Відео дня
Сповідь емігранта: як живеться українцю в Боготі
Ростислав Калацінскій (Rostyslove) до 17 років жив у Львові. У 2009 році вступив на факультет журналістики в КНУ ім. Шевченко і переїхав до Києва. Після успішного закінчення університету працював кореспондентом на телеканалі 1+1. Але кілька років тому все круто змінилося і спокійні українські міста зараз йому тільки сняться.
Українець живе на батьківщині найвідоміших наркобаронів світу, в 10-ти мільйонному місті Богота, столиці Колумбії. Серед 20-ти країн, в яких побував наш герой, саме Богота припала йому до душі. Там він танцював під пісні Шакіри, поки не зустрів чарівну колумбійку Анну і залишився на Батьківщині тепер уже законної дружини.
Історія переїзду
У Колумбію приїхав дуже цілеспрямовано, після останньої невдачі з програмою Фулбрайт в Україні. Три роки проходив відбірковий етап для того, щоб вчитися на магістратурі в США. У 2014 пройшов в 50 кращих кандидатів, але в топ-20 так і не потрапив. Життя ніби зруйнувалося, так як я хотів повчитися і пожити за кордоном.
Навчання в КНУ ім. Шевченко на факультеті журналістики і робота на 1+1 в якості кореспондента мене вже не зупиняли. Хотів нових відчуттів. Втомився вчитися і працювати одночасно. Я хотів подорожей. В той момент ще не уявляв, як круто зміниться життя: робота в престижних мовних школах, любов, десятки подорожей, сотні знайомств і нових іноземних друзів, тисяча пригод, повернення в Україну, переоцінка цінностей, щастя і депресія, повернення в Колумбію, весілля і створення телевізійних проектів про Україну і Колумбію.
Перші враження
Мене здивувала природа, яка присутня в кожному місті; красиві гори навколо величезної десятимільйонної Боготи; вечірки і ставлення до життя, як до чогось сьогоднішнього; відчувати красу життя, навіть якщо в кишені не більше 10 песо (3 долари). Колумбія вже двічі була визнана найщасливішою в світі. І це щастя зараз в мені, я його передам і українцям в телевізійних проектах, які вже почав знімати.
Читайте: Як живеться українці в Амстердамі: сповідь одеситки
Колумбія - це країна контрастів. Наприклад, в столиці є райони "luxury", такі, що з Україною не зрівняються. Ні, брешу. З Україною в плані розкоші, мені здається, ніхто не зрівняється. Є "буено" - красиві, охайні, дорогі райони. Але також є і бідні, страшненькі і сумбурні. Тут можна побачити машину за 100 тисяч доларів, але також можна побачити і дітей, яким нема чого їсти.
Транспорт
Ну, до транспорту в столиці у мене "особливе" ставлення. Найефектніша розвага в Боготі - це трансміленіо: два великих, переповнених вщерть автобуса, де можна почути місцевий реп, оперу, і навіть знайти собі пару - на все життя або на одну ніч. Тому що між людьми практично немає відстані.
Але є одна річ, яка мені шалено подобається в трансміленіо - це запахи. Так, ви правильно читаєте. Вмитися, прийняти душ і додати духів в ліве вушко і в праву пахву - це тут як сказати "привіт". Обожнюю це в колумбійцях. Такі всі чистюлі. Мені рік давали поради, як покращувати свій запах до нестями. Це тут дуже важливо. До цього я особливо не парився. Вмився, почистив зуби, використав дезодорант і готовий до праці і оборони.
Таксі в Колумбії більш ніж доступне, а "зловити" його можна запросто з руки при дорозі. Також з'явився Убер. Це дуже доступно і швидко. За 2-4 долари можна пересуватися по Боготі. Також в Боготі існує бісі-таксі (бісі скорочено від bicicleta, тобто велосипед). Це так весело і завзято! Це як карета, але тільки з велосипедистом. Коли їду - завжди посміхаюся, тому що від моторчика виходить смішний звук, місця мало (двоє худеньких поміщаються), можна дивитися з віконця на місцевих і помахувати їм услід рукою. Ми з дружиною відчуваємо себе принцом і принцесою. Тільки, звичайно, повертаємося не з шикарного балу, а зі звичайних заходів.
Є тут і маршрутки. Мене просто пересмикує, якщо треба зловити цю вертихвістку. Справа в тому, що маршрутки практично не зупиняються. У буквальному сенсі, потрібно туди заплигувати і вистрибувати. За проїзд потрібно передавати відразу, щоб пройти турнікет, а якщо не встигнеш заплатити або схопитися за щось, то вилетиш дуже просто. Ніколи не їжджу і вам не раджу.
У місті Медельїн, на батьківщині наркобарона Пабло Ескобара, з транспортом все просто казково: просторе і комфортабельне метро. Тепленько. Завжди живеш в травні (PS: У Колумбії немає пір року). Можу сказати, що місцевий уряд краще працює в департаменті Антіокия, ніж в Кундінамарка. Наприклад, кожен мер Боготи вже протягом 20 років обіцяє почати будівництво метро, але руки так і не доходять.
Читайте: Як живеться українці в Австрії: сповідь студентки
Корупція тут на високому рівні, а колумбійці особливо і не паряться. Тут діє правило фієсти, тобто власне задоволення, релакс і насолода понад усе. Ніхто не буде працювати у вихідні або в святкові дні.
