Сім дивних речей, які вважалися нормальними у древньому Вавилоні: від оргій до жертвоприношень

Місто Вавилон, найбільший мегаполіс стародавнього світу, заснований приблизно чотири тисячі років тому, знаходився на території сучасного Іраку. Це було багате і могутнє місто, про неймовірну архітектуру якого згадує навіть Біблія, ворота до якого (ворота Іштар) є безцінним музейним експонатом, а сади Семіраміди вважались дивом світу.

Втім, життя у Вавилоні було далеким від нашого сучасного уявлення про звичайний побут великого міста. Деякі їхні звичаї та розваги, які описало видання Medium, здатні шокувати нас до глибини душі. Ось сім із них.

Смертна кара за дрібні злочини

Найвідомішим правителем Вавилона був цар Хаммурапі, якого ми знаєм насамперед завдяки кодексу запроваджених ним законів, який зберігся до наших днів. У ньому описуються судові процедури, а також злочини і відповідні покарання. І він дивує своєю жорстокістю. Навіть за найменші провини вавилонян карали смертю. За словами професора Колумбійського університету Марка ван де Міроопа, який досліджував епоху Хаммурапі, смертний вирок у цьому кодексі згадується щонайменше 30 разів.

При цьому принцип відповідності злочину та покарання застосовувався, якщо обвинувачений та постраждалий мали однаковий або близький соціальний статус. Член еліти, який скалічив простолюдина, міг відкупитись досить помірним штрафом. І навпаки, простолюдин, який якимось чином завинив перед людиною з високим статусом отримував неймовірно жорстоку кару.

Закон не сліпий

У Кодексі Хаммурапі люди чітко ділились на три класи: авілум – еліта, мушкенум – вільні люди, вардум – раби. Існувати поза межами цієї системи було неможливо. Окремі закони адаптувались з урахуванням статусу учасників процесу. Корисніші для суспільства люди отримували більші компенсації. Тому чоловіки та заможні люди мали перевагу над усіма іншими мешканцями Вавилону.

Богів треба годувати

Релігія Вавилону була політеїстичною – його мешканці вклонялись багатьом богам, верховним з яких був Мардук, він вважався покровителем міста і владикою решти богів – Ішта, Енліля, Шамаша, Сіна та інших. Держава споруджувала цим богам величні храми, всередині кожного з яких стояла статуя відповідного божества. Входити до неї мали право тільки служителі культу, адже статуї вважались не просто зображенням, але й втіленням самих богів. Тому священники та жерці мали за обов’язок тричі на день годувати їх та поїти вином або пивом, а також вдягати і прикрашати коштовностями. У святкові дні ці статуї виставляли перед усіма вавилонянами.

Дитячі жертвопринесення

Вавилонські звичаї були неймовірними жорстокими з точки зору сучасного гуманізму. Так джерела свідчать, що немовлят з відхиленнями, навіть просто близнюків, вважали проклятими і вбивали одразу після народження. Але на цьому смертельні ризики для дитини не закінчувались. На щорічних фестивалях на честь бога вогню Ану йому жертвували життя дітей. Також, за деякими гіпотезами, за допомогою ритуальних дітоубивств у Вавилоні могли регулювати чисельність населення.

Аукціони наречених

Укладання шлюбу у Вавилоні розглядалось, як акт передачі власності. Тож дружин чоловіки собі обирали не за покликом серця, а під час щорічного аукціону – процедуру його проведення описував ще давньогрецький історик Геродот. За його даними, раз на рік у кожному селі незаміжніх дівчат збирали в одному місці, виставляли у коло і дозволяли чоловікам роздивлятись їх і пропонувати їхнім батькам грошову компенсацію за обрану наречену. Першими обирали найбагатші, їм діставались найкрасивіші жінки. А в кінці простолюдини могли взяти собі дружину, яку інші вважали не вродливою, навіть із доплатою. Шлюб за тим укладався у вигляді договору між батьком жінки та чоловіком. Думку нареченої з приводу заміжжя не питали. А за подружню зраду її могли покарати смертю. Причому разом із коханцем.

Масові зґвалтування

Утримання від сексу вважалась у вавилонському суспільстві гріхом, а незайманість не була чеснотою. Тому, за даними Геродота, кожна дівчина раз у житті мала зайнятись сексом у храмі із чоловіком, який перший їй заплатить. Відмовити йому вона не мала права. Описувались також випадки позахрамової проституції, коли чоловіки могли дозволяти незнайомцям займатись сексом зі своєю дружиною та дітьми в обмін на гроші. Для вавилонян це вважалось слідуванням культу плодючості, у сучасному ж сенсі це було типовим зґвалтуванням.

Вечірки-оргії

Із цього ж культу витікала і улюблена розвага давніх вавилонян – вечірки, які плавно перетікали у сексуальні оргії. Починалось все, як черговий званий обід, але з часом набувало все більш сексуального відтінку. Запрошені жінки поступово роздягались і застілля переходило у геть інші розваги. У Вавилоні в пошані були вільне кохання та відкрита сексуальність.

Як писав OBOZREVATEL, історики розповіли про 10 артефактів, які відверто показували життя у Вавилоні.