В Украине снимают суперпозитивный фильм о том, что все люди добрые

Начинающий украинский режиссер Дмитрий Захаревич снимает стопроцентно отечественное кино под названием "Дорога на Захід". На счету Дмитрия, в "рабочее время" занимающегося кинодистрибуцией, пока только документальные и короткометражные фильмы, так что "Дорога на Захід" - его полноценный полнометражный игровой дебют. Молодой кинематографист считает, что кино в Украине не стоит на месте, и верит, что его проект обязательно найдет своего зрителя.

Видео дня

- Это Ваш полнометражный дебют как режиссера, сценариста и продюсера. Как решились на такой рискованный шаг?

- Так… Ну, спочатку написав сценарій, показав його потенційним партнерам, зокрема Андрію Приймаченко, нашому оператору. Йому сподобалось. До того ж є така думка, що короткі метри тільки на фестиваль і все, а от повний метр - це вже серйозно і дозволить заявити про себе для отримання підтримки на майбутні проекти.

- А сценарий написали давно?

- Так, ще в 2009 році. А зйомки почали вже восени 2010-го, в цьому році завершуємо. Ще залишилось декілька сцен дозняти і все, почнемо активно монтувати, озвучувати...

- События в фильме разворачиваются в 90-е. Почему выбрали именно эти годы, не современность?

- Чому 90-і?.. Насправді ці фільми про 90-і дуже набридли. По-моєму, на ТВ тільки і роблять, що про різних мєнтів та бандитів знімають…

- Да уже сейчас особо и не снимают, вроде "проехали" тему.

- І слава богу! Але все одно ще демонструють. До того ж вже йде четвертий рік як не як з моменту ідеї… І є певне стереотипне сприйняття того часу, чомусь його показують тільки через призму бандитів, а не на прикладі, допустимо, життя студентів, школярів…, як люди тоді професії вибирали… Частково ми ці теми зачепили в своїй роботі.

- Но ведь у Вас тоже главные герои – бандиты?

- Так, але найголовніше те, що наш фільм – це такий собі своєрідний гвіздок у труну кіно "про лихие 90-е". Тобто він показує не справжніх бандитів, а таку собі банду невдах, які насправді через обставини змушені скоїти один злочин, який їм по суті так і не вдається. І ми на їх прикладі іронізуємо на тему "лихих 90-х".

- То есть это пародия на "Бригаду" и "Бандитский Петербург"?

- Ну пародія це занадто прямолінійно. Це, скоріше, коли береш знайомі шматки із відомих фільмів і смієшся над ними, знімаєш їх по-іншому. А у нас більше сарказм, іронія. Працює і музика свого часу, і сюжет, і нетиповість героїв…

- А в чем нетипичность героев? Комедии о мошенниках-неудачниках уже снимали не раз…

- Так, але не ми! Тобто не в Україні. У нас інше соціальне тло.

- В Украине, к сожалению, много чего еще не снимали…

- В Україні зняли чимало цікавих фільмів, але переважно про нашу далеку історію. А от нова історія і сучасність якось упущені. Хочеться їх переварити на свій лад, аби було наше бачення, а то так і будемо жити в чужому баченні свого життя.

- Да, современность у нас, кажется, была представлена только в альманахе "Мудаки. Арабески".

- Так, трохи… А так зазвичай якась ностальгія за радянським часом, чи загалом про історію інших століть фільми. Всі бояться сучасності. Посттоталітарні країни усі так знімають. Але он як вирвались румуни в останній час. Бо просто зняли ряд фільмів про сучасність.

- Ну вот еще будет альманах "Украина, гудбай!".

- Так, цікавий, гадаю…

- Но у Вас, я так понимаю, более позитивное виденье нашей современности?

- Тааааак! Однозначно. Я просто сприймаю людей такими, як вони є, і не хочу їх перероблювати чи повчати. Це, на мою думку, є посттоталітарним всіх підганяти під якесь бачення. І у фільмі це якраз виражається. Так що наші герої зовсім не ідеальні і не політкоректні, і не вилиті з бронзи (смеется).

- То есть Вы как сторонний наблюдатель, придерживающийся нейтралитета?

- Саме так. Принаймні намагаюся максимально до цього наблизитись.

- Жанр фильма позиционируется как сатирический истерн. События разворачиваются на границе западной Украины в 90-е. И есть любовная линия. То есть нас ждет нечто похожее на "Границу. Таежный роман"?

