Масова мобілізація як передостанній шанс Путіна в українській війні

Стратегічний "глухий кут", у якому вже не перший місяць перебувають окупаційні війська Росії, змушує керівництво РФ терміново шукати виходи з цієї ситуації. Практично всі переваги російської армії були успішно нівельовані Силами оборони України. Був зірваний "бліцкриг" перших тижнів війни, російська авіація програла битву за повітряний простір, російський флот втратив флагмана, декілька кораблів, базу морської авіації і був змушений відступити з острова Зміїний та чорноморського узбережжя України.

На всіх напрямках наші сухопутні сили успішно стримують ворога, завдаючи йому болючих втрат, і лише "ракетний терор" проти українських міст ще залишається надзвичайно небезпечним для громадян країни. Однак якість української ППО поступово зростає, а удари доволі вартісними ракетами по інфраструктурі в глибині України майже не впливають на ситуацію на фронті.

Провал російської "спецоперації" – пошук нових рішень

Зараз керівництво Росії перебуває в пошуках рішення, яке зможе, на його думку, докорінним чином змінити перебіг т.зв. "спецоперації" у бік успішності в очах власних громадян, що прагнуть "будь-яких перемог" як знеболювального від внутрішніх економічних і соціальних проблем. Очевидно, що лише зброя масового ураження або її замінники у разі провокації техногенної катастрофи на Запорізькій АЕС здатні миттєво змінити "правила гри" на фронті. А втім, поки що це залишається останньою опцією диктатора, застосування якої може нести загрозу існуванню самого путінського режиму.

Тому російське керівництво зараз впритул наближається до "передостанніх" засобів впливу на перебіг війни в України, які, щоправда, також тягнуть за собою певні ризики. Одним з головним таких засобів у межах конвенціональної війни залишається масова мобілізація в Росії задля різкого нарощення особового складу окупаційних військ і отримання таким чином бажаної переваги на фронті. Варто підкреслити, що масова мобілізація не означає "загальна", під яку підпадають слабко мотивовані "обов’язкові" призовники, що може викликати певне суспільне невдоволення, але головне – порушити цілісність і без того проблемної російської економіки.

Кого ще може мобілізувати Росія?

На цей час примусово мобілізують залишки чоловічого населення т.зв. "Л/ДНР", а паралельно з цим в РФ активно вербують добровольців на контрактну службу, особливо із депресивних в економічному плані регіонів країни. Якщо перші масово гинуть у безглуздих атаках на укріплені позиції ЗСУ, то із російськими добровольцями постає питання їхнього фінансування і забезпечення, що стає дедалі гострішою проблемою в умовах санкційного тиску на економіку РФ.

А втім, у керівництва РФ ще залишається важка на практиці, але цілком можлива опція масового залучення десятків тисяч людей із числа великої кількості воєнізованих державних органів і недержавних організацій, які буйно розквітли в Росії за часів Путіна. І якщо 300-тисячна Росгвардія вже зазнала важких втрат у перші тижні війни в Україні і потрібна для підтримання порядку всередині Росії, то залишаються інші, більш прийнятні варіанти.

Це може бути достатньо швидкий призов до російських військ людей зі складу т.зв. "російського казачества", яке нараховує до 600 тисяч осіб, із ветеранських організацій різних родів військ (ВДВ, морська піхота тощо), де перебуває близько 300 тисяч, а також із числа чинних підрозділів МВС Росії, починаючи від спецпризначенців і закінчуючи тюремною охороною. Поряд з цим можна очікувати різкого збільшення призову учасників російської системи БАРС (Боевой Армейский Резерв Страны) та спроб масового залучення до контрактної служби строковиків, що прийшли по весняному призову 2022 року. Крім того, продовжується вербування досить різнопланового і екзотичного контингенту з російських в’язнів, корінних народів регіонів РФ, гастарбайтерів із Середньої Азії, жителів Придністров’я, Білорусі, а також з’являються вельми суперечливі чутки про нібито загони добровольців з Північної Кореї.

Масова мобілізація як ознака неминучої поразки

Перевагою зазначеного людського ресурсу є достатньо висока мотивація і сліпа віра в ідеї "русского міра", досвід армійської служби, а подекуди і участі в бойових діях. Ці люди не будуть ховатись від мобілізації і багато з них не так критично інтегровані в економіку Росії, зазвичай не маючи високого рівня освіти. Всі вони перебувають на "олівці" у мобілізаційних органів РФ і переважно готові до призову, однак поки що їх використання суттєво ускладнене.

Головним мінусом масової мобілізації і різкого збільшення особового складу армії РФ стане проблема його матеріального, технічного, збройного і фінансового забезпечення, яка посилюється з кожним днем війни в Україні. Іншою перепоною на цьому шляху є військова доктрина РФ, за якої російська армія має бути масово насичена військовою технікою (насамперед танками і БМП), щоб бути в змозі виконувати наступальні задачі. Однак якісна підготовка навіть екіпажів бронетехніки має займати декілька місяців, не кажучи вже про спеціальну техніку ППО, авіації і флоту. Беручи до уваги величезні втрати бойової техніки на українському фронті, можливості забезпечити нові маси особового складу танками і БМП в потрібній кількості опиняються під питанням.

Тобто якщо РФ різко збільшить особовий склад своїх окупаційних військ, то вони будуть являти собою піхотні маси з масованою артилерійською підтримкою, що нагадує концепцію Першої світової війни. Звичайно, для усунення цієї проблеми військове керівництво Росії вже вдається до залучення техніки з білоруських складів або розконсервації старих зразків техніки, як-от Т-62 та інших. Загалом цей процес є повністю зворотним тому, що відбувається в українській армії, яка повільно, але впевнено насичується новими зразками бойової техніки стандартів НАТО.

Достатньо хиткою видається впевненість багатьох експертів, що Путін не проводить загальну мобілізацію (тобто з пересічних громадян), побоюючись суспільного невдоволення – наразі пропаганда і репресивний апарат РФ перебувають на піку своїх можливостей, будучи здатні придушити будь-які протести на самому початку.

Тому як "робочий варіант" російське керівництво може наважитись на велику мобілізацію з мотивованих резервістів, ветеранів родів військ, "казачества", кримінального елементу з неминучим пониженням бойових якостей цього контингенту та проблемою їхнього матеріального-технічного забезпечення. Однак, найімовірніше, ця міра може лише частково вирішити тимчасові завдання на фронті, як-от спроба масованого штурму міст Донецької області, але навряд чи змінить стратегічну ситуацію у війні.