Блог | Неописуемый позор: Путин просит помощи у Трампа

Сорок пять минут парада, который прошел в Москве 9 мая, войдут в историю с гораздо большим значением, чем торжества, которые проводились на мостовой главной площади российской столицы последние годы, если не десятилетия, пишет Виталий Портников для Vilni-media.

Далее текст на языке оригинала.

Адже жодного разу до цього керівникам Радянського Союзу та Російської Федерації не доводилося шукати допомоги у президента Сполучених Штатів для проведення цього параду. Сталін, Брежнєв, Горбачов або Єльцин однозначно вважали б Путіна справжнім лузером, якому довелося поступитися суверенітетом ядерної держави заради власної безпеки у свято.

І це, можна сказати, один з головних підсумків чотирьох років російсько-української війни. Коли вона починалася, Путін розраховував за кілька днів захопити Київ і створити в Україні маріонетковий уряд під проводом зрадників. Після того як від бліцкригу він перейшов до війни на виснаження сусідньої країни, сама можливість ударів по Росії здавалася чимось із фантастики – проти цих ударів виступали західні союзники України, в Києві не коментували епізодичних фактів появи українських безпілотників у російському повітряному просторі і говорили про "невідомі дрони".

Тепер усе інакше. В Україні ніхто не приховує ракетних ударів по військових заводах та нафтопереробному комплексу Російської Федерації. Нафтові порти, від яких залежить баланс російського бюджету, палають і виходять з ладу. І навіть повітряний простір російської столиці більше не виглядає захищеним від можливої появи українських безпілотників. І тут можна говорити не тільки про питання безпеки – це ще й приниження російського керівництва. До Москви напередодні 9 травня завезли, здається, всі наявні засоби протиповітряної оборони. Але навіть якщо безпілотні апарати під час параду з’явилися б лише в повітряному просторі Московської області – це все одно могло стати приводом для зупинки урочистостей. І Путіну із гостями на очах усього світу довелося тікати з Красної площі в бункер під Мавзолеєм.

Ну і щодо гостей. Саме їхня невпевненість у тому, що перебування в Москві під час урочистостей є безпечним, значно скоротила кількість охочих розділити свято з Путіним. Фактично з лідерів справжніх, а не фейкових держав, на парад спочатку погодилися приїхати лише очільники Білорусі, Лаосу та Малайзії. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо хоч і приїхав до російської столиці, але на парад не прийшов. Президентів Казахстану та Узбекистану Путіну особисто довелося умовляти вже після того, як він отримав гарантії перемир’я від Дональда Трампа.

І це – людина, яка претендує на геополітичну вагу, на те, що очолює впливову світову державу? Сталін точно сказав би Путіну, що той очолює не конкурента США, а якусь колонію Сполучених Штатів, якусь бананову республіку. Яка невимовна ганьба! І навіть не скажеш, що Сталін був би неправ. Уявіть собі – Сталін телефонує президенту США і просить допомогти з проведенням параду в Москві. Уявили? Посміялись? А Путін саме це й зробив.

Будь-яка людина при здоровому глузді на цьому етапі мала б усвідомити, що продовження війни з Україною нищить саму Росію, руйнує її економіку, створює всі передумови для демографічної катастрофи і практично позбавляє суверенітету. І може так статися, що ще через якийсь час усі принципові рішення для Росії ухвалюватиме не Путін, а Трамп – якому для цього доведеться домовлятися із Зеленським. Те, як готувався і в якій атмосфері проводився цей парад, дає всі підстави для такого висновку.

Але водночас я прекрасно розумію, що Путін не виглядає людиною, здатною подивитися в очі реальності. І головне питання – скільки ще буде потрібно часу, скільки ще зруйнованих російських підприємств і портів, скільки ще загине росіян у донецьких териконах, скільки ще країн повернеться до Росії спиною з-поміж нинішніх її союзників, щоб ця реальність наздогнала Путіна.