Едірне: Туреччина, якої ви ще не бачили

В умовах пандемії Туреччина залишається одним із найдоступніших напрямків, відкритих для українців. Ця країна настільки різноманітна, що знайти ідеальне перезавантаження тут може кожен. Атмосферний Стамбул, інопланетні ландшафти Каппадокії і Памуккале, засніжені схили Ерджієса, мальовничі гори і комфортні морські курорти Туреччини завжди на слуху, але що робити, якщо тягне на щось менш "розкручене"?

У такому випадку можна відправитися, наприклад, за 235 км від Стамбула, до маленького міста Едірне, що зіграло велику роль в історії Туреччини. До 1453 року воно було столицею всієї Османської імперії, сьогодні являє собою адміністративний центр однойменної провінції. Ця провінція єдина в країні повністю розташована в Європі, на кордоні з Грецією і Болгарією. У місті Едірне лише 128 тис. мешканців, але його чудово збережена імперська культурна спадщина і релігійне різноманіття гідні пильної уваги.

В Едірне гармонійно співіснують величні мечеті, православні церкви і велика синагога – всі ці святині можна за годину обійти пішки. Наситившись духовним, прогуляйтеся доглянутою територією Медичного музею султана Баязида II, купіть сувеніри на старовинному критому ринку або подивіться традиційні "олійні бої" Кірпкінар – вони безперервно проводяться із середини XIV століття. Після прогулянок історичним центром обов'язково спробуйте що-небудь із багатої місцевої кухні – наприклад, смажену печінку з перцем, – під вино місцевого виробництва.

OBOZREVATEL побував в Едірне на початку квітня і готовий ділитися рекомендаціями.

Мечеть Селіміє і Стара мечеть

Головний символ міста – мечеть Селіміє середини XVI століття, внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Її побудував найкращий архітектор Османської імперії Мімар Сінан на замовлення султана Селіма II, сина Сулеймана Пишного і Роксолани, на піку військової та культурної могутності країни. Сінан також був зодчим знаменитої мечеті Сулейманіє в Стамбулі, але саме мечеть в Едірне він вважав своїм найкращим творінням.

Величний архітектурний комплекс загальною площею 28 500 кв. м. у відмінному стані. Завдяки розташуванню у центрі міста на пагорбі видно його звідусіль.

Дивлячись на розмах і розкіш, колони і мінарети, мармур і золото, вітражі і килими, хитромудрі витончені візерунки, найменше відчуваєш себе в провінції – тут виразно живий дух столиці величезної імперії.

Ще одна мечеть, куди ми радимо вам зайти, також розміщена в центрі міста, поруч із критим ринком. Повз її дев'ять куполів і різьблені двері ви точно не пройдете.

Ескі Джамі, або Стара мечеть, найдавніша в Едірне (початок XV століття) і дуже незвична – здебільшого завдяки каліграфічним роботам на стінах.

Велика синагога

Щоб як слід відчути багатокультурний дух Едірне, зайдіть також до Великої синагоги та Болгарської православної церкви Святого Георгія. Єврейська і болгарська громади відіграли значну роль у становленні регіону, хоча зараз в Едірне залишилося не так багато їхніх представників.

Велику синагогу, що вміщує 1200 осіб, відкрили 1909 року, слідом за пожежею, що знищила на початку століття десятки будівель іудейської громади. У 1930-х роках, зіткнувшись із переслідуваннями, багато євреїв утекли з Едірне до Греції та США, але Велика синагога все одно продовжувала роботу – її закрили аж 1983-го.

У 1990-х старий будинок викупила турецька влада і після масштабних ремонтних робіт знову відкрила як синагогу 2015 року. На честь відкриття Муніципалітет Едірне повісив на вулиці біля синагоги плакат: "Ласкаво просимо додому, наші старі сусіди!"

Болгарський православний храм Св. Георгія

Колись в Едірне було 17 болгарських церков, тепер їх, як і болгар, залишилося зовсім небагато. Церкву святого Георгія, яку ми рекомендуємо вам відвідати, побудували 1880 року в кварталі Кийик – у минулому він був одним із чотирьох місцевих болгарських районів.

