Блог | Тепер зрозуміло, чия столиця Київ

У США змінили офіційну назву столиці України з "Kiev" на "Kyiv" в міжнародній базі.

Це надзвичайно принципова подія, тому що топонім – це насправді фокус мовної і національної енергії. Світ тривалий час сприймав Україну через московські окуляри, і московські окуляри працювали, передусім, через способи передання географічних назв в російській транслітерації чи в російській транскрипції.

Тому боротьба за "Kyiv", а не "Kiev", тривала дуже довго, і вона дорівнює способу розколонізації українців або їхнього розрадянізування, вибачте за такий термін.

Читайте: Победа! Еще два аэропорта в мире начали писать Kyiv вместо Kiev

Хоч як би складно сьогодні не розгорталися події, мова завжди найбільшою мірою свідчить про те, наскільки нація є самодостатня і самостійна. І якщо в світі назву столиці починають писати відповідно до української фонетики, це означає, що у нас відбуваються зміни на підсвідомому рівні. А це набагато важливіше, ніж зміни матеріального характеру чи якогось іншого. Тому що все, що видиме, абсолютно залежить від невидимого, а мова народжується, передусім, із невидимого, тому що вона за своєю природою є духовною категорією.

В останню чергу мова є засобом комунікації, а в першу чергу мова – це засіб утвердження ідентичності. Тобто через Київ ми утверджуємо на цілий світ свою ідентичність, і кажемо: "Господи милосердний, Україна – це не Раша". Україна має свою систему графічних цінностей і способи передання географічних назв.

А топоніміка як розділ мовознавства і як наука найбільшою мірою відображає те, в якому напрямку рухається українське суспільство.

Читайте: Kyiv, а не Kiev: Украина добилась справедливости в 26 аэропортах мира

До речі, хочу тут нагадати мій виступ у дитячому садочку, який викликав шквал негативу, коли я звертала увагу, що "Маша і Даша – це форма не наша".

Якщо ми Михайло Коцюбинський у своєму романі своїх героїв називав не Іванком і Марічкою, а "Ванєчкой" і "Машенькой", він би не був класиком української літератури. Так само, якщо би Котляревський свою "Наталку-Полтавку" назвав би "Наташа-Полтавчанка", його також можна було б зарахувати до класиків іншої культури.

Тому, якщо назва столиці досі існувала у російській транскрипції, то чия це столиця? Тепер зрозуміло, чия це столиця.