Салій: Не хотів би виходити на "ринг" з Кличко

Незабаром Верховна Рада має нарешті призначити дату чергових виборів мера столиці та Київради. Поки опозиція визначається з кандидатурами, які візьмуть участь у виборчих перегонах, про свій намір позмагатися за мерське крісло днями заявив колишній голова КМДА Іван Салій. Про причини і наслідки такого рішення, політичних суперників та діючу владу, гострі проблеми Києва і способи їх вирішення Іван Салій розповів в інтерв’ю "Обозревателю".

– Іване Миколайовичу, чому ви прийняли рішення балотуватися на посаду мера?

– Тому що я знаю всіх кандидатів. Я вам скажу, що це поважні люди. Є уже фігури політичні, загальнонаціонального масштабу, і я до всіх них з повагою ставлюсь. Але мені здається, сьогодні в Києві така історична ситуація, що посаду мера має зайняти не просто гуманітарій або видатний політик. От зараз Київ обрав депутатів до Верховної Ради. Ці депутати – всі гуманітарії, бійці, політики, опозиціонери. Я їм написав листа, що готовий їхні програми виконувати як прораб. Відповіді поки немає.

Ще раніше ми надіслали листа президенту України та іншим посадовцям, що Києву потрібен мер і Київрада, і районні ради. І мера потрібно обирати в два тури, але губернатор повинен бути один на Київ і область. Губернатор повинен консолідувати зусилля нашої столичної агломерації для реалізації масштабних проектів за участю держави. Тільки фракція Кличка у Верховній Раді зреагувала. Показала, що, по-перше, підготовлена в темі, знає світовий досвід. Я сам знаю, що там не все просто в моїй пропозиції, як її важко вирішувати. А Мінекономіки, Мінрегіон та інші надіслали формалізовані відповіді, а від них потрібна діяльність.

Киянам необхідно мати захисника, адвоката перед центральною владою. Бо інтереси центральної влади ніколи не співпадають з інтересами місцевої влади, територіальної громади. Ця історія з 8 млрд гривень вилучень. Це ж зароблені киянами гроші. Так, Верховна Рада, Кабмін може ці кошти вилучити. Але б краще цього не робити. Тому Київ треба захищати.

І останнє. Я хотів би наголосити, що столиця втратила столичну місію, і дуже важливо, щоб люди, які будуть керувати міським господарством, не ставили собі амбітних цілей на майбутнє, і весь Київ не втягували в це протистояння. Бо ми від Леоніда Михайловича, з тих пір ще серйозно міським господарством не займалися. Ми тільки довели до абсурду ситуацію. А з точки зору влади, яка сьогодні є… Ну, це повна руйнація місцевого самоврядування. Це теж політична і тупикова ситуація. Тому я це усвідомлюю, я підготовлений, мені не потрібно 100 днів готуватись чи, скажімо, 3 роки. Я проблемам міста присвятив багато часу.

Тому головним було питання особисто прийняти рішення. Виявилось, що це моя суть внутрішня, мій поклик. Я не можу не балотуватись. Це найбільше, що я здатен сьогодні для киян зробити. Я можу виграти – і це буде правильно для киян і для мене, як на мій погляд. Я можу програти. Але я завжди скажу, що зробив все, що міг – я не злякався, не розлінився, зберіг себе, працездатний, енергійний, динамічний. І нікуди не вступав, в жодну з партій, які сьогодні у Верховній Раді. Хоча скрізь були шанси. Або мене просили, або я міг би в чергу стати. В мене були якісь стосунки партійні на період виборів. Це було завжди тимчасово, це були невеличкі партії маловпливові, тому що я беріг себе для цієї місії. Я вважаю, що мій час настав. Пізнувато, але настав.

– А до того, з часу вашого мерства, ви балотувалися?

