Сповідь емігрантки: як живеться українці в Ізраїлі

Олена Коген закінчила академію ХНАМГ в Харкові, після чого рік працювала інженером за фахом "теплогазопостачання та вентиляція". У 2009 році її запросили взяти участь в поїздці до Ізраїлю, яка була організована для молоді, яка має єврейське коріння.

За 10 днів ця країна їй сподобалася так, що повернувшись в Україну дівчина поставила мету повернутися в Ізраїль на довше. Ось уже сім років вона живе в місті Беер-Шева, розвиває свій блог в Інстаграм , працює на фрілансі і виховує сина.

Історія переїзду

Перший раз я відвідала Ізраїль в 2009 році. Це була поїздка, організована єврейським агентством для молоді, що має єврейське коріння. А я підпадала в категорію тієї самої молоді з "корінням".

Все почалося з того, що роком раніше, до Харкова приїхала погостювати моя рідна тітка, яка на той момент вже років 15 жила в Ізраїлі, і каже: "Олен, а чому б тобі не поїхати в Ізраїль, подивитися країну". А я, зізнаюся чесно, ніколи раніше про це не думала, не дивлячись на те, що знала, де живе тітка.

Я вирушила в агентство і дізналася про десятиденну безкоштовну туристичну поїздку "Тагліт" і про піврічні або річні студентські програми "Маса" в Ізраїлі все для тих же людей з "корінням".

Читайте: Исповедь емігранта: як живеться українцю в Боготі

І ось, я прилетіла до Ізраїлю і провела там 10 днів. За час поїздки ми з'їздили всю країну вздовж і поперек. У цій подорожі я побачила все, але в той же час нічого. Занадто швидко відбувалися зміни декорацій.

Повернувшись в Україну, стала підбирати для себе студентську програму, щоб можна було пожити в іншій, такій несхожій на Україну країні.

Всі програми "Маса" можна поділити на три типи: релігійні, академічні та світські. В останньому випадку спектр був великий, починаючи від спортивних програм, які готували фітнес тренерів, до кухарів в Ейлаті з практикою в місцевих готелях.

Були програми розраховані на півроку, були на - рік. Будь-яка програма мала на увазі, що ти отримував студентську візу на даний період, а з цього випливало, що легально працювати в Ізраїлі не міг.

Релігійні програми були явно не для мене - їх я не розглядала. Академічні - звучали заманливо, але де знайти кошти, щоб протягом трьох років оплачувати собі житло, побутові потреби і при цьому не мати можливості працювати?

Залишалися світські, які, як я вже написала, були найрізноманітніші, як за змістом, так і за кількістю особового матеріального участі.

Я зупинилася на річній програмі для фотографів в Беер-Шеві. Перші півроку я повинна була вивчати іврит в ульпані (ульпан - це курси івриту, який тобі викладають на ... івриті. Так, така методика, вчити іноземну мову цією ж самою іноземною мовою - прекрасно працює, якщо хто сумнівається), а другі півроку - фотографію в коледжі.

Програма надавала житло в гуртожитку, оплату комунальних послуг і твоє навчання, а також стипендію в розмірі 1300 шек (що приблизно 340 доларів). Я ж, зі свого боку, повинна була сплатити переліт.

І ось у вересні 2010 року приземлилася в аеропорту Бен Гуріона в Тель-Авіві вже в якості студентки і відправилася в серце пустелі Негев - місто Беер-Шеву. В якому, до речі, і живу донині, правда, вже давно не в гуртожитку.

Перші враження

Незважаючи на те, що під час першого візиту я об'їздила Ізраїль уздовж і поперек, Беер-Шеву я не відвідувала. Коли побачила гуртожиток, була, м'яко кажучи, в шоці. Він був величезним - (надалі подруга, назве його "Титаніком") на території було кілька зелених галявин і крамничок, а за його межами я бачила тільки кам'яні споруди присипані вохристим флером піску. Забігаючи вперед, скажу відразу, що насправді, все не було так драматично, але ось спочатку я бачила все саме так.

Мені дали ключ від квартири, яка була розрахована на п'ятьох людей. І якщо місто здалося мені похмурим, то квартира сподобалася відразу - чиста, світла, з новим посудом і холодильником, нормальним санвузлом. І сусідки були приємні. Одна дівчинка з України, три інших - з Росії. У мене не було "кризи спілкування" або мовного бар'єру.

