зі мною коїлося щось страшне. І це страшне не закінчується по сьогоднішній день.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Ви знали, що він був розвідником? Чи він вам, оберігаючи, не казав про це?

– Я знала. Вони навчались взагалі-то на саперів. А коли отримували документи, стало відомо, що набирають військових у розвідку. Взяли Льошу, а Тимур з братом пішли таки в сапери. І так розійшлися їхні військові шляхи. Коли Льоша загинув, хлопці розповіли мені, що йому давали вибір. Він дуже класно себе проявив на навчаннях, міг обрати що завгодно. Пропонували навіть залишитися в Києві, але обрав десантно-штурмові війська на передовій.

Після першого бойового виходу він не виходив на зв'язок декілька діб. Я не знала, що взагалі мені чекати. А потім він з'явився, зізнався, що поранений (згодом було ще одне поранення на Херсонському напрямку, пізніше – в Бахмуті). І ми з донькою одразу поїхали до нього в Одесу, куди його доправили. І там я попросила більше ніколи від мене нічого не приховувати. Краще знатиму, що він на завданні, молитимусь. Так надалі й відбувалося.

– Війна змінила вашого чоловіка?

– Знаєте, мені здається, що війна – це не його історія, хоча він досяг значних успіхів в армії. Його дуже швидко підвищили, став головним сержантом взводу. Давали можливість і далі розвиватися, казали, що він має подумати про військову професію замість акторської. Я була категоричною: "Тільки закінчується війна – ти вдома наступного дня".

У нього там все класно виходило, однак було важко, бо він людина тонкого складу, дуже емпатичний. У мене є відео – виклала на своїй сторінці в Instagram, – де він розповідає, що після війни буде пацифістом. Він був за любов, за рішення всіх негараздів полюбовно. Ніколи не мріяв опинитися на війні, однак вибрав цей шлях, бо не зміг залишитися осторонь. Це була його місія: він пішов захищати нас. Коли був вдома у відпустці – наче тут, але все одно думками там, з хлопцями. Я просила: відключися, перепочинь. Але він не міг.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Час не лікує зовсім?

– Ні. Цей біль просто вже стає частиною тебе. Нічого неможливо забути. Коли стільки років між вами такі класні стосунки, ви партнери в усіх сенсах цього слова – по життю, професії, батьківству. Ми реально були гарною родиною. Бувають періоди, коли мені весь час хочеться слухати його голос, дивитися відео. А інколи відкриваю – і швидко закриваю, бо серце розривається: не сьогодні, не можу сьогодні. Водночас я все більше стала відчувати, що він поряд з нами. Він все більше і більше стає частиною мене. Я знаю, що це дуже дивно звучить, але часто чую його голос у своїй голові, інтонації. Щось смішне – він дуже любив жартувати.

А от сниться дуже нечасто. Якось прийшла до нього на кладовище і попросила дати мені знак, чи ми колись побачимося. І він прийшов до мене уві сні. Сказав, що теперішнє моє життя – це всього лише етап, а далі ми ще будемо разом. А потім я зайшла в ноутбук, і в його документах побачила вірш, який він зберіг, – ймовірно, сподобався. Він починався зі слів "А тепер я помер". І там є рядки: ти не можеш цього знати, але я спостерігаю за тобою. Не можу тебе втішити, коли ти плачеш, але завжди поруч. І це теж була відповідь на моє запитання.

– Надю, вам відомі деталі загибелі Олексія?

– Під час виконання завдання "на нулі" вони розділилися на дві групи. Коли Олексій почув постріли, побіг на допомогу другій групі, був поранений. Його намагалися витягти, але прилетів ворожий дрон – і він загинув. Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка з екшн-камери, мені передали запис побратими. Як він був поранений, як надавали першу допомогу, накладали турнікет, несли на ношах, вони рвалися, переклали на інші. Я була з ним всі ці останні хвилини. Це було нестерпно, але водночас я так пишалась ним (плаче).