– Балотувався – після того, коли мене усунули з посади. Коли Косаківський переміг. Але тоді була звичайна трійка. Косаківський – кандидат від влади, був головою КМДА. Ще був Черняк, депутат Верховної Ради від РУХу. І я сам. Біля бордюру був, практично ж без роботи. Четверте місце зайняв, хоча на той період, я думаю, якби були чесні вибори – в мене був шанс перемогти. Хоча тоді не купували вибори, тоді гречку не роздавали – в цьому все було чесно й чисто. А в принципі, якщо по чесності, я вибори повинен був виграти.

– Чи коментуєте своє усунення з посади мера?

– Коментував багато разів і вже не хочу особливо на цьому зупинятися. Скажу коротко: я був перспективний керівник. Якби ще рік-два попрацював – виріс би дійсно до керівника загальнонаціонального масштабу. В цей період Іван Степанович Плющ вже мав намір балотуватися в президенти. І балотувався, як ви знаєте. В цей період і Леонід Макарович подумав, що треба якось острастку дати. Тому що я фактично в нього був самий сильний, самий відданий президенту патріот, який хотів, щоб столиця гідно пройшла свій шлях.

Я успішно справлявся з тими викликами, які були. Не було досвіду підкилимової цієї метушні. Ми ще вийшли з більш-менш морально чистого середовища і не попали в те, що називається сьогодні політикою і демократією.

–Тим не менше, ви самі визнаєте, що сьогодні ситуація змінилася. Ви готові до нових реалій? До того, що називаєте "підкилимовою метушнею"?

– Я морально готовий. Я тільки попередив всіх, хто мені питання погані задавав, щоб не шукали на мене компромат. Якщо я почну відповідати або люди за мене постоять, недоброзичливці потонуть в тій багнюці, в якій знаходяться. Я не олігарх. Бізнесом ніколи не займався – це моє принципове рішення було. Я допомагав сотням чи навіть тисячам бізнесменів в своєму житті, сприяв творчій інтелігенції – безкоштовно ремонти робили, передавали в оренду. Ніколи не вимагав хабарів. Інтригам тепер уже навчений трошки. Маю достатню інформацію по ситуації, яка є в державі. Вона тупикова і критична – що в державі, що в місті. І не треба від цього ухилятись.

Не потрібно затягувати вибори, не потрібно нехтувати волею киян, тому що все потім все-одно аукнеться, кияни не вибачать. На останніх виборах кияни не вибачили, що Черновецького неоковирно звільняли – довго морочили, дурили киян, що не можна без нього. До сьогодні виборів не було. Це одна з причин, чому кияни голосували проти партії влади.

– Якщо ви переможете – що плануєте зробити насамперед?

– Ну, є ж обов’язкові речі, а є програмні. Обов’язкові – це треба налагодити роботу Київради, вступити на посаду. А найголовніше з програмних засад – створимо для бізнесу чисту моральну атмосферу. Я глибоко переконаний, що корупцію, бездіяльність можна побороти тільки зверху. Ніколи не переможете корупцію знизу. Це перше, що я задекларую. Буде мій телефон, пряма лінія. Я прийматиму дії стосовно будь-кого. Бо моральна деградація суспільства не має межі.

Ми з вами звикли, так нас навчили, що суспільство розвивається по спіралі. Я довго в це вірив, поки зрозумів, що це техніка розвивається по спіралі. Умовно кажучи, за 100 років літаки які стали? Або ракети з’явились, супутники. А людина проходить весь шлях розвитку по-новому. І суспільство сьогодні знаходиться в деградації, в тому числі, моральній. Поріг того, що ми не сприймаємо, що для нас неприйнятне, вже опустився так низько! І весь час понижується. Дуже важливо, щоб влада була моральна і патріотична. Патріот не буде цим займатись, патріот не дозволить працювати неефективно. І торгувати батьківщиною теж не дозволить. Це, звісно, не єдина проблема, яку я буду вирішувати у разі обрання мером. В мене є програмні принципи. Я їх відстоюю, я їх виклав і розповсюджую. Про решту говорити можна буде, коли, дай боже, вибори оголосять.

