Блог | Міфологія окопної війни
Окопна війна як масове явище виникла у ХХ ст., хоч і раніше кілька століть до цього військові переживали подібні довготривалі бої під час затяжних облог міст. В нашій історії можна згадати ті ж "Азовське сидіння" та облогу Чигирина у XVII ст.
Криваві війни ХХ ст. показали, що тривале перебування в зоні військових дій породжує серед залучених до конфлікту людей особливу військову міфологію. При цьому в складному сплаві солдатських міфів і забобонів важко відрізнити один від одного сліди народного фольклору, результати роботи військових пропагандистів або відгомони реальних подій.
Стресовий стан, у якому неминуче опиняються учасники бойових дій, сприяє розхитуванню критичного сприйняття, створює схильність до всякого роду чуток, пожвавлення старих і появи нових забобонів, часто безпредметних. Історик Є.С. Сенявська зазначає, що "більшість солдатських прикмет пов'язані з очікуванням нещастя, — поранень або загибелі, — і спробами через містичні ритуальні дії їх побороти". Подібні настрої були поширені як серед західноєвропейських солдатів, так і серед українських, у складі Російської імперії, а згодом і Радянського Союзу, навіть попри тоталітарну більшовицьку пропаганду. Ті ж риси можна прослідкувати і серед теперішніх захисників України.
Британські війська на Західному фронті Першої світової війни надавали відмінну можливість для спостереження за різними видами солдатської релігійності і містицизму. Священики (капелани), які, по ідеї, повинні були якось облаштувати духовне життя військ, часто не справлялися зі своїми обов'язками (багато з них добровільно пішли на фронт з тилових парафій в Британії, нічого не знаючи про війну, яка призвела їх, як і солдат, в жах). Крім того, священнослужителів було занадто мало для мільйонної армії, та й солдати не завжди їм довіряли. У багатьох британських солдатів й офіцерів сформувалися свої власні уявлення про те, що їх чекає в окопах і як вони повинні ставитися до смерті. Зокрема, серед британців часів І Світової війни розвинулася віра в захисні функції талісманів, таких як щасливі монетки, ґудзики, засушені квіти, видання Нового Завіту (який могли і не відкривати, але ретельно оберігали), камінчики з дому, медальйончики із зображенням святого Христофора та святого Георгія, дитячі ляльки, плюшеві ведмедики тощо. Крім оберегів, серед солдатів Британського експедиційного корпусу були широко поширені чутки, що стосуються як британської або союзних армій, так й армії противника. Чутки ці, перетікаючи з фронту у тил і назад, обростали найфантастичнішими подробицями й поступово сформували справжню нову міфологію Західного фронту. Багато з сюжетів солдатських легенд були використані лукавими пропагандистами, а деякі спочатку були складені і впроваджені зусиллями останніх.
Справа в цьому випадку не у тому, що ті чи інші чутки мали одного конкретного автора — як, наприклад, це було з історією про знаменитих примарних лучників, "ангелів Монса", які, нібито, явилися допомогти британським військам у битві поблизу цього бельгійського міста. Все таємниче й надприродне негайно приваблювало інтерес солдатів, передавалося й інтерпретувалася абсолютно незвичним чином. Відомий французький історик Марк Блок, який вижив в окопній війні того часу, писав, що "на Західному фронті в окопах панувало уявлення, що правдою може бути усе що завгодно, крім того, що представлено у друкованому вигляді. На фронті відбувалося "повсюдне відродження усної традиції, древньої праматері усіх легенд і міфів".
Нинішня війна на Донбасі стала окопною і позиційною. Наразі за три роки боїв в українській армії з'явилася нова, цілком недосліджена фахівцями міфологія, яка ввібрала в себе різноманітні уявлення — від християнських, до неоязичницьких та постіндустріальних. Тут перемішані чутки (особливо яскраво це виявляється у темі "зради"), мода на обереги, захисні татуювання, забобони. Так, усі ми бачили з якою швидкістю у 2014 році поширилася мода на ляльки-мотанки, які мають стати оберегами для бійців, різноманітні амулети (від язичницьких до християнських). Нині вони стали невід'ємним атрибутом для усіх бійців, особливо на лінії фронту. До цієї ж категорії можна віднести й татуювання, які, окрім політичних гасел та символіки, мають глибинне підґрунтя оберегу, особливо серед людей, які сповідують "неоязичництво" (сюди відносяться й рідновіри, й рунвірівці, й прихильники скандинавсько-слов'янської військової міфології). Зараз нерідко можна побачити військових, чиї тіла рясно вкриті рунами та язичницькими символами. Не менш поширеними є військові та релігійні девізи й гасла, при цьому в представників різних релігій та конфесій. Нерідко від бійців можна почути нові захисні молитви, які допомогли їм вижити у критичній ситуації, і вивели з-під ворожих куль та снарядів цілими.
Не менш поширеними стають забобони. Наприклад, про поведінку тварин, яка стає знаковою для бійців, які бачили цих тварин. Зокрема, серед бійців Луганщини поширене уявлення про негативне віщування сичів і сов поблизу позицій — там, де ці птахи вигукують своє "пугу" вночі, наступного дня слід очікувати на "200-х" та "300-х". Також негативною вважається поява мишей в окопах не під час сезонної міграції гризунів. Коти та собаки, які прибилися до позицій бійців, вважаються "талісманами", які оберігають бійців від біди.
Ми бачимо, як старі сюжети й образи переусвідомлюються і використовуються для створення абсолютно нових історій, які, поширюючись у вигляді чуток та легенд, породили стійку міфологію війни.
Якщо Ви маєте цікаві історії з фронту і хочете ними поділитися — ми, Центр AXIOS, із задоволенням допоможемо Вам у цьому. Ми збираємо всі цікаві історії і будемо розміщувати їх у друкованих медіа та знайомити з ними істориків та дослідників. Епос війни має записуватися й систематизуватися, і не забуватися в народній пам'яті.
Сергій Дрозд, прес-секретар, Центр практичної допомоги захисникам України A XIOS