Будівництво храму профінансував султан Абдулахмет II, а ось внутрішнє оздоблення, зокрема іконостас, створювалося на кошти місцевої болгарської громади. У 2004 році храм відкрили після реконструкції і повторно освятили, причому на церемонії був особисто присутній прем'єр-міністр Болгарії.

На території церкви розміщено шість мармурових надгробків болгарських офіцерів, загиблих 1913 року, під час Другої Балканської війни. На другому поверсі працює етнографічна виставка і бібліотека з книгами болгарською мовою.

Медичний музей в Едірне

У другій половині XV століття на замовлення султана Баязида II в Едірне з'явився розкішний комплекс будівель: до нього входила лікарня, яка функціонувала аж до 1877 року, а також медична школа, де навчали персонал для цієї лікарні.

У 1997 році, після реконструкції, на території комплексу відкрили незвичний медичний музей. Особливе місце в експозиції приділили психіатричному відділенню колишньої лікарні, де в давнину випробовували нетрадиційні методи лікування за допомогою запахів, звуку, кольору і спілкування з тваринами.

Територія музею медицини дуже велика і гарно упорядкована. Тут можна прогулюватися, як по парку, – в компанії павичів, наприклад.

Олійна боротьба Кіркпінар

Щорічно у перших числах червня в Едірне проходить народний фестиваль. Його головна подія – змагання з традиційної турецької "олійної боротьби" Кіркпінар, однією з найдавніших у світі.

У цьому виді спорту немає поділу на вагові категорії – тільки на рівні майстерності. Під барабанний бій, відразу після виступу танцюристів у національному одязі, на поле виходять двоє политих олією борців у шкіряних штанях і вступають у поєдинок. Переможені вибувають, а переможці намагаються здолати один одного, поки не визначиться чемпіон.

Щоб стати борцем, хлопчикові доводиться навчатися майстерності з раннього дитинства.

Критий ринок Алі-паші в Едірне

Критий ринок в Едірне – не тільки місце для шопінгу, але й повноцінна пам'ятка архітектури. Його побудував 1569 року головний архітектор імперії Мімар Сінан, якого ми згадували вище. Ринок являє собою традиційну для тієї епохи будівлю: 300 метрів завдовжки, куполи на даху, шість входів і два паралельних ряди магазинів (загалом їх близько 130).

Асортимент – традиційний для турецьких базарів, але все набагато дешевше, ніж у популярних туристичних локаціях. Якщо плануєте привезти додому сувеніри або солодощі, купуйте їх в Едірне.

Ринок розташований у самому центрі міста. Поруч із ним – вулиця з магазинами, кафе і ресторанами, де можна чудово провести час і посидіти за чашкою кави. У період локдауну заклади працюють на винос, під час нашого візиту функціонували також літні майданчики.

Безпека понад усе

Безпека – туристичний тренд номер один у Туреччині сьогодні, на піку ще однієї хвилі COVID-19. Ще навесні минулого року Міністерство культури і туризму країни запустило програму сертифікації "Здоровий туризм". Напередодні нового туристичного сезону програма впроваджується з посиленою активністю: все більше готелів, ресторанів та інших закладів забезпечують максимальну безпеку гостей і отримують сертифікат Safe Tourism. До речі, зверніть увагу на його наявність під час вибору місця для відпочинку.

На момент нашого візиту в Туреччині діяв локдаун вихідного дня і комендантська годину ввечері. Ці обмеження не стосувалися іноземних туристів, на відміну від вимоги усюди, навіть на вулиці, носити маску і дотримуватися соціальної дистанції. Виходячи з готелю, беріть із собою документи і спеціальний туристичний HES-код. Його ви можете завантажити на свій смартфон, заповнивши максимум за 72 години до поїздки спеціальну форму на сайті Міністерства охорони здоров'я Туреччини .

Крім того, щонайменше за 72 години до перетину кордону вам необхідно здати ПЛР-тест на COVID-19 і забрати в лабораторії довідку з результатами англійською мовою з мокрою печаткою.

Після повернення в Україну також знадобиться довідка з результатами тесту, зробленого за 48 годин до перетину кордону. Якщо його немає, після прильоту скачайте додаток "Дій вдома", здайте тест і дочекайтеся результату на самоізоляції.

Зверніть увагу: в період пандемії правила часто змінюються. Перед поїздкою обов'язково уточніть усі деталі.