"Можуть стати жертвами маніпуляцій, зокрема й злочинних": психолог про вплив "Гри в кальмара" на психіку дітей. Ексклюзив

"Гра в кальмара" – ідеальний приклад того, наскільки добре Netflix "прощупав" уподобання своєї цільової аудиторії. Всього за місяць цей серіал офіційно став найпопулярнішим в історії стримінгової платформи. Гостросюжетні епізоди, де дорослі змагаються на смерть заради грошей, зацікавили не тільки глядачів "18+", а й дітей, у яких ще не сформувалася психіка.

Відео дня

OBOZREVATEL поспілкувався з професійним психологом-психотерапевтом Максимом Жидком. Він розповів про причини популярності "Гри в кальмара" серед дітей та про те, як діяти батькам, щоби убезпечити своїх вихованців від негативного впливу трендового серіалу.

– Чому серіал "Гра в кальмара" цікавить дітей?

– Існує декілька причин. Перша – вміло побудована маркетологічна стратегія Netflix, що експлуатує цілий комплекс трендових насамперед для сучасних підлітків у всьому світі тем: цікавість до специфічної – іншої – культури, прості та чіткі меседжі про устрій світу, зрозумілі ознаки ідентифікації, стиль зйомки, що легко можна перетворювати на меми, та вірусне відео для соцмереж тощо.

Друга причина – наочна реалізація дитячої фантазії про "халяву", швидкий соціальний ліфт, який не працею чи здібностями, а обраністю (везінням) піднесе тебе вище за дорослих, у прямому сенсі з Івана в пани. Пам'ятаєте – "хто був ніким, той стане всім"? Це нормальний віковий "соціалізм".

У TikTok контент із хештегом #squidgame (англомовна назва серіалу) набрав понад 35 млрд переглядів.

Третє – це чергова реінкарнація старого міфу про ініціацію, про боротьбу і перемогу молодого героя над старою несправедливою і злою системою (що має багатьох культурних попередників у вигляді романів С.Кінга "Довга прогулянка", "Людина, що біжить" або кінофраншиз "Голодні ігри", "Дивергент", не кажучи вже про класичну "Королівську битву"). Тим паче перемога досягається виграшем у зрозумілих дитячих іграх.

І, четверте, це сублімований канал виплеску дитячої агресії й злості на дорослих та одне одного.

– Як можна пояснити спроби дітей інсценізувати ігри із серіалу?

– Що менше дитина, то більше в її поведінці наслідування. Тому завжди діти грають у те, що модно. У грі дитина відточує актуальні навички, отримує задоволення від взаємодії з однолітками. Крім того, у разі будь-яких психотравмувальних подій, вона може так відреагувати на негативні емоції. Для підлітків "Гра в кальмара" може стати частиною стихійного (або спеціально організованого) обряду ініціації.

Хто не пройде випробування – вмирає; на переможця чекає виграш у розмірі близько 40 млн доларів.

– Що робити батькам? Як говорити дітям про негативний вплив серіалу?

– Я вважаю, що батькам насамперед варто налагоджувати близькі, довірчі, чесні стосунки з дітьми. Тоді дитина, навіть якщо побачить серіал, з усіма шокуючими та незрозумілими запитаннями піде до батьків як найвищого авторитету.

Та якщо батьки не є такими (авторитетами. – Ред.) або є номінально, тоді дитина звернеться до того, хто для нього – реальний авторитет: інтернет чи хтось значимий із соціальних мереж. Тоді вона може стати жертвою маніпуляцій, зокрема й злочинних.

У розмові з дитиною варто не моралізувати, не залякувати незрозумілими віддаленими наслідками, а чесно і прямо говорити про цивілізованість, про цінність людського життя (яке, незалежно від соціального статусу, не може бути оцінене грошима), про смерть, про вибір, який ми щодня робимо між добром та злом. І про те, що, як показала історія, колосальні трагедії та страждання завжди виникають там, де одні люди починають почуватися кращими за інших людей.