Блог | "Смуглянка" і "Євробачення": на Донбасі наших полонених катували під радянські пісні
Я не проти того, щоб люди співали Смуглянку, якщо вона їм подобається. Врешті, в Радянському Союзі було не так багато пісень, які не соромно співати. Смуглянка – одна з цих небагатьох.
Але я категорично проти, щоб цією піснею представляли Україну. Бо це виглядає так, якби маленький єврейський хлопчик запиляв на скрипочці військовий марш Вермахту "Еріка".
Якщо хтось забув, Радянський Союз забрав приблизно стільки ж українських життів, скільки гітлерівська Німеччина. І треба бути геть хворим на голову, щоб топити за радянські пісні тільки тому, що їх співав талановитий актор Биков.
Єдине, що мене вкурвлює в історії із зняттям маленького пропагандиста Руського Міра з конкурсу, це те, з яким формулюванням його знято.
Зураб Аласанія пише, через те, що Максим Ткачук виступав на якомусь російському шабаші в Лондоні, а це протирічить умовам участі в Євробаченні.
А я б хотів, щоб це було не технічне, а політичне рішення національного мовника – публічно відмежуватися від радянщини. Бо для України це був не веселий світ талановитого актора Бикова, а тюрма, де українців катували і вбивали.
Нагадаю, що на Донбасі наших полонених катували саме під радянські пісні. Сєпарські Мотороли так само, як наші внєполітікі, дуже їх полюбляють. Тому вибачте, але нафіг пісні окупантів. Не повинно бути від України ні Смуглянок, ні Катюш, ні танців маленьких есесовців. Треба мати шану до полеглих від рук загарбників, а не співати їхніх пісень.