– А ви припускаєте, що виборів може не бути?

– Ну, ви знаєте, зараз загальноприйнята думка, що нинішній владі взагалі не треба ніякі вибори. Я так дивлюся, і Верховна Рада їй не дуже потрібна. І Київрада. Інша справа – ми ж заявили, що ми йдемо в Європу, і ще я перший вживав, не дуже усвідомлюючи, фразу, що Київ – європейська столиця. Цей лозунг тримається до сьогодні. Європейська по комфорту. А має бути європейська по структурі влади і управлінню, по рівню управління, по бізнес-середовищу, по інвестиційному клімату.

Ми ж сьогодні 91-ші серед столиць! Перед нами – всі столиці СНД, хто завгодно. Ми цього просто не усвідомлюємо. Банани є, картопля є… А в принципі ми ж нікого не наздоганяємо. Молодь постійно шпиняє попередні покоління, в тому числі і моє, мовляв, що ж ви нам комунізм не побудували, Америку і Європу не перегнали...

Але ж ви ще далі відстаєте. Ми були другі в світі. Ми набудували для вас стільки шкіл, садочків, житла, що ви його не можете ні утеплити, ні експлуатувати, ні пофарбувати. Не те, що будувати. То скоро буде час розплати, так би мовити. Ветерани будуть вимагати від молоді – що ж ви так неефективно ці 20 років прожили. Онуки запитають, що ви робили ці 20 років?

У мене принцип такий. Поки є працездатність і бажання, то я себе розцінюю як ресурс, соціальний капітал киян, я завжди був у них в резерві. Ну скільки ж можна бути в резерві? От я виставився, і тепер хай інші виходять. Будемо боротися.

– З ким очікуєте найгострішої боротьби? Хто, на вашу думку, буде найсерйознішим суперником для вас?

– Всі серйозні. Віталій Кличко – це видатна постать. Я в захопленні від того, що вони з братом зробили для України. Але мені здається, що він уже переріс міський рівень. До того ж, все-таки там теж багато роботи, у Верховній Раді. Утримувати фракцію, виконувати програму, в тому числі по своєчасному призначенню виборів міського голови та депутатів Київради. Я б не хотів би, якщо чесно, виходити з ним на "ринг" (сміється). Але, якщо вийдемо, то буду обирати позицію, щоб перемогти.

Наступна серйозна постать – це Володимир Бондаренко. Ми знаємо, що Томенко може також висунутись... Вони від однієї політичної сили, і в них один спільний недолік – те, що вони все-таки гуманітарії. Хороші бійці, видатні люди. Але каналізаційні питання – не такі прості, я їх більше 20 років вивчаю. І то! Транспортних проблем стільки... А красиво сказати – це не красиво зробити. Тут треба реагувати швидко, вчитись немає коли.

Петро Порошенко – вважаю, що він видатна постать і теж підготовлений. Але повинен сказати, що приклад Черновецького показує, що бізнесмен все-одно займається власним бізнесом. І як Леонід Михайлович всіх обіграв? Він просто продав банк, а все київське майно, фінанси – все зробив теж банком. Київський бюджет розглядав як свій банк. Як свій ресурс.

Серйозна звичайно буде протидія, але я хотів би, щоб була дискусія відверта, відкрита. Не важливо, хто переможе. Не треба боротися так, щоб аж зуби вилітали. Навпаки, давайте покажемо столичний вибір, столичний клас чесної відкритої боротьби.

– А діючого голову КМДА сприймаєте як серйозного суперника?

– Звичайно. Ну, тут адмінресурс. Ви знаєте, отак от катком пройти по столиці… Я думаю, кияни вже себе показали, і вони цього більше не дозволять. Масова заміна сьогодні керівників районних адміністрацій відбувається. Причому Попов ще й хизується, що "я подав і звільняю". Та ти плакати повинен! Це твої люди, твоя команда. А ви хизуєтесь, що звільняєте. Тепер замінюють, обов’язково, щоб всі були членами Партії регіонів. Навіщо? У нас 200 партій. Ми ж об’єднуємо суспільство. У нас взагалі уряд має бути урядом національної згоди. Адмінресурс жахливий використовується.