Розуміла, що йому дуже боляче, він навіть не міг йти, значить, рана була дуже серйозною. Але він вижив би, якби не той клятий дрон. Побачивши його [дрон], хлопці розбіглися в усі сторони.

Дрон вибухнув неподалік від Олексія, він одразу помер. Хлопці кинулися рятувати поранених. Евакуаційний автомобіль не міг до них дістатися, йшли пішки 20 кілометрів. А потім повернулися за Льошею. Тягли його в два підходи, спочатку 10 кілометрів, потім мусили відступити, але знову повернулися – тягли далі до своїх. Він великий у мене, під два метри зростом – справжній козак (гірко усміхається).

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– У Росії проживають родичі Олексія. Ви підтримуєте з ними зв'язки?

– На початку великої війни Льоша записав звернення до своїх родичів у Росії, виклав його в соцмережах. Вони вважали, що нас йдуть звільняти російські солдати. Ми перестали з ними спілкуватися. У свекрухи там рідний брат, її мама. Мама Льоші теж народилася і виросла там – у Самарі. Познайомилися з батьком мого чоловіка в поїзді. Це було кохання з першого погляду. Він служив там – це було в часи СРСР. Одружилися, переїхали до України. Вона, виходить, зовсім трохи пожила в тій Росії, все своє свідоме життя – тут. Зараз, я так розумію, вона не підтримує з ріднею щільний зв'язок. Її мати досі не знає про те, що онук помер. Не наважуються про це розповісти, бо вона вже доволі стара жінка. Коли Льоша загинув, брат із Росії знайшов у собі сили, подзвонив. Вона дуже холодно з ним розмовляла.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Надю, а як так сталося, що ваш тато не перетелефонував вам із Дніпра після втрати чоловіка?

– Він дуже образився на нас із Льошею, коли пішли з театру. Він режисер, ми дуже багато років з ним працювали. Переїхали до Києва, тато продовжував з нами не спілкуватися. Мама на той час вже теж мешкала в столиці – вони з батьком розлучені.

Коли почалась велика війна, я йому подзвонила. Запитала, що планує, як думає діяти. І якось ми почали знову спілкуватись. Потім – чергове мовчання. Після першого поранення Льоші я набрала його. Розмова не склалася, на емоціях випалила, що якщо не цікаво, як переживає війну дочка з онучкою, то нам немає про що говорити. Він сказав, що я зробила вибір, коли пішла з театру. Він так і не зміг розділити професію й особисте життя. І коли Льоша загинув, не знайшов у собі сил поспівчувати мені. Окрім нас із мамою, у нього була ще сім'я. Одружився з дівчиною, яка молодша від мене на два роки. Їхній дитині 11 років, якщо не помиляюсь. Але і з цією дружиною він розійшовся, тому як у нього там зараз справи, не знаю.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Хто вам допомагає пережити непрості часи?

– Рідні та друзі. Так сталося, що на середину вересня в мене були призначені зйомки – ще й місяця не минуло після загибелі чоловіка. Я почала працювати – і це теж рятувало.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– Чи відчуваєте ви, що роботи стало зараз більше – кіновиробництво оживає?

– Зйомок побільшало, але я би з задоволенням хотіла ще (усміхається). Багато роботи не буває, тим паче, що вона мені дуже допомагає. Коли працюю, відволікаюсь, щаслива в ці моменти. Дякувати Богу, в українських акторів, коли росіян поперли звідси, роботи стало багато. Хоча я не так багато з ними знімалася. Але було дуже неприємно, що в головних ролях скрізь лише вони. І отримували набагато більше. Навіть коли з наших комусь пропонували головні ролі – все одно гонорари були дуже різними. Це жахливо.

Але, знаєте, ми з Льошею ще до великої війни якось відчули, що проєктів стає значно більше. У мене в березні 2022 року мали стартувати дві картини, в нього теж декілька одразу. Все було просто прекрасно. Переїхавши до Києва, ми купили квартиру в дуже мальовничому місці. Поряд прекрасна інфраструктура і неймовірна природа – недалеко озеро. Ми їздили туди – попити каву на березі… Я вважаю, що мій чоловік ще дуже багато міг зробити, зіграти безліч класних ролей, він дуже талановитий. У нас усе тільки починалося.

