Блог | Нация рабов всегда будет пытаться уничтожить нацию свободных людей

"Доки шакал не помре"

Видео дня

Знаєте, чим відрізняється нація вільних людей від нації рабів?

Нація вільних людей, як птах. Її можна затиснути в кулак диктатури, або посадити у клітку імперії. Але як тільки хватка хоч трохи слабшає, а дверцята клітки выдчиняються – птах виривається на волю. І намагається полетіти якнайдалі від "зони несвободи". Це ми.

Нація рабів. Менша частина – як пес вертухая. Який звик сидіти в тісному вольєрі, звик до покарання ціпком, і із задоволенням рве слабких у зграї таких же як він, і під прикриттям ситих і нахабних автоматників, що охороняють зону.

Решта – чисті раби. Які вимірюють ступінь свободи м'якістю та красою нашийника, ступенем допуску до господарських покоїв, та зменшенням кількості побоїв.

І перші і другі, навіть випущені на волю, труться об ноги будь якої більш-менш сильної потвори. Щоб отримати господаря, периметр життєвого простору, та гарантовану ймовірність насильства та болю – відповідно до виробленої століттями психології мазохіста.

Це вони.

Є ще "незгодні" – які є частиною загальної згоди. Винятком, що підтверджує та легітимізує правило.

Росія – це скажений шакал. З ним не можна домовитись, налякати, посадити на ланцюг. Він бігтиме по прямій, кидаючи піну. І нападати на все, що зустріне на дорозі. Його можна лише пристрелити.

Блохи, які живуть на скаженому шакалі – кусають його, п'ють його кров (харчуються тобто), турбують, і навіть змушують розчісувати до крові боки. Чи є вони друзями та союзниками тих, на кого нападає шакал? Ні. Вони також є частиною скаженого шакала. Це просто блохи на скаженому шакалі.

Вся путінська росія – єдиний скажений шакал. Це доводять усі події останніх років, і особливо днів. І вся поведінка російської "недонації".

Причому "путінська" – це хвороба. Сказ, який лікується лише смертю.

А "шакал" – це константа. Це ви, "дорогі росіяни". Усі. Погані та "хороші".

Шакал має померти. А блохи частково розбігтися шукати нового господаря.

За уточненнями "чому" – запитайте у Маріуполі. Цю назву міста після закінчення війни можна буде друкувати тавром на кожному з вас.

Можете запитати також у Чернігові, Харкові, Миколаєві, Херсоні, Одесі, Бучі, Ірпені, Гостомелі, Києві, і ще в сотнях сіл та міст, які зіткнулися зі скаженими шакалами. Власне – у будь-якому місті України.

Не варто сподіватися на жодну працюючу форму "договірного миру". Нація рабів намагатиметься знищити націю вільних людей – завжди. І коли впаде один тиран, вони знайдуть наступного. Який їх осідлає і поведе у бій. На забій. Вони будуть знову скиглити від страху - але все одно будуть здатними вбивати вільних.

І це буде продовжуватися, доки шакал не помре.

Ми зрозуміли це остаточно. Більшість із нас – зрозуміли. Тому й діємо на знищення. Власне, як і вони.

Незабаром це нарешті дійде остаточно і до решти світу. Тому шакалу все одно не жити.

Але ми просто зобов'язані вистояти, вижити, випалити навалу скажених тварин. І насолодитися тишею, коли шакал помре.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...