Блог | Украина укрощает пророссийскую QAnon на своей территории
Філантроп Джордж Сорос очолює рух, який контролює економіку країни від імені глобалістів. Ліберальна змова має на меті фемінізувати чоловіків, дефемінізувати жінок, знищити традиційні сім'ї та розширити можливості гомосексуалістів та трансгендерів. Урядовці беруть участь у схемі вилучення органів загиблих солдатів для багатих клієнтів. Іноземні держави допомагають обрати податливих політиків, які відчинять двері для корпорацій, які грабують економіку. Місцеві плутократи збагачуються коштом нескінченних війн.
Це не тезиси QAnon (конспірологічна теорія змови. – Ред.) у Сполучених Штатах. Це теорії змови, які вже кілька років заповнюють ефір та соціальні мережі в Україні. Їхня інтенсивність та напруження зросли за останні місяці внаслідок тактичних змін частини проросійської опозиції в Україні, яка, на думку багатьох, виступає п'ятою колоною Москви.
Основними інструментами розповсюдження цих змов були кілька телевізійних новинних каналів – 112 Україна, ZiK та NewsOne – та пов'язані з ними вебсайти. Їхні повідомлення доповнюються соціальними мережами, особливо безліччю дуже популярних каналів Telegram, які залучають сотні тисяч людей.
2 лютого уряд України зробив перший рішучий крок щодо закриття багатьох із цих каналів після того, як зібрав докази їхнього фінансування за рахунок російських коштів та через схеми, що передбачають торгівлю із суб'єктами господарювання на підконтрольних Росії територіях сходу України та Криму, які, на думку українського уряду та спецслужб, є співучасниками терактів. У наступні тижні Україна посилила санкції, заморозивши активи прокремлівського українського політика, який контролює багато каналів та вебсайтів, що розповсюджують змову, Віктора Медведчука. Він є особистим другом президента Росії Володимира Путіна, який є хрещеним батьком дочки Медведчука. 26 березня українська прокуратура висунула звинувачення у державній зраді трьом соратникам Медведчука.
Незважаючи на російську окупацію та війну на сході України, багато українців на півдні та сході країни вважають, що вони тісно пов'язані культурою, економічними зв'язками, мовою та сімейними зв'язками з Росією. Ці погляди – спадщина панування Російської та Радянської імперій та колонізації України – зберігаються, незважаючи на військову агресію Росії, яка забрала близько 13 000 життів українців.
До цього часу політики, які грали на боці цієї дружньої до Росії частини електорату, обмежували свою риторику загальними закликами до миру та дружби з Росією, а також аргументами, що економіка України виграє від тісної співпраці зі своїм сусідом. Незважаючи на те, що вони виступали проти співпраці України з НАТО і скептично ставилися до європейської інтеграції, проросійські політики не були особливо відомі поширенням токсичних теорій змови.
Все це змінили телевізійні канали, вебсайти та соціальні мережі Медведчука. Поки уряд не закрив їх, вони брали участь у змові та створювали антиурядовий дискурс, який прагнув радикалізувати українців та сформувати альтернативний світогляд, який виходив далеко за межі простого поширення фейкових новин. Намір був зрозумілим: побудувати в Україні прокремлівські сили, чого їм раніше не вистачало– відданий, високомотивований колектив справжніх вірян, готових битися з українською державою, подібно до фанатичних повстанців, які штурмували Капітолій США 6 січня. Пропагандистські теми, які використовували ці ЗМІ, повторювали знайомі повідомлення російських дезінформаційних кампаній. Це не дивно, враховуючи, що Медведчук також має тісні стосунки з колишнім радником Путіна з питань ідеології та гуру ЗМІ.
Але українська версія QAnon Медведчука також несе багато характеристик американського оригіналу, включно з використанням складних теорій змови та сіянням недовіри до військових установ та установ національної безпеки. Однак вона відрізняється двома основними способами. По-перше, на відміну від QAnon, український варіант не виник спонтанно, а був сконструйований експертами з політичної дезінформації в Москві та Києві. По-друге, її творці вийшли не з політичних окраїн, а йшли коридорами влади як стовпи українського істеблішменту.
У 2017 році тодішній президент України Петро Порошенко звів до мінімуму здатність Росії впливати на українську громадську думку та внутрішній дискурс, заборонивши російське телебачення, заблокувавши прямий доступ до російських платформ соціальних мереж та закривши багато російських вебсайтів, що сіяли дезінформацію.
