Конец газовой эпопеи: что кроется за договором по транзиту

Конец газовой эпопеи: что кроется за договором по транзиту

Эпопея с подписанием транзитного договора закончена, контракт подписан. Мы несколько раз уже излагали свое видение ситуации и ждали завершение марафона, чтобы понять, насколько правильно удалось оценить то, что происходит, а заодно и ценность источников того небольшого объема информации, который мы имели. Сейчас мы приведем текст "от первого лица", где первые лица Нафтогаза Витренко и Коболев поясняют то, что удалось сделать, чего удалось избежать и между прочим, даны ответы на вопросы, которые возникали в эти дни.

Почитайте это и сделайте свои выводы как по поводу написанного текста, так и по поводу того, ка мы – ЛО оценивали это на протяжении этих почти двух недель. А в конце мы выскажем некую мысль или если хотите – догадку, которая возникла после прочтения этого материала.

Витренко:

Підписали контракт на транзит

Я підписав у Відні о 14:30, а голова Газпрому Олексій Міллер ввечері підписав у Санкт-Петербурзі.

Відео дня

Ми з ним проводили переговори до глибокої ночі, сподіваючись, що підпишемо контракти в одному місці, але мені для підписання потрібні були погодження Правління та Наглядової Ради Нафтогазу, а також Кабміну, тому довелося перенести підписання і робити це вже по черзі і дистанційно.

Щодо продовження транзиту.

Україна — надійна країна для транзиту природного газу в Європу. Ми в черговий раз це підтвердили.

Ще нещодавно найбільш вірогідним сценарієм було повне припинення транзиту з 1го січня 2020 року.

Наприклад, за розрахунками Оксфордського Інституту Енергетичних Досліджень, Газпрому не вистачало зовсім небагато, щоб обходитися без транзиту через Україну навіть без Північного потоку-2.

Цей дефіцит потужностей Газпром перекрив би за рахунок сховищ газу в Європі та поставок скрапленого газу з терміналу на Ямалі.

Той факт, що ми підписали контракт на транзит за принципом "качай або плати" на п’ять років — є непересічною подією за таких умов.

Зауважу, що це перший раз в історії України, коли Газпром уклав контракт на транзит за європейським принципом "качай або плати".

До цього часу тільки закупівлі газу в Газпрому покривалися схожим, але невигідним для України та вигідним для Росії, принципом "бери або плати".

Також зазначу, що гарантовані обсяги транзиту за цим принципом значно перевищують обсяги, що називали наші міжнародні партнери як варіант, який вони спробують забезпечити для України, і на який ми маємо погодитися.

Гарантовані обсяги — це мінімум, а не максимум, якого ми очікуємо.

При цьому додаткові обсяги з більшою гнучкістю бронювання будуть оплачуватися за більш високим тарифом.

Визначною подією є також перехід на європейські правила щодо транзиту газу.

Десятиріччями ми працювали за правилами, які склалися ще за радянських часів.

Це блокувало транзит для використання тільки Газпромом, а також не дозволяло нам повністю інтегруватися в європейський ринок.

Тепер це в минулому. Нові правила — це більша прозорість, надійність поставок газу, краща конкуренція на ринку, додаткові доходи.

Важливість цього переходу ми ще маємо усвідомити.

Ми довго йшли до застосування європейських правил до транзиту. Я і моя команда були наполегливими: нове сполучення зі Словаччиною за новими правилами у 2014 році, прийняття закону про ринок газу та Кодексу ГТС 2015, визначення моделі анбандлінгу (відокремлення оператора ГТС) і багато іншого.

Потім все було на межі зриву.

Ми знайшли рішення, які дозволило врятувати ситуацію — Нафтогаз став організатором транзиту. І хоча така структура є більш складною, вона дозволяє більш гнучко застосовувати європейські правила до транзиту газу.

Закриття контрактів 2009 року.

Крім контракту на транзит газу, ми ще підписали угоду про врегулювання.

За цією угодою Газпром повністю припиняє оскарження рішень Стокгольмського арбітражу.

Це означає, що ми можемо остаточно підбити підсумки арбтітражних процесів, які тривали майже шість років.

Нам вдалося захистити Україну від штрафу за положенням контракту "бери або плати", який би перевищував 80 млрд доларів.

2 млрд доларів ми зекономили для України за рахунок перегляду контрактної ціни. Наприклад, у 2му кварталі 2014 року ми знизили ціну з 485 до 356 дол.

5 млрд дол Газпром був змушений доплатити за за транзит: 2,1 мільярди доларів ми фактично отримали у вигляді газу (через залік, який провів арбтраж), 2,9 мільярди доларів Газпром сплатив грошима.

