Зірки спорту СРСР, що відсиділи у в'язниці: героєві Москви дали 12 років за зґвалтування, а чемпіону ОІ життя зламали джинси

Навіть чемпіонські титули та олімпійські медалі не могли вберегти відомих спортсменів від в'язниці у СРСР та відразу після його розпаду. Особливо, якщо цей спортсмен перейшов дорогу якійсь шишці нагорі. Хоча іноді на злочин штовхало невміння знайти себе після закінчення кар'єри.

OBOZREVATEL зробив підбірку семи легендарних радянських спортсменів, які отримали реальні строки у таборах та колоніях. Зокрема за дивне зґвалтування, побиття міліціонера та здирство.

1. Олександр КОЛЧИНСЬКИЙ (боротьба)

Дворазовий олімпійський чемпіон із класичної боротьби киянин Олександр Колчинський несподівано пішов кривою доріжкою після того, як його попросили зі збірної Союзу.

Спортсмен, якого за статуру та величезну силу рук прозвали богатирем, не міг поїхати на свою третю Олімпіаду до Лос-Анджелеса через бойкот СРСР, і у 1983 році 28-річного борця вже проводили зі спорту:

Він намагався розпочати швейний бізнес у Ташкенті, але незабаром повернувся до Києва, де у 1994 році був заарештований. Легендарний борець отримав 7 років за здирство. За однією версією, Олександр опинився за ґратами помилково, за іншою – через участь у злочинному угрупованні, яке займалося контрабандою.

Із семи років Колчинський відсидів лише два. 1996-го президент України помилував його за колишні заслуги. Після звільнення Колчинський очолював київський спортивний клуб "Гарт", прагнучи прибрати дітей із вулиць і дати шанс на кращу долю у спорті. Але багато чого не встиг, померши у віці 47 років.

2. Віктор АГЄЄВ (бокс)

Одному з найкращих радянських боксерів Віктору Агєєву кар'єру поламали невгамовний темперамент і п'яна бійка біля ресторану. Чемпіон Європи, який не вписувався в радянську систему, але подобався Мохаммеду Алі, відзначав від'їзд на збори перед Олімпіадою-1968 та бив у кафе чарки. Його намагалися вгамувати інші відвідувачі, яких він добряче "обробив" разом із другом-боксером. А вони виявилися співробітниками МЗС – і Віктора відрахували зі збірної.

Через три роки вже біля іншого ресторану Віктор зламав носа міліціонеру, який не пускав його всередину забрати забуті сигарети. Тут йому не допомогли жодні покровителі. Агєєву дали чотири роки в'язниці та ще рік накинули за втечу. Кажуть, що через характер його в таборі намагалися забити монтуванням, а одного разу боксер ледве не замерз на смерть.

Поет Йосип Бродський писав, що Віктор "б'ється, наче хуліган на вулиці". На що боксер, який віддавав перевагу відкритій стійці й опущеним рукам, сміючись відповідав: "Він має рацію. Однією класикою не перехитриш – треба тягнути на ринг щось із життя". Але після в'язниці Агєєв багато зробив для виховання молодих боксерів і створив Федерацію профібоксу Росії.

3. Іван ДВОРНИЙ (баскетбол)

Сьогодні просто смішно виглядає вирок для олімпійського чемпіона 1972 року з баскетболу Івана Дворного, який отримав три роки колонії за перепродаж пари джинсів та сорочки, привезених із відрядження до США. Не секрет, що так підробляло близько 90% спортсменів СРСР, які були за кордоном, але за іронією долі погорів саме Дворний.

Незрозуміло, чому ніхто зі спортивного керівництва країни не заступився за талановитого 20-річного хлопця. "Так… Дві пари джинсів зіпсували мені життя", – згадував Іван. Його спартаківський тренер зумів домогтися для Дворного умовно-дострокового звільнення, після чого 1975 року зі збірною Ленінграду він став другим на Спартакіаді народів СРСР.

У 1978 році Дворного призвали на службу до військ МВС і відправили до московського "Динамо", але після того, що сталося, грати за міліцію Івану було вкрай важко. І після двох років мук він пішов із великого спорту, повернувся в рідне сибірське село і зайнявся бджільництвом. Але у 2012 році був обраний президентом Федерації баскетболу Омської області.

4. Едуард СТРЄЛЬЦОВ (футбол)

Історія із вироком для одного з найкращих гравців в історії радянського футболу Едуарда Стрєльцова досі вкрита таємницями. Чемпіон Олімпіади-1956, якого британські журналісти називали "російським Пеле", опинився під арештом після поїздки на дачу до льотчика Едуарда Караханова. Форварда звинуватили у зґвалтуванні Марини Лебедєвої.

Цікаво, що ані сам Стрєльцов, ні постраждала не пам'ятали свою близькість. "Випили того дня більше ніж літр на кожного, були сильно п'яні", – розповідав футболіст. І хоч потім Лебедєва просила припинити справу з формулюванням "я його прощаю", радянські служби міцно вчепилися в нападника "Торпедо".

