"Труднощі переживаю непублічно". Аніта Луценко – про невдалу операцію в топового хірурга, життя за кордоном і міфи про схуднення

Аніта Луценко – головна експертка країни зі здорового способу життя, телеведуча, мотиваційна спікерка, майстер спорту та багаторазова чемпіонка зі спортивної аеробіки. А також українка, яка з початку повномасштабного вторгнення знайшла тимчасовий прихисток з дочкою у Великій Британії.

Відео дня

У відвертому інтерв’ю OBOZ.UA Аніта Луценко поділилася подробицями свого теперішнього життя за кордоном, розповіла про реабілітацію після невдалої операції та зізналася, як пережила дуже непростий період у своєму житті.

– Аніто, чим став для вас досвід переїзду до Великої Британії в період війни? Чим відрізняються англійці від нас? Що з їхніх традицій вам до душі, а що прийняти не змогли?

– Я не можу сказати, що намагалась дуже інтегруватись у британське суспільство чи налагодити робочі зв’язки у Британії. Для мене це радше про цікавий досвід пізнання світу та розширення власного світогляду. Подорожі завжди були для мене найбільшим джерелом натхнення, тож наше перебування за кордоном я намагаюсь сприймати саме з такого боку.

Тут я усвідомила для себе багато нового про тіло, про норми краси тіла, що відрізняються він наших, про ставлення до нього. Зокрема, британці багато говорять про менопаузу та не соромляться говорити про рак. Мене також захоплює тут життя старшого покоління, яке ще пам’ятає бомбардування Лондона Німеччиною. Тут я познайомилася з неймовірною жінкою 76 років, що досі ходить на підборах, вже 40 років дотримується інтервального голодування і все ще змінює бойфрендів, коли вони її "перестають смішити". Про неї я написала тут книгу та сподіваюсь, що її приклад стане натхненням для наших жінок.

Втім, є й речі про британців, які чимало мене здивували. Наприклад, вони не змивають мийний засіб з посуду, а просто протирають його рушником; поховання мерців відбувається не раніше ніж через місяць після смерті; навіть якщо ти комусь наступив на ногу, тебе перепросить "постраждалий".

До речі, ставлення до хвороб тут теж радикально інше, зокрема нежить, кашель та температура до 37,5 градусів є стандартною ситуацією серед дітей і не є причиною не йти до школи. Також в усіх школах тут заборонені телефони. Напевно, для мене це другий найбільший бонус у сфері освіти після англійської мови. Велика Британія – це батьківщина мого проєкту "Зважені та щасливі", тому мені було надзвичайно цікаво дізнатися, яка тут їжа. Насправді дуже багато вже готової, переробленої їжі, мабуть, тому й багато людей живуть з ожирінням.

– У соцмережах ви розповідаєте, що дочка двічі на тиждень займається в Британії українською мовою. Які в неї успіхи?

– Мені дуже пощастило, що в нашому містечку оселилась неперевершена вчителька. Разом з нею Мія проходить навчальну програму української школи, зокрема зараз складає річні контрольні. Я дуже чекаю, коли вона отримає документ про закінчення другого класу. Незважаючи на англомовне оточення, Мія пише українською наразі краще, ніж англійською, хоча й читає швидше поки англійською.

У мене також є прекрасна дитяча книга про історію України, її ми активно вивчаємо, підтримуємо всі українські традиції та свята, вивчаємо орнаменти й особливості українського вбрання. Щодо аудіокниг, то їх донька слухає лише українською мовою, і результатом цього, напевно, є те, що нещодавно вона розмовляла уві сні українською – вважаю це гарним знаком, бо все ж таки перші шість років життя вона говорила здебільшого російською.

– Ви самі жартома називаєте себе "мамою-квочкою". Робите вироби для дочки, щоб Мії не хотілося брати телефон, складаєте листи від феї, вкладаєте записочки у ланчбокс і читаєте кожного вечора книжки. Ви завжди були такою дбайливою чи це прокинулося у вас із появою дитини?

– Я думаю, що діти максимально розкривають наш потенціал. Фраза про те, що вони наші найбільші вчителі, точно не випадкова, адже робота мамою 24/7 потребує терпіння, винахідливості, іноді жертовності. Втім, аби бути хорошими батьками, треба багато працювати над собою і з кожної ситуації робити висновки. Тож я не думаю, що могла б залишитися такою, як була до народження донечки. Для мене Мія – це про мистецтво віддавати і бути надуважною до близької людини, аби створити їй умови життя для її щасливого розвитку.

