Европа і "російське чудовисько". Український шанс?

Ситуація в Україні стала "символом слабкості Європи". ЄС так і не виробила хоча б якусь загальну доктрину щодо Росії.

Останнім часом побільшало антизахідних виступів серед українських політиків. Раніше таким грішили українські ліві, яких небезпідставно називали "рукою Москви". Вже й фракцію КПУ розігнали в українському Парламенті, але дух "руки Москви" ще довго вивітрюватиметься з кулуарів влади.

Причому глашатаї зради ЄС навіть чути не хочуть, що вони підливають олії у кремлівське багаття. Їхнє бажання перекласти вину на інших, щоб приховати власну неспроможність, може бути деяким виправданням, але лише умовним.

Український загал чомусь переконаний, що на Заході все і всіх купила Москва. Що газо-нафтові долари керують політиками і формують позитивний образ Росії і негативний України. Щодо Росії буває по-різному, багато наближених до Путіна олігархів прикупили трішки ЗМІ в Європі. Але негативного образу України нема. Загалом, жодного образу нема. Які зусилля для цього доклав Київ? Власне, таким і є результат.

Побіжний огляд преси стосовно страшної авіакатастрофи у небі України може допомогти скласти уявлення про те, хто і яким чином формує думку пересічного європейця, зокрема франкомовного, який потім іде до урн і обирає тих, які вже приймають рішення і визначають долю країн і континенту.

Ким і коли було збито в українському небі малайзійський Боїнг? Хто має беззаперечні докази про ракетний пуск? І чи був він взагалі? Чи змінить авіакатастрофа поблизу Донецька хід конфлікту в Україні? Що робити Європі з українською кризою і Росією? Такими питаннями і надалі переймаються французькі ЗМІ.

Що ж відомо у Європі про катастрофу малайзійського рейсу МН-17 поряд із Грабовим, на Донеччині. Що знають про це європейські військові та спецслужби? Із впевненістю можна ствердити, що вони зараз вже точно знають, де це Грабове знаходиться. Все ж решта вивчається із притиском на слові "об'єктивність". Інформаційний потік з цього приводу настільки густий, що розібратися у ньому навіть фахівцям дуже складно, а що казати про пересічних європейців.

Французькі ЗМІ пробують з'ясувати це без висунення конкретних звинувачень і підозр. Але доки європейська преса розпитує фахівців і консультантів, пробуючи розібратися, що і як донести до суспільства, голосно звинувачення стосовно катастрофи виголосили лише дві країни - Росія і США, причому кожна з них покладає вину на різні сторони конфлікту: Росія - на Україну, а США - на "проросійських сепаратистів". І саме цитатами представників цих двох країн заповнені газетні шпальти, ТБ і інтернет-ресурси Франції.

Загалом, достатньо обережно французькими експертами коментується ймовірність збиття Боїнга із ЗРК "Бук". У коментарях лише наголошується, що керування цим надскладним комплексом із декількох машин вимагає десятків добре підготованих фахівців для їхнього обслуговування. Яких, очевидно, не могло бути серед сепаратистів, на думку французьких експертів.

З моменту анексії Росією Криму сили НАТО підняли в повітря біля кордонів України літаки радіолокаційної розвідки, обладнані комплексом АВАКС. Два літаки постійно патрулюють повітряний простір над Польщею та Румунією. Хоча нещодавно джерело агенції Франс Прес у НАТО визнало, що траєкторії патрулювання занадто віддалені від місця катастрофи малайзійського Боїнга. Зі слів працівника НАТО можна зрозуміти, що навряд чи можна очікувати, щоб літаки із системою АВАКС на такій відстані змогли зафіксувати аварію.

