Квітень: Янукович в Раді, флот в Криму, мова – у «Венеції»
Квітень-2011 видався серйозним та офіціозним. У парламенті перед депутатами виступав президент України Віктор Янукович. Він говорив про Митний союз (нагадаємо, що український керманич акцентував намір приєднатися до спілки Росії, Білорусі та Казахстану за формулою «3+1»), що вельми не сподобалось опозиції.
Ще Віктор Федорович торкнувся питання щодо неблокового статусу України (а це своєю чергою є проекцією тієї лінії, яку провадить його адміністрація щодо НАТО). В цілому ж обійшлося без ексцесів. Опозиція «поводилась» добре, тобто депутати були спокійними і димові шашки у трибуну не кидали. А Юлія Тимошенко дивилась пряму трансляцію дійства і «твіттеріла» його у своєму мікроблозі. Вона порівняла Януковича з Брежнєвим, а його промову – із виступами на Політбюро. Тим все й обійшлося.
Також у квітні відзначали річницю підписання харківських угод. Мова, нагадаємо, про пролонгацію перебування Чорноморського флоту РФ в Криму, яку навесні 2010-го Янукович «виміняв» на знижку, котру Росія обіцяла за свій газ. Опозиція трохи потинялася під парламентом, ще раз протестуючи пост фактум проти присутності в Україні російської військової бази та проти президентської політики в цілому.
До побоїщ, слава богу, справа не дійшла. Хоча б тому, що і цього разу опозиціонерам не вдалося продемонструвати єдність. БЮТ і Тимошенко трималися окремо від решти націонал-демократичних сил. Нічого принципово нового в цьому не було, протягом усього року (і квітень тут не став виключенням) антивладні структури демонстрували соціуму, наскільки вони безпорадні, коли мова заходить про єднання зусиль.
Квітень цього року приніс ще й таку новину: Венеціанська комісія розкритикувала законопроект «Про мови в Україні». Згідно з цим документом, підготовленим пропрезидентською частиною депутатів, російська мова мала фактично набути статусу другої державної. Водночас проведене тоді ж Фондом «Демократичні ініціативи» опитування засвідчило: лише 7,6 відсотка громадян вважають мовне питання одним з пріоритетних.
Цікаво, що через півроку Венеціанська комісія підтримала мовний законопроект «регіоналів» Ківалова та Колесніченка, відзначивши його плюс – опіку над регіональними мовами. Автори закону раділи таким висновкам, опозиція ж побачила у документі фактор майбутнього розколу країни та фактичного занепаду української мови.
Що стосується такого популярного «персонажу», як Юлія Тимошенко, то квітень став для неї воістину фатальним місяцем. І навіть не тому, що моноліт її партії давав тріщини, і у самостійне плавання так чи інакше вирушила Наталія Королевська – одна з найвідоміших та найсимпатичніших БЮТівок.
Річ у тім, що саме в квітні закладались основи так званої газової справи Тимошенко, яка згодом прийме обличчя судді Кіреєва і обернеться для ЮВТ семирічним ув’язненням, посунувши вбік інші висунуті їй обвинувачення (навіть ті, котрі ГПУ почала розкручувати раніше).
Тоді, у квітні, під Тимошенко вели «підкоп» відразу дві структури: Генеральна прокуратура та тимчасова слідча комісія ВР під егідою «заклятої подруги» Юлії Володимирівни, депутатки Інни Богословської. Комісія, яку очолювала Богословська, встановлювала законність укладання урядом Тимошенко газових контрактів з Росією у 2009 році. Певна річ, що висновки, яких дійшла ця комісія, перебували у повній синергії з працею слідчих ГПУ, що і привело згодом ЮВТ на нари Лук’янівського СІЗО.
Й коли пізніше заступник генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що його відомство порушує проти Тимошенко ще одну справу – газову, почався кінець Юлії Тимошенко – якщо не фактичний, то принаймні політичний. Втім, події змінюються з такою калейдоскопічною швидкістю, що зараз – а цей матеріал готується у грудні 2011 року – ніхто не скаже з впевненістю, що саме чекає на нас вже у квітні 2012-го…