За зізнання Едуарду пообіцяли залишити його у збірній. Але обдурили. Суворий вирок із 12 роками позбавлення волі дехто пов'язує із показовою "поркою" від Хрущова, який посилав сигнал усім радянським зіркам, мовляв, захочемо – посадимо будь-кого. Також говорили про помсту з боку силовиків за відмову грати у їхніх командах – "Динамо" та ЦСКА.

Замість 12 років Стрєльцов відсидів п'ять, після чого два роки грав за заводські команди. На щастя футболіста, незабаром до влади прийшов Брежнєв, який прислухався до масових прохань друзів і фанатів форварда і у 1965-му дозволив йому повернутися до "Торпедо". А після перемоги у чемпіонаті СРСР – і до збірної.

5. Юрій СЕВІДОВ (футбол)

Низка трагічних випадковостей зламала долю нападника "Спартака" Юрія Севідова, який уже у 20 років став чемпіоном СРСР. Усе перекреслила безглузда аварія на рідкісному для того часу "Форді".

Все могло обійтися невеликим умовним терміном. Але коли потерпілого відвезли до лікарні, там не було чергового лікаря і, як потім з'ясувалося, молодий практикант помилково переборщив із наркозом для 62-річного чоловіка – і серце не витримало. Загиблим виявився Дмитро Рябчиков – хімік-аналітик, член-кореспондент Академії наук СРСР та лауреат Сталінської премії.

Галас піднявся величезний, тому ніхто не став розбиратися з лікарями, а винним за все призначили футболіста, якого заарештували по дорозі на тренування. У пресі почалося цькування, мовляв "Севідов не витримав іспиту на Людину". А потім йому дали десять років колонії. Щоправда, після чотирьох він вийшов 1970 року за амністією. Повноцінно повернутися до футболу вже не зміг, натомість став відомим коментатором.

6. Олег КОРОТАЄВ (бокс)

Олег Коротаєв мав усі дані, щоб стати зіркою світового боксу, але радянська система штовхнула його на інший шлях. Коротаєва загартувало тяжке дитинство, коли у 14 років працював на заводі, щоб утримувати матір та брата, навчався у вечірній школі та секції боксу. У 22 роки став чемпіоном Союзу у напівважкій вазі та полетів зі збірною СРСР на матч проти США.

У Лас-Вегасі Коротаєв розніс майбутнього чемпіона світу Марвіна Джонсона та нокаутував спаринг-партнера Мохаммеда Алі Вільяма Ратліффа. Тренер Алі Анджело Данді запропонував радянській делегації контракт на мільйон доларів, щоб Олегу дозволили залишитись у США та стати профі. Але Держкомспорт змусив спортсмена відмовитись від пропозиції.

Коли Коротаєв звинуватив головного тренера збірної Степанова у некомпетентності та хабарництві, боксера почали цькувати, не пустили на Олімпіаду-1972. А потім після бійки Коротаєва із сином голови МВС вирішили посадити на 5 років, знайшовши під час обшуку сувенірний мачете від Фіделя Кастро та пакет марихуани, хоча ніхто не бачив раніше у бійця наркотиків.

Після виходу Коротаєв знову потрапив до в'язниці, де за 10 років перетворився на кримінального авторитета. На волі Олег із приятелем відкрив фірму з продажу кольорових та чорних металів. Але у 1992 році втік до США, коли дізнався, що у Росії його замовили. Проте вбивця знайшов його і там – у 1994 році Коротаєва застрелили у потилицю біля входу до ресторану на Брайтон-Біч.

7. Зінаїда ВОРОНІНА (Дружиніна, спортивна гімнастика)

Пристрасть до алкоголю та погана компанія занапастили життя однієї з найталановитіших гімнасток в історії Зінаїди Вороніної. Ікона стилю кінця 60-х і початку 70-х, "Червона королева" Вороніна розбила серця багатьох чоловіків не лише у Союзі.

Здавалося, що особисте життя олімпійської чемпіонки склалося, коли вона вийшла заміж за олімпійського чемпіона з гімнастики Михайла Вороніна, якому народила сина. Але після виходу з декрету зловила зірку, менше працювала, почала програвати конкуренцію у збірній та потяглася до пляшки. Навіть почала забувати сина в садку.

Говорили, що Зіна пішла стопами матері, яка мала проблеми з алкоголем. Чоловік терпів, але коли її почали привозити додому непритомною, подав на розлучення і забрав сина. Після відрахування зі збірної та невдалої роботи тренера Вороніна здійснила крадіжку та потрапила до колонії. Після звільнення працювала землеробом на ливарно-механічному заводі та померла у бідності й самотності.

Раніше OBOZREVATEL писав про спортсменів, які втекли з СРСР.