У відповідь Росія звернулася до Медведчука та його українських партнерів, щоб заповнити вакуум українськими ЗМІ. Його родина та політичні союзники мали достатні ресурси для фінансування цих великих зусиль. У 2015 році дружина Медведчука Оксана Марченко, найбільш відома як телеведуча української версії X-Factor та "Україна має талант", стала мажоритарною власницею великого нафтогазового родовища в Західно-Сибірському Ханти-Мансійському регіоні. Припускають, що відбулася фальсифікація, щоб забезпечити перемогу Марченко та її ділових партнерів. Загальні перевірені ресурси активів родовища мають поточну ринкову вартість у десятки мільярдів доларів і є величезним ресурсом для фінансування політичних партій та медіа. Медведчук та його соратники також придбали великий пакет акцій російського нафтопереробного заводу за 10 миль від кордону України в межах чергової вигідної угоди, яка передбачає змову російської держави у схемі фінансування проросійської пропаганди Медведчука в Україні.
На додаток до нафтової, газової, пропанової та трубопровідної промисловості, більшість з яких приносять прибуток від російських активів, уряд України стверджує, що Медведчук та його соратники також виграли від незаконного продажу вугілля та інших товарів всередині самозваних "народних республік". Українська влада стверджує, що нафтопереробний завод Медведчука постачає паливо в підконтрольну Росії Донецьку та Луганську області, а також використовується російськими танками у війні проти України. Саме ця остання група звинувачень надала Раді національної безпеки і оборони України повноваження заморожувати та вилучати активи Медведчука, закривши більшу частину його медіаімперії.
Ці значні фінансові ресурси та засоби масової інформації були ключовими для політичного воскресіння Медведчука, законодавця та юриста, який працював керівником апарату експрезидента України Леоніда Кучми з 2002-го по 2005 рік і розглядався Москвою як найважливіший внутрішній український союзник. Відірвавшись від політики після Євромайдану 2014 року, анексії Криму та війни на Донбасі, відродження Медведчука на українській політичній арені відбулося у листопаді 2018 року, коли його нова маргінальна політична партія "За життя" об’єдналася з Опозиційним блоком, партією, створеною колишніми союзниками зганьбленого та засланого президента України Віктора Януковича. Об'єднану партію перейменовано в "Опозиційний блок "За життя".
Політичне злиття з Медведчуком додало значних нових ресурсів дружній до Росії опозиції, оскільки його медіаімперія заповнила порожнечу, що виникла після заборони російського телебачення в Україні. Тим не менше, співпраця з Медведчуком відштовхнула деяких членів східного істеблішменту, як правило, загалом доброзичливих до Росії, включно з найбагатшою людиною країни Рінатом Ахметовим, багато з великих активів якого на Донбасі було захоплено угрупованнями, що підтримуються Росією. Очевидно, Ахметов та його найближчі союзники вирішили, що не в їхніх інтересах спілкуватися з політиком, якого багато хто вважає людиною Кремля в Україні.
Зусилля України, спрямовані на обмеження зусиль Медведчука щодо дезінформації, були надзвичайно ефективними. Зараз його присутність у ЗМІ заборонено на телебаченні та в радіоефірі, тепер його аудиторія на YouTube становить лише декілька тисяч людей. На відміну від мільйонів людей, які раніше дивилися NewsOne, 112 Україна та ZiK.
Поширення публічного доступу у Медведчука не тільки серйозно обмежено, але дії президента України Володимира Зеленського проти Медведчука та його соратників сприяли розриву всередині Опозиційного блоку "За життя", оскільки багато його союзників намагалися дистанціюватися від риторики, яку він та його ЗМІ пропагували.
Медведчук та його партнери розпочали судові оскарження проти дій українського уряду. Але враховуючи темпи, з якими працюють українські суди, такий процес може зайняти роки.
На цей момент є хороші новини: Україна, схоже, знайшла засіб приборкати свою версію QAnon і витіснити цей токсичний дискурс із мейнстриму на регіони. На жаль, конспіративні послання зараз отримують друге життя на сході України, де підконтрольне Росії керівництво сепаратистів продовжує навіювати кільком мільйонам українців казки про пекельну Україну, якою керують неонацисти, приєднану до мілітаристських сил глобалістичного капіталізму, втілених НАТО і Сполученими Штатами.
Оригінал foreignpolicy.com.
