Путин готовит для Беларуси судьбу Абхазии

Путин готовит для Беларуси судьбу Абхазии

Итоги заседания высшего государственного совета Союзного государства, которое в этот раз прошло в виртуальном режиме – Владимир Путин был в оккупированном Севастополе, а Александр Лукашенко в Минске – наблюдатели комментируют очень по-разному. Кто-то говорит о притеснениях для государственного суверенитета Беларуси, об ее "ползучей аннексии" соседней Россией. А кто-то доказывает, что вообще не произошло ничего существенного. Да, пресловутые "интеграционные карты" наконец согласованы, – пишет Виталий Портников для Радио Свобода.

Однако формулировки будущих интеграционных процессов, как и до их согласования, выглядят декларативными, нет определенных сроков, никаких наднациональных институций, ни единой валюты. Ведь в России постоянно – можно сказать, что в течение десятилетий – говорят именно о такой интеграции.

Далее текст на языке оригинала.

Але постає питання: а які цілі зараз перед собою ставить Кремль, коли йдеться про Білорусь? І відповідь на це питання можна спробувати пошукати у підписанні єдиної військової доктрини, у створенні нових навчально-бойових центрів, у продовженні терміну існування російських військових об’єктів на території Білорусі, в обіцянках Олександра Лукашенка зміцнювати і посилювати військову співпрацю з Москвою.

Видео дня

Паралель, яку не так вже й складно помітити – це Абхазія. У цій самопроголошеній республіці, незалежність якої від Грузії Росія визнала в односторонньому порядку після російсько-грузинської війни серпня 2008 року, демократії більше, ніж у Росії та Білорусі. Її мешканці двічі відмовляли у довірі політику, якого відверто підтримував Кремль і який фотографувався з Володимиром Путіним – Раулю Хаджимбі.

Хаджимба – колишній кадровий співробітник КДБ СРСР. У далекому 2005 році він програв президентські вибори популярному в Абхазії Сергію Багапшу й жодні зусилля Кремля – аж до "мандаринової блокади" республіки – не змусили виборців змінити свою думку. А коли Кремль неймовірними зусиллями продавив обрання Хаджимби президентом у 2014 році – одразу розпочалися зустрічі з Путіним та підписання "інтеграційних карт" по-абхазьки – його політична кар’єра завершилася крахом.

Після переобрання на другий термін Верховний суд Абхазії не затвердив підсумки виборів, і Хаджимбі довелося відмовитися від влади. Кремль з цим погодився. Але, з іншого боку, на цей момент збройні сили самопроголошеної республіки були інкорпоровані до складу Збройних сил Росії. Це саме те, навіщо Росії був потрібен Хаджимба на чолі Абхазії: він підписав з Путіним договір про союзництво та стратегічне партнерство, який передбачає створення об’єднаних збройних сил. Аналогічну угоду Москва підписала і з самопроголошеною Південною Осетією. І турбуватися про владу тепер ні до чого: якщо на території республік перебувають збройні сили, які підпорядковуються Путіну, а не президентам Абхазії та Південної Осетії, яка різниця, за кого там голосує виборець?

Матиме значення не те, хто у цій країні президент, а те, хто у цій країні верховний головнокомандувач

Лукашенка по суті підштовхують саме до такого варіанту розвитку подій. Кремль зосередився на посиленні своєї військової присутності в Білорусі. І якщо рано чи пізно Москва доб’ється від нього об’єднання збройних сил та силових структур, питання про владу в Білорусі буде вирішено без будь-яких виборів і матиме значення вже не те, хто у цій країні президент, а те, хто у цій країні верховний головнокомандувач. А цим головнокомандувачем, звісно, буде Володимир Путін.

disclaimer_icon

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...

Источник:Радио Свобода