Я сильна жінка, але раніше мені не доводилося цього демонструвати, бо була одружена з сильнішим за мене чоловіком. А зараз все роблю сама. Люстри чіпляю, клею шпалери, прикручую плінтуси. За цей час лише єдиний раз сталася історія, коли відчула, що мені не тільки душевно важко, а й фізично. У нас у коморі висять велосипеди, які прикріплені високо, бо розраховані на зріст Олексія. І коли Лера захотіла покататися з подружками, я не змогла їх зняти. У мене просто істерика почалася. Сіла в коридорі і гірко розплакалася.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– В одному зі своїх інтервю ви різко висловилися про Тараса Цимбалюка, який на той час потрапив у скандал із прослуховуванням російської музики на одній із вечірок. Це вплинуло на ваші стосунки?

– Ми з ним не сварилися. Мене запитали про той зашквар – я сказала, що думаю. Якби запитав сам Тарас, відповіла б те саме. Його публічні вибачення були маніпулятивними, на мою думку. От про це я і сказала. Але кожна людина має право на помилку, і це не робить її поганою. Тому проти самого Тараса я нічого не маю. Чоловік багато працює. Я теж хочу працювати стільки, скільки він. Ми спілкуємось. У мене взагалі достатньо друзів серед акторів. Наприклад, ми дуже гарно товаришуємо з Дашею Легейдою, мешкаємо недалеко одна від одної. От зараз з вами розмовляю, а в мене в ногах сидить її песик. Вони з чоловіком поїхали у справах – його залишили. Немає акторів, з ким би в мене були погані стосунки. Ой, є один – Роман Соболевський, чоловік Світлани Гордієнко. Це колишня дружина Макса Девізорова.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– В інтерв’ю нашому виданню Максим розповідав про непросте розлучення.

– От Роман Соболевський – нехороша людина, зараз він, як і Світлана, за кордоном. Народили дитину. Коли Світлана завагітніла, ми знімалися разом в одному проєкті. Я привітала її. Вона на той час була одружена з Максом, я передала йому вітання. А через кілька місяців дізналася, що це не дитина Макса. Це просто жах. З тим Романом ми теж разом знімалися, в нього ще тоді був зашквар стосовно російської мови. Я з ним принципово через це не віталася. Коли він заходив до акторського вагончика, розумів, що тут просто наелекризована атмосфера щодо нього, і тікав звідти. І я не знаю, як він виїхав за кордон, заплатив, напевно.

"Я бачила останні хвилини життя свого чоловіка". Дружина загиблого актора Олексія Хільського – про життя без нього та щастя з ним

– В одному з нещодавніх інтервю актор Дмитро Сова, чоловік Даші Легейди, зізнався, що вона подумує над тим, щоб поповнити лави ЗСУ. Вона казала вам про це?

– Я не змогла поки додивитися це інтерв’ю. Вимкнула на моменті, коли Дмитро розповідав, як він пережив в окопі один із найсильніших обстрілів – мені важко таке чути. Тому я не знаю, що він говорив про наміри Даші. Ми з нею про це не говорили, але вона дуже бойова дівчина. І якщо потрібно буде, впевнена, це зробить. Я – теж. Вмію стріляти, пройшла військову підготовку. Це було вже після смерті чоловіка. Знаю, що якщо перед кожною людиною в цій країні постане дилема: ставати чи ні в стрій, я не буду осторонь. Але, прошу, не пишіть, що я готова просто зараз йти воювати, бо інколи це виглядає в медіа дуже легковажно. Мовляв, ну що там: зібрався-побіг. Насправді це не так. Люди, які перебувають нині на передовій, – це неймовірно сильні духом герої. Нам всім до них дуже далеко.

Також читайте на OBOZ.UA інтервю з актором Лесем Задніпровським: "Якщо хтось заговорить зі мною про братерство народів, плюну в очі".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!