- Так, жанрово це саркастичний, сатиричний істерн. На заході про нього кажуть вестерн. Тобто там є чимало елементів вестерну: незнайомці у місті, недоброзичливці, які їх зустрічають, подорожі за скарбами… А той фільм, що ви назвали, більше мелодрама. У нас любовна історія є, але фоново, трошки, все-таки суть стрічки в іншому.

- Будет приключенческий экшн?

- Лише частково. Бо ж екшн передбачає тотальні карколомні трюки, а у нас їх зовсім небагато. Є постріли, аварія…

- Вы работали на съемочной площадке с пиротехникой. Не было опасно?

- Я долучив до цього професійних піротехніків і зброярів. Тож все було під контролем.

- И каскадеров?

- Так, одного. Павла Авілова. Він допоміг зробити декілька сцен. Але для нього то були дрібниці. Бо все-таки більше уваги я приділяв сюжету, фінанси не дозволяли ставити великі фантастичні сцени.

- Стало быть, компьютерных спецэффектов не будет?

- Комп´ютерні в нас тільки титри (смеется). Гадаю, спецефекти треба робити або гарно, або ніяк. Та все ж хороше кіно - це не спецефекти. Якість фільму – це, перш за все, сюжет, гра акторів. Все інше похідне.

- Согласна. Вот "Тойхтопройшовкрізьвогонь" попытался сделать спецэффекты и только насмешил зрителя. Или Вам понравился фильм?

- Я сміху в залі не чув, не знаю (смеется). Головне, що творці фільму пройшли всі етапи створення кіно і отримали безцінний досвід, відвоювали вітчизняний ринок, трохи вказали шлях іншим. На мій погляд, фільм загалом хороший. Але завжди хочеться краще (смеется). Часом подивишся якийсь фільм у кінотеатрі, іноземний, і теж не все подобається. Та важливо, щоб ішов процес, щоб фільм демонструвався у кінотеатрах, щоб був обмін із глядачем. Тоді все буде, викристалізується стиль, підхід, що буде відштовхуватися від думки глядача. А інакше - лише сама теорія.

- Вернемся к жанру. Перед нами истерн/ вестерн. Есть ли в нем что-то, к примеру, от братьев Коэнов или Тарантино? Или вы придерживаетесь советской/ российской традиции кино, не голливудской?

- До Коенів і Тарантіно мені ще рости й рости (смеется). Насправді, коли знімаєш кіно, то відправна точка – це твоє особисте відчуття часу, кадру, гумору. Наслідувати іншу людину неможливо. Бо немає другого Тарантіно... Та й це суперечить самій професії. Людина приходить у кінематограф, аби залишити власний відбиток, не чийсь. А наслідувати іншого... це щось не те.

- Ваш фильм – авторское кино или мейнстрим?

- Я лише хочу, аби він сподобався і знайшов свого глядача. І зроблю для цього все. А такого чіткого розділення я не маю.

- Что именно планируете сделать?

- Планую вийти зі стрічкою в широкий прокат, десь у квітні 2013-го. І продати її на ТВ. І спробувати продати закордонному ТВ.

- Какой у фильма бюджет?

- Стрічка дуже малобюджетна. Треба вміти робити фільми за дуже невеликі гроші. Але конкретну суму ще рано називати, бо ще не все завершено, і пост-продакшн внесе корективи. Я взагалі думаю бюджет не оголошувати, бо це завжди викликає непотрібне порівняння. Зараз готовий тільки сказати, що бюджет дуже малий і він значно менший, ніж, допустимо, бюджет однієї серії типового телесеріалу.

- А государственные деньги в бюджете есть? Или все за счет частных спонсоров?

- Ні, державного фінансування немає. Бо із самого початку задумувалося зняти кіно за приватні кошти. Допомогли хороші і авторитетні люди, по дружбі…

- "Дорога на Запад" - рабочее название. Планируете ли его менять для проката? И связано ли оно с мировой западной культурой? Или имеется в виду только запад Украины, где разворачиваются события?

- Щодо назви ще думаємо. Я прийняв цю назву спонтанно, але вона так засіла, і ми з нею дуже звиклись. І взагалі тепер вона має двозначний сенс, у зв´язку з нашими рухами в ЄС. Але до політики, звісно, фільм немає жодного відношення.

- Вы сами из западной Украины? Почему перенесли события туда?

