Блог | "Задовбало": чому військовослужбовці звільняються з ЗСУ
З лав ЗСУ з січня по червень звільнилось 11 тис. офіцерів та контрактників, ще 18 тис. має звільнитися до кінця 2018 року. 36% опитаних військовослужбовців назвали причиною свого відходу низьку заробітну плату. Чому військові залишають Збройні сили і як мотивувати людей служити в армії? – Ред.
По-перше, значна частина ветеранів готова повернутися, якщо будуть реальні бойові дії. Якщо буде справжня війна, багато людей кинуться в армію. Питання в тому, що їх не встигнуть за цей час відпрацювати військкомати, підготувати і відправити на фронт. Я думаю, якщо справжня війна почнеться, то вона буде короткою. Тобто ця частина ветеранів не йде в ЗСУ, тому що війни немає. Відповідно їм є чим займатись поза зоною бойових дій, вони знайшли для себе застосування.
Наступне. Звільняються люди, які втомилися. Є підрозділи, їх мало, але вони є, в яких командир – це людина, яка не заслуговує того, щоб бути командиром. В таких підрозділах зазвичай низький бойовий дух, тому що іноді наші штабні офіцери приймають рішення про призначення людей на посади командирів батальйонів, бригад і не дивляться на такий момент, який є у них в кожного в досьє. Це рівень того, як їх оцінили підлеглі та колеги по минулому місцю роботи – по минулій бригаді, батальйону, де він служив.
Періодично були випадки, і через них - великі скандали, коли люди, в яких така оцінка була надзвичайно низькою, ставали командирами підрозділів. І в результаті підрозділи, виходячи з зони АТО, просто розбігалися. Тобто люди "звалювали", тому що попередній командир, наприклад, був гарний, душевний, його всі любили, він за кожного солдата був горою, і тут приходить чувак, дуже підтягнутий, все у нього по уставу, або ще гірше – хам і самодур. І все – підрозділу кінець. Потім військкомати знову збирають цей підрозділ до купи з уже нових солдатів.
Але наступає друга проблема. Люди, які звільнились, йдуть в свої села, міста і кажуть все, що вони думають про службу. А звільнились вони взагалі за емоціями. І починають розказувати про все погане, і відповідно відбивають бажання йти служити у тих, хто повернувся, і у нових.
Наступна проблема – це "паперова армія". Це паперова тяганина, яка реально душить, і офіцерів, і солдатів. Це абсолютно неефективно, і неелектронний документообіг в нашій армії всіх реально задовбав. Його треба якомога швидше прибирати і робити його під людей, а не таким, яким він зараз є. Це реальна проблема.
Також частково "задовбує" те, що повернулися люди, які люблять чисті бровки, прибране листя, але які максимум де чули постріли, це на полігоні. Ці люди повертаються, починають дути щоки, вимагати якихось доволі дурних речей. Це стосується найвищих органів, звідки такі ще можуть приїхати. Це також дратує.
Зараз стало менше бойових дій, зате стало більше різних перевірок і т.п. речей. І іноді їх, як на мене, або неправильно проводять або вони зайві.
Саме страшне – це те, що люди, які йдуть з армії, потім погано про неї відгукуються. Часто вони її заслужено критикують, але питання в тому, що у нових людей бажання йти в неї після цього не завжди виникає.
Читайте: Давайте расскажу вам правду о войне!
Зсуви в ЗСУ є. Є моменти, які стали кращими. Це форма, грошове забезпечення, рівень підготовки зараз кращий, більше відновленої техніки, та багато інших моментів. Але на жаль, є моменти, які не змінились, або змінились в гірший бік. І тут важливо працювати і над реформами в армії, і над інформаційними кампаніями, які б могли провести мобілізації, могли би пояснювати людям, навіщо їм йти служити. І потім, коли людина приходить в армію, те відношення, яке вона там отримує, воно має відповідати тій доволі важкій неприємній роботі, яку ця людина там буде робити.
Стосовно заробітної плати.
Вам будь-який менеджер скаже, що зарплатня – це так званий гігієнічний фактор. Це фактор обов’язковий, без якого людина не піде працювати. А якщо він є достатнім, він людину стримує, у неї виникає бажання спробувати з цією роботою помиритись.
Зарплати, по-перше, зараз не такі погані. Вони занизькі з точки зору киянина, але з точки зору навіть жителя Київської області вони вже непогані з урахуванням того, що тебе в цей час одягають, годують і т.д.
Звичайно, якщо зарплати не підвищувати, буде ще важче. У нас в фонді, наприклад, всі недоотримують її. Всі отримують зарплату нижче своєї ринкової. Але вони працюють, тому що є багато інших факторів – і колектив, і відносини між людьми, і взаємовиручка, і найголовніше – розуміння важливості цієї роботи. Це мотивує людину у нас працювати. Не все вимірюється грошима. Є багато речей, які можна і треба зробити не без значних фінансових витрат. На всіх ланках це розуміють, але, на жаль, мабуть недостатня кількість людей.
Підписатись на сторінку Віталія Дейнеги можна тут
