Відео дня
Українки повалили Москву: як в СРСР знущались із жіночого футболу і забороняли його, але першим чемпіоном стала команда з Київщини
Жіноча збірна України проводить успішний сезон в Лізі Націй, одержавши три перемоги у чотирьох матчах, і очолює свою групу. А колись саме з нашої країни почалось відродження жіночого футболу в СРСР, хоча в Союзі його спочатку забороняли і висміювали. Адже спорт для комуністичної партії був, перш за все, методом політичної боротьби і способом довести перевагу над "загниваючим капіталізмом", а оскільки жіночих Євро не існувало до 1984 року, то і виховувати футболісток не хотіли.
OBOZ.UA зібрав найцікавіші факти про становлення жіночого футболу в Союзі та великий успіх українського клубу.
За появу і розвиток жіночого футболу треба подякувати англійкам, які першими почали відстоювати своє право ганяти шкіряний м'яч на рівні з чоловіками. Вважається, що 1894 року в Англії з'явився перший жіночий футбольний клуб British Ladies. Його засновниця, активістка руху за рівноправність Неллі Хадсон зізнавалась, що організувала команду з твердим наміром довести світові, що жінки не декоративні істоти, від яких немає користі і якими їх намагаються уявити чоловіки.
А хвиля популярності прийшлася на друге десятиліття 20-го століття, коли під час Першої світової війни жінки в Англії замінили чоловіків не тільки на заводах і фабриках, а й на зеленому газоні. У 1917 році в Ланкаширі з'явилася одна з найвідоміших команд в історії жіночого футболу Dick, Kerr Ladies. І від тренувань між роботою гравчині швидко перейшли до повноцінних матчів, збираючи натовпи роззяв.
Dick, Kerr Ladies одними з перших стали грати як чоловіки – у коротких шортах та футболках з довгим рукавом, й відбігали перший міжнародний матч із Францією 1920-го. Однак війна закінчилася, чоловіки повернулися і 1921-го британська Футбольна асоціація вирішила відкрити їм шлях назад до стадіонів, на 50 років заборонивши дівчатам грати на своїх полях із формулюванням: "Гра у футбол мало підходить жінкам, і заохочувати її не варто".
На початку 1970-х, коли сплив термін заборони у Великій Британії, у жіночого футбола почалося друге дихання не тільки на Альбіоні, а й по всьому світу, зокрема в СРСР. Епіцентрами його розвитку в Союзі стали Україна та країни Балтії. Але жіночі клуби мали напівлегальний статус і існували навіть без допомоги держави.
Проте 1971-го на матч між командами Харкова та Вільнюса прийшло близько 25 тисяч глядачів. А наступного року в Дніпропетровську провели Кубок Валентини Терешкової, в якому крім дніпрянок взяли участь футболістки з Москви, Риги, Харкова, Ужгорода, Києва и Донецька.
Жіночі змагання на стадіоні "Торпедо" викликали величезний ажіотаж. Арена на 10 000 глядачів була забита вщент на матчі місцевих "Дніпра" і "Метеора". Але після гри один із робітників "Азовкабель" надіслав листа зі скаргою на жіночий футбол до медичного журналу "Здоров'я" із заголовком "Жінка на футбольному полі? Протиприродно!".
Чоловікові, бачте, не сподобався зовнішній вигляд футболісток. Мовляв, у однієї коса бовтається, а інша "носиться по полю кудлата, як відьма". Також він переживав, що після таких навантажень, падінь і влучання м'яча в нижню частину живота спортсменки не зможуть мати дітей. І загалом, на його думку, жіночий футбол – не спорт, а знущання з організму.
І на знущальний лист цього працівника відгукнулася сама глава Федерації спортивної медицини СРСР докторка наук Ніна Граєвська, яка заявила, що розвивати жіночий футбол недоцільно. Адже, на її думку, він негативно позначається не тільки на нервовій системі дівчат, а й несе небезпеку для всього їхнього організму.
А через місяць Держкомітет СРСР зі спорту і зовсім заборонив жіночий футбол і ще низку видів спорту для дівчат, включно з боксом та боротьбою. А виправдовували таке приниження тим, що ці види завдають шкоди жіночому здоров'ю.
І тільки у 1980-х, коли жіночий футбол набув статусу офіційного виду спорту і попереду замаячили чемпіонати Європи та Олімпійські ігри, в Союзі почали ворушитися. Країні терміново знадобилася збірна, ось тільки збирати її не було з кого. Тому футболісток вирішили робити з представниць інших видів спорту, зокрема, легкої атлетики та хокею на траві.