Читайте: Як перемогти рак і радіти життю - сповідь вижила

З усіма учасниками програми я могла говорити по-російськи, всі ми виросли на одних і тих же мультиках і кінофільмах, у всіх були схожі предмети в школах і вуза, всі ми були приблизно однакового віку (+/- 25 років) у нас були схожі інтереси і всі ми були відкриті до спілкування.

Тому, трохи освоївшись, мені все стало дуже подобатися.

Так, були нюанси, до яких по початку було дуже важко звикнути: наприклад, під час шабату (а це значить з вечора п'ятниці і до вечора суботи) не працював жоден ізраїльський магазин, тільки російські (а в тому російському, який був біля нас, продавалися не всі потрібні нам продукти), але це було ще півбіди, крім магазинів, в цей же проміжок часу не працював громадський транспорт. Таким чином, в свій вихідний ти на море поїхати не міг.

Та і взагалі по суботах життя в місті немов завмирало, була таким в'язким, малотекучим. І, звичайно, на мене, після киплячого життям Харкова, це трохи давило.

Водійське посвідчення

До переїзду в Ізраїль у мене не було водійських прав, тому я їх отримувала тут. Процес отримання прав починається зі складання екзамену з теорії. Я купувала книжки, але найбільше допоміг сайт isradrive.info - там є всі питання, які можуть попастися на іспиті. До речі, теорію в Ізраїлі можна здавати і російською мовою теж.

Коли теорія здана, можна приступати до практики, хоча закон не забороняє взяти кілька практичних уроків до здачі теорії. Практика починається з бланка "Тофес ярок", який потрібно взяти в оптиці - це свого роду обхідний лист.

Читайте: Як живеться українці в Амстердамі: сповідь одеситки

Спочатку позначки в ньому робить офтальмолог, який дає висновок чи можете ви водити машину без окулярів чи ні. А потім з цим бланком йдеш до сімейного лікаря, який, пише, що немає протипоказань за станом здоров'я. І коли два фахівця поставили печатки на бланку, можна починати брати уроки у інструктора.

Якщо отримуєш права з нуля, зобов'язаний взяти мінімум 28 уроків. Коли усі теми пройдені, інструктор призначає внутрішній іспит - його проводить інструктор з іншої школи. Його завдання побачити ті помилки, які не помічає вчитель.

Зазвичай, після внутрішнього іспиту, інструктор записує в чергу на проходження зовнішнього державного іспиту. Зовнішній іспит приймає інспектор з автоінспекції. Іспит триває 20-25 хвилин, відповідь, чи пройдено іспит, приходить протягом дня.

Раніше зовнішній іспит доводилося здавати і тим, хто хотів підтвердити діючі права (правда, для них не були обов'язкові 28 уроків практики). Але з серпня 2017 вступив в силу новий закон, який звільняє від іспиту тих, чий водійський стаж становить 5 років і більше.

Медичне обслуговування

Дуже важливо знати про нюанси виклику швидкої допомоги в Ізраїлі. Якщо викликаєш швидку і вона приїжджає, але людину не госпітализують, то вона повинна сплатити половину суми за послуги швидкої допомоги, а другу половину виплатить лікарняна каса, в якій людина застрахована. Якщо ж швидка приїжджає і людиу госпіталізують, то оплата повністю "лягає на плечі" лікарняної каси.

В Ізраїлі існує чотири лікарняні каси. Лікарняна каса - це страхова компанія, яка надає населенню медичні послуги (аналог поліклінік в СНД). Людина, яка переїжджає жити до Ізраїлю, повинен застрахуватися в одній з цих чотирьох кас.

Оплата за лікарняну страховку відбувається один раз в два місяці. Ми на сім'ю з трьох осіб (двоє дорослих і одна дитина) платимо 180 шек (приблизно 45 доларів) за два місяці. Сума страховки залежить від виду самої страховки, лікарняної каси і віку - чим більше вік, тим і сума страховки більше.

Ще мене вразило, що у кожного гінеколога в Ізраїлі, в кабінеті є апарат УЗД. Коли була вагітна, гінеколог весь час спостерігав за розвитком дитини і кожного разу після огляду віддавав "фото" мого малюка.

