Нова амбразура Саламатіна

Нова амбразура Саламатіна

Керівником міністерства оборони України призначений Дмитро Саламатін , безпосередньо до цього очолював ДК "Укроборонпром". Що нове призначення може дати військовому відомству, з'ясовував "Обозреватель".

Караганда - Київ

Народився Дмитро Саламатін у Караганді. Відразу після школи вступив до КПІ - Карагандинський політехнічного інституту, на гірничий факультет. Спеціальність - "Технологія і комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин". Як і було покладено в ті роки, на другому курсі пішов віддавати борг Батьківщини. Після служби в армії влаштувався на об'єднання "Карагандавугілля", гірничим робітником очисного забою шахти ім. Кузембаева. Продовжуючи при цьому навчання.

Відео дня

По закінченні інституту Дмитро Саламатін два роки працює гірничим майстром видобувної дільниці на шахтах "Сокурская" і того ж Кузембаева. У 1991 році їде на курси перепідготовки кадрів Московського гірничого інституту, отримує спеціальність "інженер-економіст", але в Караганду більше не повертається. Настає новий час.

Майбутній міністр оборони України йде у бізнес. Етапи шляху: консультант спільного підприємства Сітек, комерційний директор ЗАТ "Русское паливо", головний експерт компанії "РОЛ", головний консультант Milder International Ltd. З 1998 року - радник президента Міжнародного гірничого конгресу з питань взаємодії з Україною. У квітні 1999 року батько двох дітей (третій син народиться вже в Україні) залишає Росію і переїжджає жити в нашу країну.

У 2006 році Дмитро Саламатін обирається до парламенту, і стає першим заступником голови комітету Верховної Ради з питань науки та освіти. З листопада 2007-го по лютий 2011 року - член бюджетного комітету ВР. У червні 2010-го призначений генеральним директором Державної компанії "Укрспецекспорт" , а 4 лютого минулого року - гендиректором Державного концерну "Укроборонпром".

І ось 8 лютого, ближче до вечора - нове призначення. Міністр оборони України.

Військові та цивільні

Більшість вчорашніх коментарів на тему нового кадрового рішення Президента зводилося до нехитрого "не впорається, не в курсі справ, тому що не військовий". Сміливе судження. Це прямо як у радянські часи, офіційна думка дубових генералів і людей з порівнянним інтелектом: "хто не служив в армії - той для життя втрачено".

Щоб далі до цієї теми не повертатися, нагадаємо, що призначення цивільних осіб на вищі посади в силові структури - хороша і ефективна світова практика. А то ж силовики - структури закриті, практично клани. За ними око та око потрібний, і бажано зі сторони. Заступники - так, повинні бути професіонали. Міністр - посада більшою мірою політична.

Взагалі, якщо не брати Михайла Єжеля, то останнім по-справжньому військовим міністром оборони був у нас Олександр Кузьмук. Якого досі згадують в основному у зв'язку з акціями ефектними, але сумнівними з точки зору реальної обороноздатності країни. Пам'ятайте - житловий будинок у Броварах і російський літак над Чорним морем?

Анатолій Гриценко - людина цивільна. Хоч і офіцер запасу, але служив він в аналітичній управлінні. Тобто фактично учений. Так і військову службу, треба зізнатися, віддав він не так вже і багато - понад відомий як колишній керівник Центру ім. Разумкова.

Юрій Єхануров - взагалі, ну, ніяк не військовий. Управлінець з великим досвідом суто мирною роботи - так. Служив, звісно, ??термінову, ну так і Дмитро Саламатін служив. Але в останнього є ще безцінний досвід управління оборонно-промисловим комплексом країни. Погодьтеся, це досить близько до Збройних сил.

Новопризначений міністр оборони людина досить молодий, нової формації - народився в 1965 році. Тут, до речі, простежується деяка, можна сказати, генеральна лінія Президента - призначати на серйозні посади молодих та ранніх, що проявили себе ефективними менеджерами людей. Глава Держмитниці Ігор Калетник. Валерій Хорошковський, до недавнього, слід підкреслити - керівник дуже навіть силового відомства під назвою СБУ. Дмитро Саламатін - в тому ж ряду.

Показники ефективності

Ефективність Дмитра Саламатіна як менеджера очевидна . Її і оскаржувати якось навіть незручно. Саме під його керівництвом в минулому році почалася реформа вітчизняного оборонно-промислового комплексу. І навіть тільки початок реформ призвело до вражаючих результатів.

Нагадаємо, що минулий рік став проривним у плані укладання нових контрактів на поставки українського озброєння. Дві угоди укладено з Таїландом. Перше - поставки 121 машини БТР 3-Е1, на суму понад 140 мільйонів доларів. Другий контракт, на більш ніж $ 200 млн, танковий: на поставку 49 бойових машин "Оплот". (Найбільший у фінансовому відношенні був тільки "Пакистанський контракт": 320 танків Т-80УД вартістю 650 мільйонів доларів). Крім того, підписано угоду на поставку 200 модернізованих танків Т-72Б з міністерством оборони Ефіопії. Ціна питання - понад 100 мільйонів доларів.

Всі ці контракти - наслідок активної маркетингової політики, на яку зробив ставку Дмитро Саламатін. ДК "Укрспецекспорт", а також підприємства української оборонки торік взяли участь у найбільших світових виставках озброєнь. Як приклади-IDEX-2011 в Абу-Дабі (де Україна отримала найвищу нагороду у номінації "Найбільш інноваційний стенд"), BRIDEX-2011 в Брунеї, IDEF-2011 в Стамбулі, російська виставка озброєння в Нижньому Тагілі.

Вперше за всю історію країни загальна виручка від товарно-посередницької діяльності ДК "Укрспецекспорт" й її дочірніх компаній, перевищила $ 1 мільярд. Чи це не показник ефективності роботи?

Почалося довгоочікуване створення "вертикалі" у вітчизняному ОПК. А те адже за 20 років незалежності зовсім все розхиталося в цьому сегменті. Підприємства галузі розкидані по різних відомствах, легальним продажем зброї займалося кілька компаній, які часто конкурували один з одним. А даний сектор держава повинна контролювати чітко.

Підписання нових великих контрактів дозволило в рази завантажити потужності стратегічних підприємств ОПК. У першу чергу - бронетанкової галузі. Завод ім. Малишева, де була заборгованість із зарплати за 2010-2011 роки (!), Отримав 96 мільйонів гривень. Зарплати виплачені повністю.

І тепер людина, буквально за рік добився таких успіхів у ввіреній йому області, кинутий на нову амбразуру. Чи впорається чи ні? Подивимося.