Тільки ніхто не хотів тренувати дівчат, розуміючи всю складність своєї задачі. Погодився лише Олег Лапшин.
"Я їздив по всьому Союзу, де проходили жіночі турніри, і збирав спочатку тих, хто вже якось умів поводитися з м'ячем. Спочатку освоювали техніку, потім працювали над тактикою – я їх буквально за руку водив, показував, де потрібно бути при обороні, де при атаці. Сварити їх марно. Потрібно пояснювати, як і що", – розповідав Лапшин daily.afisha.
Інформація про створення збірної в СРСР дійшла й до журналістки з Чехословаччини Ольги Чемракової, яка запросила радянських дівчат на кубок місцевого журналу "Млади свєт". Радянський журнал "Співрозмовник", з яким вона це обговорювала, надрукував оголошення, яке несподівано викликало чималий інтерес – до редакції мішками надходили листи від дівчат, які грали у футбол.
Тому "Співрозмовник" вирішив організувало власний турнір, який став прототипом чемпіонату Союзу серед жінок. Були й ті, хто спочатку приходив на тренування після роботи. А працював на заводі чи фабриці. Про якісь професійні контракти не могло бути й мови.
Як згадували потім футболістки, за перемогу могли заплатити – до п'яти доларів. А траплялося, що у деяких команд навіть не було грошей на виїзний матч, і дівчатам доводилося платити за право грати у футбол зі своєї кишені.
Офіційна дебютна першість СРСР пройшла у 1990 році, а чемпіоном став український клуб "Нива" (Баришівка) з Київської області, який підтвердив силу саме нашого футболу. У матчі за "золото" з рахунком 2:1 був повалений "Серп і Молот" з Москви. У "Ниви" дублем відзначилась Лариса Полікарпова.
Звісно, до професійного спорту тоді було ще дуже далеко. Більшість дівчат були оформлені на підприємствах у містах, де базувались клуби, із зарплатою десь у 120 рублів, а за перемогу на полі могли отримати і по 50 рублів.
"Ми жили в селищі Баришівка. Там був спортивний комплекс, один з найкращих тоді в Україні. На початку ми жили в страшних умовах – в гуртожитку з загальним туалетом. Потім нам видали квартири, малосімейки в малоквартирних будиночках. Це було дуже круто, адже тоді люди стояли в чергах за помешканнями роками. За два тижні туди завезли чеські меблі. Більше нічого не треба було", – розповідала пізніше захисниця "Ниви" Ірина Ванат.
"Ми тренувалися по два рази на день, раз в два тижні їздили в Київ на гімнастику. Коли у нас з’явився результат, то на базі нашої команди була створена республіканська збірна України", – відмічала Ірина.
Власні команди тоді зібралися у Донецьку та Києві. Серед фаворитів першого чемпіонату СРСР було й київського "Динамо".
"Перший президент "Динамо" нас сильно підтримував. Можливо, він тоді дивився в Європу, в майбутнє. Хто знає, що він переслідував, але ми були задоволені абсолютно. Не можу скаржитися, зарплати були вище середнього: мінімум 150 рублів, плюс якісь премії – і виходило в декого 200-250", – розповідала "Суспільне" воротарка "Динамо" Лариса Погорєлова.
У 1990 році жіноче "Динамо" запросили на офіційний турнір до Франції. І киянки здивували всіх, коли його виграли. Однак одразу після повернення програли вирішальний матч чемпіонату СРСР "Ниві" з Баришівки та завершило сезон на другому місці у своїй зоні, а в плей-оф за "бронзу" поступилися в серії пенальті – 3:5 – "Текстильнику" з Раменського.
"Боже, як тренер на нас кричав! "Туристки! Нікуди більше не поїдете!", – згадувала Лариса.
Колишня гравчиня збірної СРСР, уродженка Чернігова Наталія Авдонченко розповіла, що практично у всіх футболісток були короткі стрижки.
"Хтось "пальму" зав'яже. Макіяж зазвичай ніхто не накладав, хіба що вії нафарбують і губи. Була така туш "Нива" – плюнеш у коробку і фарбуєш. Коли йшов дощ – не фарбувалися. Футболки були широкі, бігали у цій формі, як шафи. Гарну форму і труси adidas бачили тільки у збірній", – згадувала Наталія.
Офіційно збірна СРСР була створена у 1990 році під керівництвом Лапшина, але вже за рік розвалилася разом із Союзом. Хоча за цей час встигла провести 46 матчів, вигравши всього 11 із них.
Раніше OBOZ.UA повідомляв, що збірна України з футболу програла з рахунком 0:10 і вилетіла до нижчого дивізіону у відборі на чемпіонат Європи 2025 U19 серед дівчат.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!