З мінусів хотілося б відзначити, що часто, для того щоб потрапити на прийом до фахівця (фахівцем вважається будь-який інший лікар крім сімейного), потрібно чекати місяцями або ж їхати на прийом в інше місто. Безумовно, якщо у вас сильний біль, ви приходите в будь-який день без черги, розповідаєте про своє самопочуття секретарям і тоді вони "втискують" на прийом в той же день.

Сервіс

Сервіс в Ізраїлі не ідеальний, але, в цілому, приємний. Супермаркет зустріне охоронцем на вході, якому потрібно буде продемонструвати вміст сумки - це вимушений захід, щоб запобігти можливим терактам. Але ось в самому супермаркеті немає камер для речей, тобто, якщо навіть у вас з собою продукти з іншого магазину, ви спокійно проходите з ними всередину. У сирно-ковбасному відділі продукцію можна спробувати перед покупкою, попросивши про це продавця.

Читайте: Исповедь емігрантки: як живеться українці в Берліні

З мінусів тут варто відзначити, що іноді можна зустріти на прилавках прострочені продукти. Тоді потрібно вказати на це комусь із співробітників магазина, щоб товар прибрали.

Комунальні платежі з недавнього часу можна оплачувати за допомогою мобільного додатку. Це позбавить вас від безглуздого проведення часу в черзі.

Взагалі, бізнес поступово переходить на додатки. Господар найближчої від нашого будинку перукарні, де стрижеться мій чоловік, придбав для свого бізнесу додаток на телефон - тепер запис тільки через нього.

Незважаючи на те, що багато ізраїльтян скаржаться на бюрократію, все-таки з нею в Ізраїлі не все так погано. Наприклад, якщо вам сказали принести ксерокопію - вам не потрібно її завіряти нотаріально. Взагалі, в Ізраїлі нічого не потрібно завіряти нотаріально, хіба що, документи для закордону - вони потребують апостиль.

Коли п'ять років тому я оформляла ізраїльський закордонний паспорт, то від мене було потрібно лише кілька фотографій (і пара сотень шекелів). Усе. Паспорт був готовий протягом двох тижнів. А зараз в Ізраїлі можна отримати тільки біометричний паспорт, з відбитком пальця, що значно скоротить час проходження прикордонного контролю.

Робота

В Ізраїлі є три основних сайту, де ізраїльтяни шукають вакансії на роботу: Alljobs.co.il, Jobmaster.co.il, Drushim.co.il

Всі вони на івриті, так що без знання мови, хоча б мінімального, там робити нічого.

Є парочка російськомовних: Rabota.co.il, Orbita.co.il. На них найчастіше представлені спеціальності, які не потребують високої кваліфікації.

Будь-яка стерпна робота в Ізраїлі, припускає знання івриту. Звичайно, в сфері хай-тек і великих міжнародних компаніях, англійська - обов'язкова.

Втім, одна моя подруга працювала в фонді, де здійснювала переклад документів з російської на англійськк, але така вакансія - виняток, а не правило.

Ну, і ще в Ізраїлі, звичайно, процвітає "кумівство". "Свої" радять "своїх". Це, звичайно, не означає, що без зв'язків хорошу роботу годі й шукати, але я б дуже радила, ці зв'язки заводити.

Їжа та релігія

Ізраїль - релігійна країна, де приписи Тори поширюються і на їжу: свинина - не кошерно, змішувати м'ясне з молочним - не кошерно, осетер - не кошерний, відповідно чорна ікра - теж не кошерно, а ось червона ікра - кошерна; більш того, борошно теж буває не кошерне!

Кошерні продукти - це ті продукти, які дозволені до вживання Торою. Але тій же корові мало бути просто коровою, щоб її м'ясо вважалося кошерним. Щоб м'ясо корови стало придатним для їжі (або інакше сказати, стало кошерним), корову повинні спеціальним чином забити.

Читайте: Исповедь емігрантки: як жилося українці на острові Ява

Що стосується борошна - поки над її виробництвом трудяться не євреї (або ж не релігійні євреї), то результат їх роботи не може вважатися кошерним. А для того, щоб борошно стала кошернти на завод запрошується равин, який читає над борошном молитви, після яких воно стає кошерним, про що буде свідчити спеціальна печатка на упаковці.

