Блог | Единственная причина, почему Пригожин до сих пор жив
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Я дивлюсь тут усі переймаються "дивним" питанням – чого саме бункерне непорозуміння не "замочило у сортире" лисого бовдура і його "друзів", які наважалися на демарш, адже раніше путін досить жваво мочив всіх й вся, хто йому не подобався?
Чому пішов на якісь домовленості та "підкилимні тьорки" з ними..?
Відповідь лежить на поверхні. Я ж написав, про це шість днів тому: Пригожин контролює до сих пір (а раніше мав пряме відношення) до частини кремлівського общака (так званих, "активів на чорний день", або те, що я назвав у своєму пості "золото Лубянки")
Для тієї банди олдскульних кагебістів, яка зараз засіла у Кремлі, питання "активів на чорний день", скажімо так, носить ну дуже інтимний характер. Спроба шантажу з боку одного з "топ-менеджерів" цєї неформальної організації решти її членів (свого начальства) скажімо так, на предмет свого подальшого "трудоустройства" й стала основною рушійною силою цього перфомансу, а в подальшому стала фундаментом домовленностей "високих сторін".
Сторони домовились, про те, що:
- "топ-менеджера" не будуть обнуляти й навіть виокремлять йому та його друзям "долю малую на жизнь";
- а "топ-менеджер" в свою чергу – поверне повний контроль над "активами" (точніше, тією частиною, якою він розпоряджався) очільникам цієї організації й не буде в майбутньому ставити руба питання управління всією організацією.
Вся решта розмов, про "слабкість режима", "розпад держави" та роль і місце Лукашенка у цій справі – димова завіса, не більше.
Простіше кажучи:
- одному хотілося жити, причому "красІвА" жити;
- іншому хотілося повернути свої активи.
Але, звісно, у сторін, у світлі останніх подій, залишилась певна "невдоволенність":
- у одного злість та "обида" на те, як його намагалися "списати" або, простіше кажучи – "уволить с работы";
- у іншого – почуття зради, з боку одного з "провідних та наближених співробітників", який, за його уявленнями, повинен був "мовчки померти" чи "вовремя уволиться".
Більш цікаве питання – Хто саме підштовкнув пана Пригожина на цей демарш?
Адже, очевидно, що сам він при тих же самих рівних умовах, просто втік би при отриманні звістки про власне "обнуление" (куди саме – місць для цього у пана Пригожина повно).
Хтось, переконав його в тому, що шантаж вдасться, й він отримає гарантії своєї безпеки (й навіть допоміг Пригожину у справі організації цього шантажу). Так само очевидно, що цей "хтось" – ну-у дуже наближена до путіна особа (або група осіб).
Тому, в цьому сенсі, я цілком згодний із твердженням що випадок з паном Пригожиним, на росії "зовсім не останній", а члени путінського "политбюро", в свою чергу, зараз явно у небезпеці, причому майже всі – без виключення.
Все за класичними "русЬкимИ" канонами – заговір у заговорі. Як матрьошка в матрьошці.