Останні свідчення – це як створювали Громадську раду при КМДА. Громадську раду і я створював. Вона була менша – тоді 50 чи 60 чоловік нараховувала. Ця рада повинна була би створюватися в мерії, чемно. І перша доповідь – голови адміністрації, в ім`я якого вона створюється. Він повинен був виступити з яскравою промовою. Ми його повинні були підтримати. Висловити побажання і проголосувати. А не так, як сталося. Хлопці спортивні, "качки", бійка… Добре, що я вчасно пішов. Я подивився, привітав людей. Черга була, як в Ленінграді за хлібом в 1941-42 році. Що ви, кажу, робите? Це ж окрім дискредитації нічого не дає.

Звичайно, Олександр Павлович не зробив правильних висновків і не оцінив ні результатів своєї діяльності, ні особисті якісь характеристики. Я тільки позитивно говорю. Киянам потрібна київська влада. Він не є київською владою. І не є адвокатом київської територіальної громади. Все-таки це неправильно. Він зруйнував після Катерини ІІ або активно сприяв руйнації самоврядування в Києві. І до сьогодні не попросив президента його відновити. Я і в прямих ефірах, і йому особисто казав, щоб він пішов до президента, п’ять раз ставав на коліна і просив повернути райради, призначити вибори у два тури.

Я буду чесно боротися. Але ж він цього не прагне. Сподівання на те, що адмінресурсом притиснуть?

Я би нікому не рекомендував так поступати зі столицею. Тут і студенти, і наукова, і творча інтелігенція... Це ж тільки Попов міг написати у стратегії, що Київ втратив роль культурної столиці, бо, мовляв, в музеї менше стали ходити. Ну, в такі музеї, які не освітлюються, без охорони і без приміщень – то й не ходять. Та й в принципі, хіба лише по музеях це визначається?

– Що скажете про Галину Герегу як виконуючу обов’язки мера? Як ви оцінюєте наслідки ситуації, коли в столиці немає мера, а є лише виконуюча обов’язки?

– Її попросили, я так розумію. Їй нічого не потрібно було. Це був депутат Київради, яка ніколи не пропустила жодного засідання, не попросила нічого проголосувати і ні разу не виступила. Хоча Кучма теж свого часу ні разу не виступав, а потім став прем’єром і президентом (сміється). Вона свою технічну місію як виконуючий обов’язки виконує. І пара в них непогана з Поповим, представницька. Але вона ж не збирається відновлювати самоврядування, вона не збирається боротись за столичний статус Києва. Вона успішна жінка – чемна, красива, розумна.

Вона виручає владу, а не киян. І своїми діями просто поглиблює кризу. Бо якщо сьогодні вона подала до Верховної Ради вчасно подання, щоб призначити вибори по закону, а їх не призначили – то тоді вона повинна попросити депутатів Київради всіх скласти повноваження. І поставити перед фактом, що повноваження Київради завершуються і її особисті теж. Імітація надалі діяльності Київради та самої Галини Гереги буде моральним злочином перед 1530-річною історією Києва. Ви ж патріоти!

І тоді тих депутатів, які складуть повноваження, ми будемо підтримувати на наступних виборах до Київради. Бо вони кияни, вони вболівають за місто, а не за крісло. Але вона ж таких кроків поки не робить. Вона сидить і виконує ту місію, на яку її просто приставили. Хоча від цього, думаю, вона не є щасливою людиною. Воно їй ні до чого.

У наступній частині інтерв`ю з Іваном Салієм читайте про бачення способів вирішення транспортних проблем столиці, оцінку реконструкції Андріївського узвозу, будівництва розв`язки на Поштовій площі, а також про змагання киян за Гостинний двір.