– Як часто ви буваєте в Україні? Як змінилася країна, на ваш погляд, за час війни?

– Найбільш разюча неочевидна реальність війни, яку я помітила, – це те, що у людей змінились розмови. В нашому повсякденному спілкуванні зʼявилися слова, про які ми раніше чули тільки у воєнних фільмах. Сумною є також мовна ситуація, адже російська продовжує лунати на вулицях наших міст. Тому іноді, коли перебуваю в Києві, то здається, ніби нічого і не змінилося, адже заклади продовжують працювати, люди далі живуть своїм життям.

– Один із нещодавніх ваших візитів додому пов'язаний зі здоров’ям. У березні ви розповіли в Instagram про невдалу операцію на животі, яку вам робив один із найвідоміших хірургів України, а згодом ви вирішили виправити ситуацію повторним втручанням. Які висновки для себе зробили після всієї цієї історії?

– Я зробила для себе один важливий висновок, що будь-яка операція – це надважливий крок, до якого потрібно всіляко готуватися. Перед тим, як наважуватися на таке, варто "сім разів відміряти", зібрати реальні відгуки про лікаря, подивитися його роботи, а не сліпо довіряти рекомендаціям колег та статусу. Думаю, що ідучи на будь-яку операцію, потрібно також розуміти, що результат може бути і поганий.

– Чи було продовження цієї історії? Можливо, лікар телефонував вам із вибаченнями? Чи не було у вас думки подавати на нього до суду?

– Я не подавала позовів до суду і ніхто мені не телефонував теж. Коли я звернулась до цього лікаря з питаннями після операції, то не помітила жодної емпатії або ж бажання допомогти. Він сказав, що все ідеально. Хоча ідеально скоріше було до операції, порівняно з результатом. Зараз я в процесі реабілітації, і мій живіт став ближче до нормального.

– Аніто, нещодавно в кінотеатрах стартувала сімейна анімація "10 життів", де вашим голосом говорить одна з героїнь – кішечка Ґрізабелла. Ви написали в Instagram, що це був досвід, який запам’ятається надовго. Розкажіть про цю роботу. Чому саме мультфільм?

– Озвучування мультфільму вже більш ніж 10 років було у топ-100 моїх бажань – того, що я хочу спробувати в цьому житті. Насправді дуже хвилювалася, адже фізично не зовсім добре почувалась та боялась, що це вплине на мій голос. Але коли виявилося, що озвучувати буду кішечку похилого віку, то стало зрозуміло, що така особливість мого стану тільки допоможе мені в цьому контексті. На процес звукозапису було закладено понад п’ять годин, що здавалось мені цілком логічним, втім ми впоралися всього за пів години. Дякую режисерам і всій команді, що дуже дружньо поставилися до "новачка" у цій сфері і всіляко допомагали та хвалили – це завжди дуже окрилює і надає сил.

– В Україні ви вважаєтеся однією з головних експерток зі здорового способу життя. Цікаво, з якими міфами щодо схуднення ви стикалися як тренерка в розповідях від клієнток?

– Найпоширеніші міфи про схуднення часто стосуються харчування. Наприклад, щоб зменшити масу тіла, треба мало їсти і обовʼязково прибрати з раціону каші, хліб та картоплю. Втім, якщо поставити хрест на вуглеводах, то про здорове збалансоване харчування можна забути. Зокрема, той факт, що вегетаріанство і голодування допомагають схуднути – це абсолютний міф.

Також неправдою є й те, що можна схуднути в животі, лише виконуючи вправи на прес і не корегуючи харчування. Ну і дуже поширеним міфом є те, що крепатура – це добре. Якщо ваше тіло болить після тренування, то це свідчить про те, що ваші мʼязи сильно травмувалися і потребують довшого відновлення.

– Розкажіть про прості та ефективні способи схуднення влітку.

– Я би передусім радила ввести в щоденний режим принаймні 15-хвилинне тренування та лягати спати до 22:00, аби встигати висипатися, тим паче, якщо вночі може бути тривога. Загалом режим – запорука успіху, тож якщо стабільно їсти три рази на день без перекусів, то і харчування, і стан тіла налагодяться.

