У чому загадка Бермудського трикутника: вчені висунули свою версію
Ділянка моря між Флоридою, Пуерто-Рико і Бермудськими островами стала відома завдяки зловіщій містичності в середині 20 століття – у ній буцімто щезали човни та літаки. Особливо знаковим інцидентом стало зникнення рейсу 19 – група з п'яти бомбардувальників ВМС США, які виконували навчальну місію у 1945 році.
Протягом наступних десятиліть корабельні аварії і катастрофи літаків часто приписували руйнівним силам так званого Бермудського трикутника. Але у 1975 році Ларрі Куше опублікував книгу, в якій розвінчав цю легенду, пише Science Focus.
Автор стверджує, що дані про трикутник були неточними, перебільшеними або неперевіреними. Він дійшов висновку, що кількість інцидентів у цьому районі не дуже відрізнялась від будь-якої іншої частини океану.
Протягом багатьох років люди висували низку пояснень цих випадків – як природні, так і надприродні. Дехто звинувачував у цьому технології, що залишилися від Атлантиди. Інші стверджували, що трикутник є місцем просторово-часового викривлення, що засмоктує об'єкти в паралельний всесвіт.
Одне з найдивніших природних пояснень полягає в тому, що бульбашки метану, випущені з морського дна, перекидали кораблі. Однак дослідження Геологічної служби США не зафіксували значних викидів метану за останні 15 000 років.
Висока частота ураганів у регіоні могла мати серйозні наслідки в епоху, коли точне прогнозування дозволяло пілотам і капітанам уникати поганої погоди.
Нещодавнє дослідження припустило, що шторми, які зближуються, здатні генерувати хвилі висотою до 30 м, які можуть потопити навіть великі човни. Лабораторне моделювання підтвердило, здатність таких хвиль поглинути кораблі, але немає жодних доказів того, що вони дійсно виникають у Бермудському трикутнику.
Дехто стверджує, що магнітні аномалії змушували моряків і пілотів, які орієнтувалися за компасом, відхилятися від курсу. Хоча таких аномалій не виявлено, на початку 20-го століття справжня географічна північ і магнітна північ у Бермудському трикутнику збіглися, що могло призвести до навігаційних помилок.
Варто зазначити, що берегова охорона США не виділяє жодних специфічних небезпек у Бермудському трикутнику, а в списку найнебезпечніших для судноплавств вод, цей регіон не фігурує.
Незважаючи на велику інтенсивність повітряного і морського руху, а також часті урагани, в цій зоні не спостерігається статистично незвичної кількості аварій і катастроф.
Справжня причина, чому ця легенда виявилася стійкою, більш приземлена. Людей природно тягне до таємничості, тому перші повідомлення про зникнення людей привернули широку увагу.
Як тільки міф утвердився, репортери поспішили приписати нові катастрофи таємничим силам Бермудського трикутника. В останні роки ажіотаж вщух, можливо, тому, що сучасні технології дозволяють нам відстежувати океанський і повітряний рух з більшою точністю.
Раніше OBOZ.UA писав про три моторошні таємниці Бермудського трикутника, що спантеличили увесь світ.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!