Маю за честь, що моя невеличка команда, яка безпосередньо цим займалася, змогла це зробити. Я вже писав, що нам допомагали багато людей, яким ми за це вдячні. Так само багато хто нам протидіяв. Або просто паразитував на цих досягненнях, замість того щоб чесно і фахово робити свою справу.

Відкликання позовів та скарг

Коли я підписував угоду про врегулювання, що передбачає відкликання всіх поточних позовів і скарг з обох сторін, мені було сумно за ту роботу і знання, які я зі свою командою у них вклали. З нашого боку це були інтелектуальні шедеври, а не просто позови та скарги.

Але я розумію, що наша відподальність перед українцями вимагає від нас ухвалювати рішення в інтересах національної компанії, а не у власних інтресах.

Інтереси країни — це продовження транзиту, це отримання грошей зараз, а не за рік і тим більше не за 3-7 років.

Тразит газу – це десятки тисяч робочих місць. Це більш низькі тарифи на газ для споживачів Украіни. Це економічне заростання. Це доходи державного бюджету. Це геополітика і безпека.

Тому нам потрібно було продовження транзиту, причому з гарантіями.

Міжнародні партнери нам у цьому допомагали, і вони не зрозуміли б нашу неконструктивну позицію, ми би втратили підтримку.

При цьому важливо розуміти, що наші позовні вимоги на 12,2 млрд дол були передусім наслідком очікувань припинення транзиту.

Іншими словами, ми могли б виграти в арбітражі ці 12,2 мільярди тільки якби Газпром відмовився від транзиту. А він не відмовився.

Фактично, як я про це відкрито казав, з нашого боку це був економічний стимул для Газпрому продовжити транзит.

Також зауважу, що далеко не завжди вдається виграти всю суму позову на такі великі гроші.

Арбітраж зазвичай нам присуджує меншу компенсацію, ніж ми вимагаємо.

Мене іноді дивує, що "експерти" кажуть про наш позов на 12,2 мільярди доларів, і про те, чи є економічний сенс від нього відмовлятися в обмін на транзит на умовах "качай або плати" з гарантованими доходами у розмірі 7.2 мільярдів доларів плюс можливість значних додаткових доходів від транзиту. Саме я придумував і обґрунтовував цей позов, і тому я маю підстави вважати, що я знаю, як потрібно приймати це ріщення.

Ще раз нагадаю, що врегулювання — це ще і відмова від позовів з боку Газпрому. Так, вони мають значно меншу ймовірність виграшу, але йдеться десятки мільярдів доларів, що навіть більше, ніж сума наших позовів.

Додам ще один аргумент. Останні п’ять з половиною років я постійно відчуваю ризик того, що якийсь некомпетентний або продажний можновладець свідомо або несвідомо зруйнує нашу юридичну позицію проти Газпрому. Декілька разів цей ризик майже реалізувався.

Для того, щоб запобігти, мені доводилося вдаватися до неординарних кроків.

Наприклад, мені довелося піти на радикальну для корпоративного світу публічність. Ціною багатьох конфліктів. Але я розумів, що для нашої справи критично необхідно, щоб суспільство знало правду. Так само критично необхідно було забезпечувати підтримку міжнародних партнерів.

Тому, враховуючи ці ризики і інтереси країни, коли Газпром пішов на переговори щодо відносно справедливого варіанту врегулювання, я ухвалив рішення саме таким чином досягти бажаного для всіх результату.

Чи можна було отримати кращі умови?

Ті, хто коментує це питання, мають спочатку чесно сказати про таке:

Якби план трансформації Нафтогазу не був провалений, і Нафтогаз би став сучасною і професійною національною компанією, то чи зробило би це нашу позицію більш сильною і всі процеси більш ефективними?

Якби програма збільшення власного газу не була провалена, і якби знизилось неефективне споживання газу, що дало б можливість Україні експортувати газ, а не імпортувати, то чи стояло би так гостро питання цін на газ, яке пов’язане з транзитом?

Якби не були зірвані планові терміни анбандлінгу (відокремлення оператора ГТС), і оператор був би своєчасно сертифікований і забезпечений всіма необхідними ресурсами, а правила роботи ринку реально відповідали би європейським, то чи не змінило б це динаміку переговорів, зокрема у тристоронньому форматі з Єврокомісією?

Тому перед тим, як розповідати про кращі варіанти, давайте спочатку відверто поговоримо про висхідні умови.

Нам багато речей вдалося зробити "всупереч, а не завдяки". Часто вели "партизанську" боротьбу, оскільки на підтримку "регулярних частин" розраховувати не можна.

Так це ще враховуючи те, що у критичні моменти доводилося втручатися та виправляти ситуацію.

