Блог | Чому киян позбавляють децентралізації
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Неодноразово чув від киян доволі дивну, на перший погляд, річ. Виявляється, далеко не всі в змозі чітко пояснити, що таке децентралізація!
Чому ця річ дивна лише на перший погляд? А тому, що сьогодні вся країна залучена у процеси створення ОТГ, щойно закінчилися вибори у 99 об’єднаних громадах. Тобто, важко знайти в країні людину, яку б не торкнулася децентралізація. Але якщо ти киянин, то всі ці події пройдуть повз тебе.
Попередній президент хіба що прапором своїм не зробив децентралізацію, а поки що чинний прем’єр-міністр таки зробив.
Читайте: У Києві з׳явився перший технічний кандидат на виборах до Верховної Ради
Процеси в країні запущені масштабні. Станом на початок 2018 року створено 909 ОТГ із 1311 можливих. Із 2014 року частка місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів зросла з 2,5% до 30%.
За підсумками 2018 року обсяг місцевих бюджетів уперше перевищив обсяг державного бюджету й склав 52 % консолідованого бюджету України. Для розуміння, цей показник у країнах ЄС складає у середньому 50%.
Але все це не стосується Києва, децентралізація ніби оминула столицю. Принаймні в її адміністративній частині. Кияни майже не впливають на бюджетні процеси, тому годі дивуватися, що вони знають про децентралізацію лише з чуток або з телевізора.
Читайте: Мажоритарка – страхування для демократії?
Ба більше, навіть на спеціалізованому веб-ресурсі, який присвячений децентралізації, немає жодної згадки про те, як вона впроваджується у столиці. Складається враження, що Київ взагалі знаходиться не в Україні. Як таке може бути?
Причина такої ситуації тривіальна - для запуску децентралізації у бюджетній сфері спочатку треба провести децентралізацію органів місцевого самоврядування. Наразі у Києві діє така центральна вертикаль міської влади, що це більше нагадує диктатуру.
Втім, слід нагадати, що Київська міська рада своїм рішенням від 23 липня 2015 року "Про управління районами міста Києва" відновила районні у місті Києві ради, проте далі протокольного рішення Київрада не пішла.
Читайте: Я балотуюсь до Верховної Ради: переможемо разом зашкварених старих політиків
Про це вже неодноразово говорилося, втім виявляється, що питання передачі бюджетних та адміністративних повноважень на місця, тобто до районів міста для Київради, й досі не на часі. Нічим іншим, окрім особистої зацікавленості міського голови Віталія Кличка та депутатів Київради, не можна пояснити, чому за 4 роки так і не з’явилося подання до ЦВК щодо призначення виборів до столичних райрад. Не важко зрозуміти, у чому ця зацікавленість.
І постає просте питання: як змусити цей склад Київської міської ради виконати взяті на себе перед громадою зобов’язання і, в решті решт, зрушити з місця процес децентралізації у столиці?
Це питання особливо актуальне, враховуючи, що Україну, цілком імовірно, слідом за достроковими парламентськими очікують ще й дострокові місцеві вибори. А значить, якщо не почати діяти вже зараз, то кияни ще 5 років мають шанси так і не дізнатися про всі переваги децентралізації. І дуже сумно буде дивитися, як об’єднані територіальні громади, створені навколо Києва, матимуть більше економічної свободи ніж райони столиці.
Якою у цьому процесі має бути роль Верховної Ради? Президента? Уряду? Перш за все, разом з киянами тиснути на київських депутатів. Необхідно створювати умови, за яких Київрада не зможе більше опиратися прагненню районів столиці розподіляти районні бюджети згідно з бажанням громади. Конче потрібен перегляд міжбюджетних стосунків КМДА та місцевих адміністрацій.
Київ просто зобов’язаний позбутися екстрактивних пережитків попередньої влади, у тому числі, як не дивно, і радянської. Разом з тим, створення нових органів місцевої влади – місцевих рад - теж має бути позбавлене цього впливу минулого. Київ має унікальний шанс створити місцеві ради, що будуть побудовані на принципах виняткової інклюзії, тобто, залучення до процесу керування громадою максимальної кількості її членів. Столиця має бути прикладом для всієї України, а не пасти задніх.