- Ні, я киянин. Просто коли працюєш із сучасністю, сюжет має бути реалістичним. Фільм у нас україномовний і має звучати реалістично в цьому плані. Ось, наприклад, знімаєш кіно, події в якому відбуваються у Донецьку. І всі у фільмі говорять українською. І це цілком може бути правдою, бо ж і там купа україномовних людей. Але стереотипно

це складно уявити. А бути багатомовним фільм не може, інакше вже вийде телебачення.

- Прекрасно, что фильм украиноязычный! Но, стало быть, Вы не рассчитываете на прокат в России?

- Чому? Озвучка коштує всього баксів 300, на чотири голоси. І жодних проблем. Але ще крутіше прокатати україномовний фільм із російськими субтитрами. Це було б суперово! Надало б стрічці шарму.

- С чем наиболее сложным пришлось столкнуться на съемках?

- Найбільш складного немає. Тобто це моя не перша робота, до того були короткометражки. І я знав, на що йду. Складність в одному – зараз я дознімаю фільм, який задумав ще в 2009 році, а знімати почав в 2010-му, а на дворі вже 2012-й, а вийде він у 2013-му… Зазвичай для кінопрактики це нормально, але для мене, так як це перший великий фільм, складно. Складно в тому аспекті, що якби я почав знімати його сьогодні, то, є таке відчуття, зняв би усе інакше. Бо ж бачення вже інше, інший досвід.

- Вы режиссер по образованию или по призванию?

- За покликанням. На одному майстер-класі Роман Балаян сказав, що неможливо навчитися бути режисером, художником чи композитором. Це тільки покликання.

- На роли Вы брали актеров из университета им. Карпенко-Карого и киевских театров. Как подбирали их? Был кастинг?

- Так, ходив на студентські вистави, дивився, відмічав… Деякі мене неймовірно вразили! Потім відкорегував трохи сценарій, коли вже уявив, хто кого буде грати. Взагалі актори у нас неймовірні. Дивно навіть, чому молоді кінорежисери не запрошують їх у свої дипломні роботи, а знімають зазвичай друзів чи родичів, не однокурсників. А там є справжні шедеври!

- По сюжету бандиты-неудачники задумывают дельце ради наживы, но в итоге в них просыпается совесть. Расскажите поподробнее, насколько возможно без явных спойлеров, что за дельце? И есть ли параллельные сюжетные линии? Кроме любовной, о которой мы уже знаем.

- Так, є дві паралельні лінії. Основні. По суті, стрічка про те, що ми всі насправді хороші люди. І передусім це кіно вирізняється тим, що розкриває не природу зла, а природу добра.

- А Вы действительно думаете, что все мы хорошие?

- Упевненний! Усі люди хочуть тільки добра. Батьки дітей б´ють тільки заради добра, жінка чоловіку не довіряє, тільки щоб сім´ю зберегти.

- А муж жене изменяет, чтобы что? (смеюсь)

- Ну є такі чоловіки, що кажуть, аби зрозуміти, що твоя жінка найкраща… (смеется). Але якщо серйозно, люди справді все роблять заради добра. Вони ніколи не роблять так, аби свідомо вчинити зло. Просто часом щось іде не так. Ось і фільм наш саме про це.

- Хм, интересная трактовка дурных поступков…

- Ні, ні. Це ніяк не виправдовує погане. Просто люди задумують тільки добро, а як воно вже виходить – то інша справа. І найголовніше – які висновки з цього люди виносять. Дехто вважає, що просто не пощастило. Інші - що так робити не варто.

- То есть Ваши герои захотели наживы с добрым умыслом, у них была благородная цель?

- Саме так. Пограбувати злочинців, які грабують інших.

- Современные робин гуды?

- Можна і так сказати.

- Как думаете, на какие темы сегодня в Украине актуально снимать кино?

- Про добро завжди актуально. То лише здається, що це неважливо. Насправді всі оцінюють людей навколо по тому, наскільки ти добра людина. Хоча ніде про це не говорять. Актуально про боротьбу особистості, про те, що є сила і є покарання. Тобто покарання не у сенсі фізичної розправи, а у підсумках життя: відштовхнув хороших людей, не зустрів дівчину своєї мрії, прожив беззмістовне життя…

- В "Дороге на запад" будет наказание или хэппи-энд?

- Фільм реалістичний, проте фінал все ж таки буде щасливий…