Військовий оглядач французького часопису "Пуан" (Le Point) підкреслює "особливу перевагу" Франції над європейськими союзниками в царині радіоелектронної розвідки. Спеціальні космічні засоби саме такої розвідки є на озброєнні французької армії. Мова йде про супутникове угрупування "Elisa" (Electronic Ineligence Satellite), яке може відслідковувати активність радарів з навколоземної орбіти. Здійснити запуск із ЗРК "Бук" без радарного наведення неможливо. Це, до речі, знімає питання щодо випадковості запуску руками нібито нашвидкоруч підготованих терористів. Французький часопис задається слушним питанням: чому французька військова розвідка не отримала свої відомості про авіакатастрофу і не передала їх Президентові Франції?

Якщо це був збій у системі, що є цілком можливим, то залишається сподіватися лише на американців, які володіють системою SBIRS (Space-Based Infrared System) - інфра-червона система космічного базування. Пильне око цієї системи мало би засікти залп з "Буку", і Пентагон повинен мати усі параметри пуску із точністю до метра.

Заголовки і загальна тональність публікацій у французьких друкованих ЗМІ є достатньо промовистою. Наприклад журнал "Експрес" (L'Express) у заголовок матеріалу про падіння Боїнга виносить слова "Європа боїться російського чудовиська" (L'Europe a peur de l'ogre russe). Часопис наголошує, що ситуація в Україні стала "символом слабкості Європи". ЄС не тільки не зміг напрацювати сильну позицію, а просто дійти спільної думки щодо "української кризи". Хоча Кремль здійснив військову інтервенцію у країну, яка має стратегічно важливе значення для транспортування газу в Європу. Та і щодо останніх дій Москви спільна позиція ЄС має суто декларативний характер.

Європа так і не виробила хоча б якусь загальну доктрину щодо Росії. Ким є РФ для ЄС, союзником чи ворогом? Чи економічним партнером і джерелом енергоносіїв? На ці питання ЄС чіткої відповіді не дає, і кожна країна будує у стосунках із Москвою власну стратегію - підкреслює часопис. Єдині, хто у Європі має зрозумілу картину(чітку схему) стосунків із Росією - це крайні праві, Національний Фронт із Марін Лє Пен на чолі. Для них Путін є безумовним союзником, більше того, прикладом для наслідування.

Тижневик "Нувель обсерватьор" (Le Nouvel Observateur) намагається з'ясувати, чи не перебуває Європа на порозі нової ери у стосунках з Росією? На думку оглядача часопису Венсана Жовера, Москва навряд чи зупиниться у своєму поступові в ескалації напруги. Маховик російської пропаганди вже є занадто розкрученим, вважає Жовер. "Щоби зберегти авторитет всередині країни, Путін повинен змусити свій народ повірити у нову віртуальну реальність, у наявність світової змови з метою зупинити Росію на її шляху до Величі", - наголошує Венсан Жовер.

Він вважає, що Путін не може відступити, бо спирається на націоналістичну логіку, яку він обрав у 2012 році, після повернення до Кремля. Якщо ЄС наважиться на серйозні секторальні санкції проти російської економіки, це означатиме лобове зіткнення і завершення процесу зближення, підвалини котрого заклав ще Горбачов.

"Нувель Обсерватьор" стверджує, що ЄС чекає "нова стратегічна епоха" у стосунках із Москвою. Дуже значною мірою залежатиме від України, якою саме буде ця епоха. Точніше, чи буде Київ глядачем чи повноцінним учасником переформатування європейского безпекового і економічного поля. Французькі ЗМІ достатньо прозоро натякають на відсутність спільної позиції ЄС і Франції щодо України. А отже наявне поле для маневру. Є час і підстави для переформатування цих полів саме на користь України. Починати треба було вчора, але і сьогодні не пізно. Питання лише кому...Уряду немає, а війна є.

Чи проголошена "українська європейська доктрина"? Де місце України у безпековому полі європейського континенту? Україна бавитиметься в нейтралітет і віритиме гарантіям? Саме зараз Київ повинен зробити ряд важливих і невідкладних кроків. Для початку чітко і виразно заявити про необхідність набуття членства в НАТО. Без такої заяви будь-які перспективи жити в мирі і спокої із таким сусідом як РФ є примарними і нездійсненними. Навіть після війни.