Наприклад, коли анбандлінг був заведений у глухий кут, а недовіра з боку ключових міжнародних партнерів до відповідальних за анбандлінг осіб вже перетнула межу, мені довелося втручатися і знаходити рішення, бо у протилежному випадку анбандлінг би або досі не відбувся, або була б зруйнова наша юридична позиція в арбітражі.

Попереду багато роботи.

Підписання нового контракту на транзит — це лише початок нового шляху.

Ми маємо завершити реформу ринку газу, зокрема забезпечити повну відповідність європейським правилам.

Ми маємо радикально підвищити рівень енергоефективності, і таким чином зменшити неефективне споживання газу.

Ми маємо значно збільшити власний видобуток газу.

Ми маємо нарешті трансформувати Нафтогаз у сучасну та ефективну національну компанію.

Якщо ми це зробимо, то ми зможемо повністю реалізувати можливості, які нам дає новий контракт на транзит та отримання 3 млрд дол від Газпрому за рішенням Стокгольмьского арбітражу.

P.S. Я дякую всім членам своєї команди, яка останні п’ять днів так напружено працювала над цими угодами у Відні. У ваших стомлених від роботи очах я завжди бачив жагу досягти найкращий для країни результат. Це не переставало мене вражати. Ми могли це зробити тільки разом. І ми це зробили.

Дякую всім хто допомагав. Про це більш детально писав у попередніх дописах.

Коболев:

Транзит газу територією України на найближчі 5 років забезпечено. Сьогодні Нафтогаз, Оператор ГТС України та Газпром підписали необхідний для цього пакет угод.

Цей компроміс – результат злагодженої роботи великої команди – від Президента та Уряду України до рядових співробітників Нафтогазу. Головними перемогами є те, що ми сумарно отримали від Газпрому $5 млрд ($2,1 млрд в 2018 році та $2,9 млрд в 2019) і наша ГТС буде завантажена після 2019 року. В ході підготовки цих угод, ми отримали від Європейської комісії чітке визнання надійності та ефективності української ГТС і українського транзитного маршруту в цілому.

Я вдячний всім міжнародним партнерам, хто підтримав Україну і захищав її інтереси протягом складних переговорів. Зокрема, Сполученим Штатам Америки за дієву та дуже вчасну підтримку справжньої енергетичної безпеки Європи.

Зазначу, що з мого персонального досвіду це були перші переговори з Газпромом та РФ, на яких українська сторона мала справді дуже сильну позицію. Рекордні запаси газу, завершений анбандлінг, підготовлена та протестована до довготривалої роботи в реверсі ГТС, вчасні санкції проти Північного потоку-2, новий стокгольмський арбітраж – це були козирі в нашій колоді, які ми наполегливо збирали останні роки.

Саме завдяки ефективній підготовчій роботі сьогодні вдалось уникнути, чергової газової кризи.

Щиро дякую всім причетним!

Замечу, что оба основных участника переговоров, с нашей стороны, делают упор на то, что результаты переговоров стали возможны только и исключительно потому, что Украина, за пять лет, смогла наработать мощную позицию, которая впервые позволила вести переговоры с Газпромом с позиции силы.

Понятно, что они не могут сейчас прямо говорить о том, кто стоял за этим. Но и Витренко, и Коболев пишут о мощнейшей поддержке зарубежных партнеров, а вот кто этих партнеров склонил к поддержке (не Нафтогаз же, ведь у него нет таких возможностей) не назвали, но это понятно и так, поскольку каждый знает, кто имел полномочия формировать внешнюю политику Украины за все это время.

И самое главное, после ухода Пороха, Нафтогазу подыгрывали западные партнеры. Именно на них опирался Нафтогаз практически при нулевых способностях нынешнего МИДа и поедателя шаурмы или как его уже называют – туриста. Это говорит о том, что в Европе понимают, что многие страны проходят полосу популизма. Они сами ее не раз проходили, а некоторые – проходят сейчас и относятся к Украине, как к нормальной стране, переживающей этот неизбежный период, который безусловно пройдет.

Этот контракт и все, что было связано с его подписанием, стало лакмусовой бумажкой того, насколько Украина стала другой страной. Да, сейчас у нас – период дури, но он пройдет. Мы все должны были получить прививку от расслабленности после победы на выборах в 2014, но это – тема отдельной статьи, а я хочу сказать, что эта дурь пройдет. Теперь все видят, где и как надо чистить, чтобы наш дом не вонял разной дрянью. А потому – мы победим. Все будет как надо. Время паники и пораженческих настроений нужно оставить в уходящем году и делать то, что каждый из нас может сделать, а это – совсем не мало!

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Джерело:defence-line.org