Блог | Чи зможе Саакашвілі змінити країну за 70 днів?

В моїй книжці "Антиукраїнець" я довів, що Україна має лише три сценарія свого розвитку. Тому українці після 26 років поразок і зрад нарешті мають вирішити, що для них краще?

1.Зберегти статус-кво влади, тобто нічого не міняти.

2.Віддати владу на 5-10 років на аутсорцинг США, ЄС, МВФ.

3.Привести до влади диктатора-реформатора.

Книга "Антиукраїнець" вийшла в світ у травні 2017 р. і тоді поява диктатора-реформатора в Україні для багатьох моїх друзів та читачів здавалась дуже маловірогідною. Зараз ситуація змінилась. Потенційний диктатор-реформатор Саакашвілі вже озвучив свій план змін. Він звернувся до українців і запропонував їм суспільну угоду: дайте мені абсолютну владу і 70 днів, а я дам вам нову, сильну, багату і соціально-справедливу країну!

Читайте: Стандартизація сакральних майданів - "Майдан 3"

Давайте думати і аналізувати. Пропоную спочатку розглянути альтернативи диктатору-реформатору. Почну зі статус-кво влади.

Так сталося, що ні перший, ні другий Майдани не змінили систему влади. Більше того, вони і не ставили таких завдань. Мета полягала в іншому, щоб привести своїх, проукраїнських і проєвропейських політиків (любих друзів) до вже діючої політичної конструкції, яка була — і досі залишається хибною та неефективною.

По-перше, українська політична система, на відміну від західних систем, включає не три гілки влади: законодавчу, виконавчу та судову, а п’ять. До традиційних трьох гілок додається це дві - корупційна (вплив олігархів і "cмотрящих") та зовнішня (вплив Росії до 2014 р., а зараз до Росії додалися США, ЄС та МВФ). Зміна влади лише змінювала призвище олігарха-фаворита, який отримував найбільшу ренту!

Читайте: Симон Петлюра і євреї - боротьба, перемоги, поразки та зради

По-друге, виконавча влада складалася зі структур президента та прем’єр-міністра, які завжди конфліктували одна з одною, незалежно від того, діє президентсько-парламентський варіант Конституції, чи парламентсько-президентський.

З наведеного виникає риторичне питання: чи є хоч якийсь шанс на успіх у країні за такої системи влади? Більш актуальним є друге питання: чи можна модернізувати систему влади в рамках першого сценарію розвитку країни? Я скажу так. Але навіть легка модернізація вимагає досить радикальні зміни. Які вони?

Читайте: Скільки коштує один українець, або Чому за українців воює Росія і Угорщина?

Почну з політичного устрою. Україна має стати не лише де-юре, але і де-факто парламентсько-президентською республікою, де прем’єр-міністр очолює не лише уряд, але і державу. Він має відповідати не лише за економіку держави, але і за її оборону, безпеку та зовнішню політику. Президент країни має обиратись всенародно, як гарант конституційних прав громадян, як гарант чесної конкуренції підприємств і організацій на демонополізованому ринковому просторі України.

Для виконання цієї місії він має право і обов’язок пропонувати для затвердження та звільнення Верховною Радою професійних керівників Національного банку України, Державної комісії з регулювання ринків фінан- сових послуг, Антимонопольного комітету, Прокуратури, а також голів всіх регуляторних органів у сфері зв’язку, енергетики тощо. Призначати та звільняти омбудсменів з прав людини та бізнесу, розпускати Верховну Раду. Новий президент України не має права бути членом будь-якої партії та прямо впливати на діяльність уряду та парламентських фракцій.

Політичний устрій України має бути простий, логічний і зрозумілий для пересічного українця. Враховуючи вікові традиції українців, їх недовіру до державних органів влади та схильність до громадської самоорганізації, я бачу трирівневу систему управління, яка базується на принципі субсидіарності.

Читайте: Чи є в Україні фінансова еліта, або Геноцид української інноваційної економіки

Мій аналіз показав, що зараз чисельність персоналу місцевої та центральної влади перевищує раціональний рівень в 2–3 рази. Наприклад, чисельність депутатів Верховної Ради доцільно скоротити з 450 до 350 (пропорційно скороченню населення України за 25 років). Число комітетів Верховної Ради доцільно скоротити удвічі. Ще більш радикально треба скорочувати чисельність депутатів і чиновників обласних Рад і адміністрацій. Радикальне (в два-три рази) скорочення чисельності чиновників, дебюрократизація, децентралізація, дерегуляція — це найбільш дієві інструменти мінімізації корупції та покращення умов життя українців та бізнесу.

В той же час, чисельність самоврядних організацій та нових, фахових, незалежних суддів має суттєво зрости. Звичайно, не йдеться про механічне збільшення чисельності суддів всієї суддівської системи: наприклад, вже давно на часі ліквідація Конституційного суду, який показав свою політичну залежність і нікчемність. Очевидно також, що треба створити антикорупційний суд.