Ще на упаковках ізраїльських продуктів можна побачити інший значок "Парва". Парва - це ті продукти, які не можна віднести ні до м'ясного, ні до молочного: фрукти, овочі, крупи, горіхи і т.д.

Часто значок "Парва" можна зустріти на упаковках з морозивом. В Ізраїлі існує морозиво, яке роблять без молока. На ньому є значок "Халяві" (молочне).

М'ясне не можна змішувати з молочним, але це ще не всі обмеження. Людина може їсти молочне не раніше ніж через 6 годин після того, як поїла м'ясне. І ось коли ти поїв м'ясо, хочеш морозиво, але його тобі не можна, тому що воно "Халяві", на допомогу приходить морозиво "Парва".

Інтернати

В Ізраїлі поширене явище віддавати дітей до інтернатних закладів. Причин, чому люди віддають дітей в інтернати багато. Розповім про ті, про які знаю я: дитина некерована і / або прогулює школу і батьки не можуть на неї ніяк вплинути.

Читайте: Сповідь емігрантки: як українка розчарувалася в Єгипті

Знайома розповіла мені таку історію. Коли її синові було 12 років, він заявив, що напише заяву в поліцію, за те, що вона чинить на нього психологічний тиск. Він полягав в тому, що мати змушувала його робити уроки. А це, таки так, вважається в Ізраїлі психологічним тиском. На що вона відповіла, що тоді їй доведеться віддати його в інтернат, адже у неї немає на нього ніякого впливу. Син прийшов до висновку, що все-таки краще робити уроки, ніж відправитися в інтернат.

До речі, ці інтернати спеціалізовані і після їх закінчення більше шансів потрапити в певні види військ (можна порівняти з кадетських училищем).

Є ще кілька причин переводу в інтернат: батьки переїжджають в інше місто, а їхні діти не хочуть залишати своїх друзів або свого хлопця/дівчину. Саме таку причину мені назвала майстер манікюру, пояснивши, чому її15-ти річна дочка живе в інтернаті в центрі країни.

Тема інтернатів регулярно з'являється в ізраїльських групах в соціальних мережах, де батьки просять порадити будь-який інтернат з особистого досвіду. Багато людей коментують, причому як батьки, так і діти, які ці інтернати закінчували. В цілому ставлення суспільства до інтернатів досить ліберальне.

Важливо знати

Тероризм зараз є скрізь, і Ізраїль стикається з ним частіше за інших держав. Раніше був "тренд" підкладати сумки з вибухівкою в людні місця. З тих пір, сумка без господаря отримала назву "חפץחשודк", що перекладається як "підозрілий предмет".

Пильні ізраїльтяни, бачачи його викликають поліцію. А ті діють за інструкцією: оточують прилеглий район і випускають робота. Робот стріляє по "предмету". Якщо в сумці є вибухівка, пострілом провокується контрольований вибух, в ході якого не постраждають люди.

Резюме

Ізраїль - як і будь-яка інша країна має свої сильні сторони і свої недоліки. Багато людей, які ніколи не змінювали "країну проживання", мають властивість ідеалізувати "закордон", і коли вони, таки, переїжджають, у них все одно є відчуття, що в новій країні апріорі краще. І чим сильніше у них переконання, що "закордон" - країна рожевих єдинорогів, тим сильніше буває їх розчарування.

Ізраїль - країна з хорошими дорогами, з сильниою вищою освітою, високим рівнем життя, чудовою і різноманітною природою (тут є все: і моря, і пустелі, і гори, і ліси), але в той же час з культурою, яка дуже відрізняється від української.

Крім того, в "пакет" входять: ракети з Гази, арабо-ізраїльський конфлікт і періодичні військові операції. А ще потрібно звикати до жаркого клімату, який деякі дуже важко переносять ... і сміття. В Ізраїлі дуже брудно. Як не крути (так, звичайно, в центрах міст і багатих районах чисто, але в цілому, таки, брудно).

Тим, хто збирається, переїжджати в Ізраїль, я б радила не ідеалізувати цю країну, але і не боятися. Бути готовим зустріти труднощі, але не сумніватися в тому, що вони переборні, і що все буде добре!