"Сталінська "трійка", "джокер" і двадцять перший указ... , 8 мая 2007

Продовження статті. Початок читайте тут.

Авторові цих рядків було дуже цікаво, за якою статтею Кримінального кодексу мала бути порушена та справа проти опального заввідділом прокуратури, за які такі злочинні дії з боку Матіоса. Правди ніде діти, замгенпрокурора Пшонка "прозоро" натякнув "про офіційні дані", що Анатолій Матіос відкрив цю справу лише через те, що одержав багатомільйонного хабара і не інакше! Напевно, у незаангажованій політичними уподобаннями голові заступника генпрокурора не вкладалося, що такий вчинок можна зробити просто так – відповідно лише до вимог закону. Та, напевно, то не пан Пшонка, а сам Генеральний прокурор Радянського Союзу Вишинський (за публікаціями істориків прямо причетний до функціонування так званих "трійок", якими без суду виносились вироки "ворогам радянської влади" – Ред.) промовляв його вустами…

Час був пізній і перевалив уже за північ, тож заввідділом оголосив, що нічого додати до описаного у постанові він не може, а тому хоче йти додому. Бажання, як на нічний час, справедливе, та не тут то було. Виявляється, за наказом високого начальства і відповідно до радянських традицій до прокуратури вже був викликаний "воронок". А черговий столичної прокуратури дістав наказ: Анатолія Матіоса з будівлі не випускати, у випадку опору та виходу з приміщення одягти наручники, тим паче підмога у вигляді шести бійців опергрупи з автоматами вже була поряд. Так керівник відділу столичної прокуратури у нічний час несподівано став бранцем своїх зверхників, тобто був позбавлений вільного пересування всупереч власній волі. За буквою закону – це вже перевищення влади, а як на думку пересічного громадянина – навіть якийсь тероризм, тим паче, що особа Матіоса впродовж п'яти годин поспіль, безсумнівно, вже була встановлена найвищими керівниками Генеральної прокуратури та міста Києва, які не могли помилятись так довго, що Матіос – це Матіос, а не хтось інший у його подобі. Отже, і затримувати його "до встановлення особи" ніякої потреби нібито не було. Але, мабуть, не так думав пан Пшонка…

Кожному громадянину України – по персональному народному депутату! Бо не дай Бог…

Слід зазначити, що Анатолій Матіос прокурорською роботою займається не з учора, є єдиним серед начальників відділів прокуратури міста, який має наукову ступінь кандидата юридичних наук і тому, мабуть, беручись за згадану справу, він не міг не усвідомлювати всіх наслідків цього вчинку, навіть незважаючи на те, що діє у відповідності до закону. Зі слів Матіоса, з цих причин він і записав собі номери телефонів депутатів, заява яких надала старт описаним у цій подіям.

Слід віддати належне вітчизняним операторам стільникового зв'язку, які своєю якісною роботою сприяли опальному працівнику прокуратури додзвонитись серед ночі депутатам після несподіваної появи озброєного спецпідрозділу МВС. "Близько півночі під приміщенням прокуратури міста, розповів нам Анатолій Матіос, зібралося чоловік 10–12, серед них я упізнав депутатів Катеринчука, Жванію, Писаренка і молодого Олійника (мається на увазі БЮТівець Святослав Олійник – Ред.)". За словами Матіоса, "зчинився страшенний рух, машини від'їхали, тут уже на вулиці опинилися і Блажівський, і Горан, які з народними депутатами підійшли до дверей, черговий відкрив двері, усі зайшли і пішли до кабінету прокурора міста".

"КИЯНИ" ж зі слів учасників цих подій картину можуть відтворити так. За свідченням Святослава Олійника, коли народні депутати почули про загрозу для працівника прокуратури, одразу приїхали до цієї шановної установи. Віктор Пшонка, мабуть, зрозумівши, що йому доведеться відповідати на вкрай незручні запитання, поквапливо сів до машини й миттєво зник, та й спецпідрозділ міліції "випарувався". А от підлеглі Пшонки – Блажівський і Горан (утім, важко зрозуміти, чи є керівник столичної прокуратури Блажівський, який також є заступником Генпрокурора, підлеглим Пшонки) – мусили запрошувати депутатів до кабінету, давати роз'яснення і зворушливо запевняти, що "ніхто Матіоса не затримує, ні в чому не звинувачує", і навіть, мовляв, його (о пів на другу ночі!) умовляють йти додому відпочивати і таке інше… Так цієї ночі втручання депутатів певним чином врятувало Анатолія Матіоса від можливих "непередбачуваних наслідків" для нього особисто.

Коли Матіос потрапив додому, його навряд чи переповнювали позитивні емоції та думки. Не виключаємо, що не остання з цих думок була така: щойно розвидниться, накази заступника генпрокурора втіляться в реальні дії, а далі – за відомим ще з радянських часів сценарієм: була б людина, а карна справа знайдеться. А там... Знаючи, як в Україні уміють розправлятися з тими, хто "не розуміє особливостей політичного моменту", і виявляє злочинну, з точки зору кланової ідеології "необачність", Матіос цілком усвідомлював і не без підстав міг приміряти такі перспективи на себе. На ранок "швидка" діагностувала – гіпертонічний криз.

Суд і ЦВК: час визначитися зі справою

Народний депутат України Святослав Олійник розповів "КИЯНАМ", що БЮТ одержав-таки повідомлення від прокурора Києва про призупинення кримінальної справи проти Лавриновича. За його словами, депутати (а серед них і сам пан Олійник) спілкувалися з Євгеном Блажівським і дістали роз'яснення. Так, пан Блажівський справді повернув справу на стадію дослідчої перевірки. Саму постанову депутатам надано не було – столичний прокурор послався на відсутність процедурної вимоги про надання такого роду постанови. Але відомо, що він "не побачив" у справі, запровадженій Анатолієм Матіосом, "належного обсягу перевірки даних", однак відмовчався щодо наявності ознак злочину в діях Лавриновича, які показали такі "незручні" можновладцям засоби масової інформації, як "5 канал" та "СТБ".

Тепер, як повідомив пан Олійник, до Печерського районного суду подано позов про відкриття карної справи. Депутати просять суд витребувати у прокуратури постанову про припинення (чи повернення) кримінальної справи. Суд також просять звернутися до ЦВК із запитанням, чи відбувається в Україні передвиборний процес?

Мусимо зазначити: останнє питання куди цікавіше, ніж могло би видатися на перший погляд. Відповідь на нього – бодай непрямо – дасть відповідь і на запитання, чи перешкоджав міністр Лавринович здійсненню виборчого права, а отже й чи були підстави у Анатолія Матіоса порушувати проти нього карну справу в цій частині? Однак, невже без рішення Конституційного суду України прокурор міста чи врешті сам суд не в змозі чітко сказати – чи втрутився Лавринович у діяльність державного діяча – Президента України, умисно не виконуючи Указ про розпуск Верховної Ради, і чи є тоді в його діях склад злочину, а по цьому – чи законно Матіос порушив справу проти "цілого міністра"? Бо якщо перешкоджав, то, може, і столичного прокурора буде в чому звинуватити?

Але ми, здається аж надто далеко забігли у своїх припущеннях. Зачекаємо відповіді, на цей раз, можливо, й від "нового-старого" Генерального прокурора України.

Слово прокуратури міста Києва

Отримати хоч якісь пояснення з прокуратури Києва про те, що сталося с Анатолієм Матіосом, і на якому етапі розвитку перебуває уся ця історія з порушенням карної справи проти міністра юстиції, виявилося надміру важко, а по суті фактично неможливо. По-перше, просто так доступитися до прокурора міста неможливо, що, відповідно до засад громадянського суспільства та Закону України " Про інформацію", цілком "природно". Але прокуратура має прес-службу. І у прес-службі кореспондентові "КИЯН" сказали: все, що стосується "справи Матіоса", ще 14 квітня поточного року викладено на офіційному сайті прокуратури. На тому життя й зупинилося і "ніхто нікуди вже не йде". "КИЯНИ" зауважили, що все, що на сайті, читали, і що на сайті сухо сказано, що "попри заяви ЗМІ", Матіоса ніхто не звільняв і ніхто не розпочинав якихось розслідувань, спрямованих проти нього. Але от яка доля кримінальної справи Лавриновича – незрозуміло. Про це – ані слова. Та й про проведення обшуку у кабінеті Анатолія Матіоса, який опечатаний до цього дня (фото надається), і у якому, як і було обіцяно, було проведено обшук, керівництво опального працівника прокуратури геть нічого не сказало.

Прес-служба обіцяла не тільки з'ясувати усі обставини, а й зателефонувати "КИЯНАМ" і розповісти про найменші подробиці. Це було ще у четвер, 26 квітня. Та нічого подібного не відбулося. А 27 квітня прес-служба столичної прокуратури на телефонні дзвінки взагалі не відповідала. Лише у суботу, 28 квітня, прес-служба на свою біду відповіла чарівним жіночим голосом. Голос назвався Мирославою, але не був аж таким люб'язним. Кореспондентові "КИЯН" було сказано, що Мирослава тонкощі "справи Матіоса" коментувати відмовляється. Наш кореспондент делікатно натякнув, що сподівається на коментарі прокурора, а не співробітника медіа-відділу. Йому відповіли, що до прокурора принагідно по коментар підуть. Але не тепер… А розслідування щодо Анатолія Матіоса не розпочато (уже знаємо). А "справу Лавриновича" повернуто на додаткову перевірку (теж знаємо). І обшуків у кабінеті Матіоса не проводили. "А сам кабінет опечатаний?" "Не знаю, треба піти подивитися". "То подивіться, зробіть таку ласку". Ходять досі.

Так от (аби закінчити згадку щодо прокуратури Києва): про все, що там відбувається, не знає ніхто. Навіть прес-служба. Або знає, але напускає туману. Щоправда, майстерно напускати туману прес-служба київської прокуратури не має хисту, але це вже питання, мабуть, до їхнього відділу кадрів.

Лавринович роздає оцінки

Начальник найголовнішої юридичної установи України має свою – слід сподіватися, компетентну – думку про несподівані для нього прокурорські рішення. Насамперед пан Лавринович запропонував представникам ЗМІ дізнатися про те, "що було для нього (Матіоса – Ред.) стимулом". Тобто, з'ясувати, що спонукало керівника відділу столичної прокуратури порушити кримінальну справу проти міністра юстиції, який попри вимоги українського законодавства відмовився виконувати президентський указ. Вірогідно, міністр юстиції не припускає, що працівник прокуратури може приймати такі рішення виключно виходячи з наданих йому повноважень і відповідних підстав, окреслених законодавством.

Не виключаємо також, що слова, необережно чи зумисне кинуті перед камерами шановних телеканалів (про невиконання президентського указу), пан Лавринович і не вважає висловленням своєї думки, а дії з унеможливлення початку передвиборчого процесу – перешкоджанням президентові у здійсненні його конституційних повноважень. Але, нагадаємо, досвідчений прокурорський працівник Матіос, послуговуючись виключно нормативними документами, так не вважав.

Та, на думку міністра, все набагато простіше. Можливо, зазначив він, Матіос просто "і не збирався працювати в органах прокуратури". От ви, як хочете, а тут нам навіть вчулася завуальована погроза Анаталію Матіосу і ще будь-кому, хто наважиться так же, як він, діяти за законом, а не виходячи з міркувань "політичної доцільності". Хоча, хто зна, може, тільки вчулося. До того ж Олександр Лавринович висунув досить дивне звинувачення у бік Матіоса, зазначивши, що той, мовляв, приймав рішення без урахування правил, тобто "швидко, засекречено (?) – щоби не знав ніхто, ні той, проти кого відкривається справа(?), ні керівництво(?)". Зізнаємося, ми – не юристи. І нам часом важко зрозуміти логіку деяких тверджень міністра юстиції щодо цієї справи – він виконував Указ Президента чи , все-таки, не виконував, мав на це право, чи зобов'язаний був його ( цей Указ) будь-що виконувати. Але на те він, мабуть, і міністр, із заплутаним "нафтогазівським" і ще якимось там минулим, щоб разом з прокурором міста залишити нам простір для трьох крапок…

Продовження статті читайте в наступній публікації.