Читайте: МВФ: кредит або перемога на виборах

Ще більш складим шляхом модернізації політичної системи є другий сценарій розвитку України, який передбачає посилення впливу четвертого, зовнішнього елемента влади в Україні, а саме ЄС і США.

На деякий час (5–10 років) ці інституції не лише мають забезпечити Україну порадами та кредитами, а й взяти українських топ-чиновників під повний контроль, включаючи призначення їх на роботу та звільнення. Зазначу, що робити треба з точністю до навпаки тому, що відбувалось в кадровій політиці України в 2014–2016 рр.: не українська влада має наймати іноземних топ-менеджерів і міністрів, а влада ЄС (США мають надати економіку України під контроль ЄС, а самім взяти відповідальність за її оборону і безпеку) має наймати українських топ-менеджерів і міністрів, підкреслюю з числа українців.

Читайте: Коли закінчиться війна

Якщо Захід не готовий до такої відповідальності за формування української влади (скоріш за все, так воно і є), то в його інтересах забезпечити максимальну підтримку проєвропейського, освіченого, але, головне, некорумпованого кандидаа у президенти під час нових виборів. Таку ж підтримку вони мають надати новим проєвропейським партіям на чергових парламентських виборах.

В той же час Захід має розуміти, що інший зовнішній гравець — Росія, буде підтримувати свого кандидата в президенти України, та свої проросійські партії, а також шкодити всім проєвропейським кандидатам. І найголовніше, що мають зрозуміти європейці та американці: сила і ефективність зовнішнього російського впливу на політичні процеси вже не лише в Україні, але і в інших країнах Європи і навіть США — на порядок потужніше від впливу цивілізованого Заходу. Він грає за правилами, Росія їх брутально порушує, — а тому часто перемагає.

Не буду аналізувати зухвалі методи російського впливу на політичні процеси: вони загальновідомі, — скажу лише, що треба готуватися до ще більш цинічних, брутальних, та аморальних дій Росії як в Україні, так і в Європі.

Читайте: Українці бідні, але двомовні!

І нарешті, найбільш радикальна зміна система влади в Україні - третій сценарій. Він передбачає революційний злам старої президентсько-урядової системи влади шляхом знищення олігархів (їх власність і знайдені кошти на рахунках українських банків будуть націоналізовані) та перетворення Прем’єр-міністра країни (не кабінету міністрів) на головного суб’єкта влади. Причому ця система передбачає сильний (професійний) кабінет міністрів, слабкий парламент та слабкого президента. Таку систему правління побудували Піночет у Чилі, Лі Куан Ю в Сінгапурі та Саакашвілі в Грузії.

Зазначу, що немає значення, як називалася посада лідера, — президент, прем’єр — всі вони були авторитарними реформаторами із сильними професійними членами уряду та слабкими парламентами.

Такі системи влади за умови формування професійного уряду можуть давати двозначні темпи економічного зростання та зростання доходів найбідніших громадян.

Такий тип правління (я назвав би його авторитарно-професійний) передбачає нові парламентські вибори і перемогу на них партії на чолі з диктатором-реформатором, що цілком вірогідно в умовах тотального падіння доходів населення, корупції та безпрецедентного збагачення чиновників, яке показало Е-декларування в Україні.

Читайте: Україна і війна цивілізацій

Чи можна в принципі змінити на краще країну, я підкреслюю змінити, а не зруйнувати, за 70 днів? Як професіонал скажу так. Вже через 100 днів люди зможуть жити краще, за умови припинення корупції у вищих ешелонах влади та реалізації десяти досить простих рішень, які підтримають більшість українців.

Якщо Саакашвілі прочитав мою книжку "Антиукраїнець", він має зрозуміти, яка соціально-економічна система має бути запроваджена в Україні. Вона не може бути копією грузинської моделі реформ. З більшистю тез Саакашвілі (звичайно за винятком деяких популістських заяв), які він виголосив 21.10.17 я погоджуюсь, але бог в деталях. Деталі вимагають команду професіоналів.

Набагато швидше реформи (спочатку навіть прості, банальні зміни в інтересах України і українців) може запровадити і реалізувати влада. До речі, хай не радикальні і дуже помірковані правильні рішення уряд і парламент, нарешті, почали робити. Але для успіху країни цього замало. Треба діяти швидше, рішуче і головне в інтересах простих українців і чесного бізнесу. Підкреслюю, не в інтересах корупціонерів, олігархів та їх посіпак. Я розумію, це важко.

Чи спрацює у влади інстинкт самозбереження? І від цього зараз залежить вибір народу свого шляху розвитку на 20-25 років!