Відео дня
"Я натурально на*рав у штани". Мобілізований журналіст розповів, що з ним зробили після правди про навчання у ЗСУ
Відомий український спортивний журналіст Андрій Сеньків, який у середині червня був мобілізований до Збройних сил України, у соціальній мережі Х (колишній Twitter) розповів історію, як його хотіли покарати за правду про проходження базової військової підготовки (БВЗП). У Сеньківа великі проблеми із зором, і згідно з висновком військово-лікарської комісії (ВЛК) він може служити лише на тилових посадах.
Незважаючи на всі документи, за якими Сеньків обмежено придатний, після БВЗП його все одно відправили вчитися командувати механізованим взводом.
Далі OBOZ.UA наводить текст мовою оригіналу (авторські орфографія та стилістика збережені).
"Перші дні БВЗП. Там не зразу видали одяг – ми мокли під дощем і мокрі лягали спати. Перевдягнутись не було в шо. І навчання почалося через тиждень після приїзду. Тоді то для мене було – "трагєдія"!
Я напечатав тут тред і він добре так розлетівся. По Telegram, ЗМІ і так далі. На ранок всі балакали про той тред і жали руку. Але ввечері прийшов сержант і закликав, показавши палець угору: "Нагору тебе кличуть". Я втішивсь – розголос зробить порядок.
Мене зустріли і провели в бєсєдку. Туда зайшов надутий у всіх сенсах підполковник.
"Ну шо, колаборант?" – такими були його перші слова – "СБУ вже зацікавилось тобою, шо чудиш".
Він довго, нудно і тяжко говорив, розмазував і розмазував. І видав тираду, яку я запам'ятаю на все життя. Спершу показав рукою в сторону. Там був колючий дріт, за ним трава по коліна і пару дерев.
– Шо тут бачиш?
Про колючий дріт чуйка підказала, шо ліпше не казати.
– Дерева, пане підполковнику.
– Хм, а я – квіти. А знаєш чому? Бо квіти символізують жіночу красу.
Він задумливо подивився вдаль, гордо підняв голову і розпрямив плечі. хвилинка величі.
Далі було "но-но-но" пальчиком і наказ видалити тред, який всюди розлетівся. я натурально на*рав в штани. *бать – я на радарах в СБУ, ніх*я собі.
Я відчував себе приниженим, горів від несправедливості. але проковтнув. нове життя, нові реалії, нові правила гри. Далі наказ було дано капітану – провести мене до розташування. Прикол у тому, що той не знав дороги. І весь час тримався позаду мене. Який теж не орієнтувався.
Уявіть, що тобе лякають СБУ і колобарантством. А далі капітан йде виключно позаду – зуб даю, думав, що пристрелить. Це був перший і останній (поки що, хе-хе) раз в армії, коли я схавав, опустивши голову, змирився, змовчав, 100 разів вибачався ні за що. Я мав розповісти цю історію".
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Чи не ведіться на фейки!