Блог | Українці просто терплять нахабну безкарність
Параліч влади в Україні – це загальна проблема. Інколи ми трактуємо демократію як якусь вседозволеність або просто як розгардіяш. В кінцевому результаті це призводить до паралічу державних інститутів. Першим симптомом або дзвоником, який був попередженням про те, що такі випадки будуть повторюватися, стала безкарність тих, хто розстрілював сотні людей на Майдані.
Пройшло чотири роки, йде п’ятий рік, і історія перетворилась у щось дуже незрозуміле. Мені здається, що в цьому сама суть всієї справи. У нас поліція не гарантує нам безпеки, органи здоров’я не гарантують нам належного лікування. По суті відбулося те, що називається корупцією. Корупція – це не лише те, що хтось комусь дає якісь гроші. Корупція – це коли знищені, загнилі і корумповані державні інститути і до цього призвела дисфункційність і непрацездатність державних інститутів. Випадок із трагедією Гандзюк – тільки один із симптомів загальної безпомічності владних інститутів.
Читайте: Смерть Каті Гандзюк: наступним може бути хто завгодно із вас
І якщо ми, українці, далі терпимо безкарність тих, хто нахабно розстрілював нас на Майдані, то очевидно висновок трішки печальний.
У нас досі не відбулося переходу від олігархічної держави до демократичної держави із широким доступом до національного продукту і до тих бонусів, які дає існування незалежної держави. До цього часу головну роль у нас відіграють олігархи. Поки так буде – доти революція середнього класу чи революція соціальна – не завершиться. Тому протести у вигляді Майдану чи в якомусь іншому вигляді рішучих демократичних перетворень, які ініціюватиме ВР чи хтось інший, триватимуть. Протести в Україні і так тривають вже 30 років.
Але насправді це швидкі перетворення після тої катастрофи, яку ми мали із більшовиками і комуністами.