По Колумбії зручно подорожувати. Літаки - дуже популярний і доступний засіб пересування. Від 35 до 90 доларів за квиток. Крім того, автобуси курсують щодня в будь-якому напрямку. Від 10-50 доларів. Я віддаю перевагу автобусам. Дороги гладенькі, нескінченні мости і гори, гори, гори. З вікна можна побачити найдивовижніше в Колумбії - її природу. Адже Колумбія - перша в світі за кількістю різних видів пташок, друга країна в світі за різноманітністю видів метеликів, і третя - за наявністю проживають тварин.
Оренда житла
Житло - від 110 до 600 доларів за квартиру або кімнату в місяць. Їх зазвичай здають без меблів, так що майте на увазі. Також потрібен документ від місцевого жителя, у якого є майно. Якщо ви не зможете заплатити за оренду, ця людина повинна заплатити за вас. А ось кімнату з меблями знайти не складає труднощів. І документів практично ніяких не треба. Хостел - в межах 10 - 25 доларів за ніч.
Робота. На кого полюють колумбійські хедхантери?
Найбільш затребувана професія для іноземців в Колумбії - це викладання. Як іноземних мов, так і шкільних або університетських дисциплін.
Так, я пораджу шукати роботу з України. На жаль, у нас немає безвізового режиму з Колумбією. Так що, в будь-якому випадку, треба буде заплатити в районі 200-350 доларів за робочу візу на рік. В середньому зарплата для іноземців - від 500 доларів на місяць.
Я знайшов роботу за допомогою міжнародної студентської організації AIESEC, Global Talent Program. Викладав англійську в Avanti Language School. Це офіційна школа іноземних мов від США в Колумбії. Мені довелося пройти три інтерв'ю по скайпу, надати копію диплома та сертифікати на знання англійської мови. Раджу також пройти онлайн курс TEFL (Teaching English as a Foreign Language). Він може знадобитися і завжди буде вам в плюс.
Медичне обслуговування
Кожен колумбієць або іноземець платить за медичне обслуговування. Близько 20-30 доларів на місяць. Це обов'язково. В іншому випадку вас можуть не обслужити, якщо знадобиться термінова допомога. Якщо ж потрібно звернутися до лікаря, то чекати потрібно довго. Від кількох годин до двох-трьох тижнів. Ніколи не звертався за допомогою і сподіваюся не доведеться.
Я людина нетерпляча. Але вчуся в Колумбії чекати. Я навіть не можу повірити, які вони сонечка. Адже вони багато і терпляче чекають. Може через те, що вони все роблять повільніше. Не знаю. Я іноді зриваюся і йду. Це буває в чергах в банках, магазинах і т.д.
Про місцеві жителів
Колумбійці дуже привітні, усміхнені і чуйні. Вони дуже люблять іноземців. Але зав'язати дружбу складно. Як і всюди. Ніхто тебе просто так не запросить додому повечеряти. Це дуже потаємно. Колумбійці дуже домашні. Більшість дітей живе з батьками до 25 років і це нормально. Деякі, як і в Україні, не можуть уявити собі довгих подорожей або зміни місця проживання. Теж залежить від регіону. Люди з узбережжя Карибського моря більш вперті й сміливі. Це помітно і по їх артистам. Наприклад, Шакіра і Тото ла Момпосіна, співак Карлос Вівес і Фонсека, міс світу-2014 Пауліна Вега - всі вони з узбережжя Карибського моря.
Кухня
Їжа тут смачна, але одноманітна. Голодним тут залишитися вкрай складно. Місцеві обіди в ресторанчиках коштують 2-3 долари. У ланч входить значна порція супу, рис і салат, овочі, макарони або картопля (на вибір), курка, м'ясо або риба (теж на вибір). Ну і, звичайно ж, смажений банан з фрешем з екзотичних фруктів. Останній, до слова, обходиться в якихось 70 центів. І його можна придбати на кожному розі.
Коли готую борщ - сусіди заздрять. Запахами заманюю колумбійців. Годую друзів традиційними українськими стравами. Таким чином вони дізнаються більше про Україну. На власне весілля я приготував вареники з м'ясом, картоплею та чорницею, а також деруни. Колумбійці були дуже здивованіі! А розважали нас україно-колумбійські музиканти (мама музиканта - українка, а тато-колумбієць).
Звичайно ж, я сумую за українською кухнею. Наприклад, тут немає гречки. Практично немає хороших сортів чаю, але яка тут кава! Колумбія - це країна кавування.
Читайте: Исповедь емігрантки: українка в Канаді
Я їздив в Кавовий Культурний Ландшафт Eje Cafetero вже два рази, бачив, як вирощують кавові дерева, як обробляють зернятка, як готують каву. Це дуже цікаво і пізнавально. Тут також ростуть найвищі пальми в Колумбії, що досягають 40-60 метрів.
Резюме
Мені шалено подобається Колумбія. Я її виділяю з 20 країн, які відвідав за 25 років життя. Тому і живу тут. Крім того, я дуже закоханий. Зараз мрію і роблю те, що вважаю важливим. Я створив телепроект під назвою "Сhao Ucrania, Hola Colombia", де поставив собі за мету розповісти про ці дві дивовижні країни - Україну та Колумбію.
Порівняти менталітети, проінформувати про найвідоміші колумбійські і українські містах, підтвердити або спростувати міфи, провести соціальні та культурні експерименти, розповісти про життя за кордоном з точки зору іноземця і зблизити дві країни.
Моя мета - відкрити очі українцям і колумбійцям на звичайні і абсолютно нові речі. І одне із завдань - спростити питання з візами, тому що ні в Україні, ні в Колумбії немає наших посольств і подорожувати сюди зараз досить складно, чого не скажеш про Бразилії, Аргентині чи Перу. Так що у мене є багато завдань і я їх починаю здійснювати. Всім хорошого настрою і шаленого кохання!