– А чому так буває, що є люди, які кожного дня їдять відбивні на вечерю – і худі, як тріски, а інші набирають вагу лише від запаху цього м’яса?

– Ну передусім варто сказати, що відбивна на вечерю – це гарний варіант харчування під час схуднення, особливо якщо куряча і в тарілку додати ще овочів. Загалом, якби ми з вами зафільмували все, що їсть конкретна людина протягом дня, і математично порахували кількість спожитих калорій, баланс білків, жирів і вуглеводів, а також взяли до уваги фізичну активність і типи фігур, то ніякого дива б не знайшли.

У всьому на цій планеті працюють закони фізики, які стверджують, що енергія не може братись нізвідки. Якщо організм запасає жир як енергетичний запас, скажімо, на животі, стегнах чи руках, то це означає, що людина спожила надмірно енергії, і її залишок пішов у запас. Також проблема полягає й у тому, що люди не розуміють, що шматочок торта 100 грамів має більше жиру і калорій, ніж суп із фрикадельками, з хлібом, салатом, гречкою та фруктом.

Також важливий і психоемоційний стан людини, адже ніщо так не провокує швидке схуднення і відсутність набору ваги, як знервований стан. Тому коли я помічаю, що людина сильно втрачає вагу, то завжди перепитую, чи все гаразд і чи не потрібна їй моя моральна підтримка.

– Кілька років тому у вашому житті стався дуже непростий період: коли ви перебували на відпочинку за кордоном, вашу квартиру пограбували, вкрали також автомобіль. Судячи з ваших дописів у соцмережах, які виставляли в той період, ви дуже добре вмієте тримати удар. Негаразди вас не вибивають з колії?

– Звісно, що такі ситуації дуже вибивають з колії. Просто якщо свої негаразди афішувати, то це завдає ще більшого морального удару. Мені комфортно переживати труднощі із близькими людьми, іноді з психологом, але точно не публічно. Я вважаю, що чим більше людей залучено до проблеми, тим складнішою та масштабнішою вона стає. Хоча, коли вкрали мій автомобіль, саме завдяки соцмережам я змогла його дивом знайти. В деяких випадках багато енергії витрачається на реакцію людей та питання "а що ж вони скажуть?", я вважаю, що на піку проблемних ситуацій це зайве.

– Коли ви думаєте повертатися додому? Ставите собі якісь терміни: до осені, через рік?

– Після пограбування, причиною якого стало моє повідомлення про перебування за кордоном, я засвоїла урок – ніколи не казати на мільйон підписників, де я зараз. Це ставить під загрозу безпеку мою та моїх близьких. Я досить часто перебуваю вдома в Києві чи в інших містах України, тож звʼязок із Батьківщиною точно не втрачаю.

На цей момент мені комфортно від того, що Мія навчається в британській державній школі – це неперевершений фундамент для життя. Також і я маю можливість вже 5 років продовжувати працювати онлайн. Ще 12 років тому я вирішила, що моя мрія – це мати можливість працювати незалежно від місця перебування. Тому всю свою карʼєру я вибудовувала не мережу спортзалів, а систему тренувань для людей онлайн. І я продовжуватиму свій шлях саме віддаленого розвитку. А також, на жаль, я не встигла добудувати дім у Києві, тому поки своєї ідеальної домівки в мене немає.

– Що вам за кордоном нагадує про Україну? Чи ходите ви до магазинів, де продають українські продукти? Чи зустрічаєтеся з українцями?

– Моя найкраща подруга вже 11 років живе за кордоном, тому дружба на відстані давно стала моєю звичкою. У Великій Британії є принаймні з десяток українок, з якими я спілкуюся регулярно. А ось, як зазначає багато наших людей за кордоном, вони сумують за сирниками, адже тут їх немає у закладах, а домашній сир для них годі й шукати. Я ж купую його в польському відділі супермаркету, власне, там і знаходжу гречку та солоні огірки. Раз на два тижні я стабільно готую борщ, а також обожнюю оселедець під шубою, тому смаки за кордоном у мене зовсім не змінилися.

Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю з акторкою Вірою Кобзар – про свої гонорари під час війни, трагедію в родині та сльози на гастролях.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки