УкраїнськаУКР
русскийРУС

Поховали безіменними

270
Поховали безіменними
Google Subscribe

Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google

Подписаться

– Такими ж осінніми днями на Вишгородських кручах гриміли запеклі бої, – каже керівник пошукової групи «Шана» київського історико-патріотичного клубу «Пошук» Ігор Мегедь. – Під час форсування Дніпра та штурму міста полягли десятки тисяч воїнів. Очевидці тих подій  стверджують, що вода в річці, без перебільшення, була червоною від крові.

Церемонія розпочалася в місцевій церкві Бориса і Гліба, розташованій поряд із залишками древньої князівської фортеці. Саме тут за християнським звичаєм священик відспівав душі загиблих.

– Учасники захоплення та розширення Лютізького плацдарму, місцеві жителі, які були свідками тих подій, стверджують, що чимало загиблих воїнів не були навіть перевдягнені у військову форму, – веде далі Ігор Мегедь. – Найімовірніше, це  жителі Чернігівської, Полтавської областей та лівобережної частини Київської області,  яких було призвано до Радянської  армії відразу після визволення, тому не навчені й не обстріляні. Саме з цієї причини імен жодного із 30 солдатів нам встановити не вдалося. Ні нагород, ні спеціальних капсул з іменами серед останків не знайшли. Солдатські книжки, коли й були, то  вже зогнили.

Цього року це вже третє перепоховання – у липні було захоронено з військовими почестями, ще 60 солдатів. Тоді вдалося встановити ім’я одного з вояків та відшукати його родичів, що мешкали в Архангельській області Російської Федерації.

Як з’ясувалося, в Україні немає спеціальних систематизованих програм, завдання яких перейматися  такою проблемою. На відміну від інших держав, які воювали тоді у нашій країні, й у країнах колишнього СРСР загалом, ніхто точно не може назвати кількість загиблих. По війні вважалося, що кількість жертв була близькою до 20 мільйонів.  Нині історики наполягають на цифрі в 26-30 мільйонів. Допоки  отак «граються» мільйонами, чимало наших співгромадян так ніколи й не довідаються, де поліг їхній  брат, батько чи дід…

За словами керівника пошукової групи, найчастіше розшуковцям допомагають різні громадські організації. У Вишгородському районі такі пошукові акції відбуваються в рамках проекту «Похід пам’яті-2005», присвяченого 60-річчю Перемоги в Другій світовій війні.

Завершилася церемонія перепоховання  в центрі Вишгорода, – біля братської могили, де знайшли свій вічний спокій мужні вояки Другої світової війни. У багатолюдному мітингу-реквіємі взяли участь лідер українських соціалістів Олександр Мороз, керівники групи компаній «Фокстрот» Георгій Дігам та Геннадій Виходцев, які надають допомогу пошуковцям,  учасники клубу «Пошук» та представники міськдержадміністрації Вишгорода.

Сергій Яковенко, "Вечірній Київ"