"Бахнемо з усього": відомий український боксер освоїв американську зброю і згадав загиблого бійця "Отаманів"

Непереможний чемпіон WBO International у легкій вазі Денис Берінчик (18-0, 9 КО) відвідав турнір пам'яті полеглих боксерів ЗСУ, який відбувся у Києві, та зібрав підлітків із прифронтових міст України. Боксер розповів про поїздки до військових, опановування нової зброї та ключові причини подальшого відсторонення російських спортсменів від змагань.

– Я тут і підтримую такі турніри, тому що я з Луганської області, моє місто Краснодон окуповано РФ з 2014 року. Хочу додому і хочу підтримувати майбутні покоління.

– Останнім часом вас частіше можна побачити у військових частинах, ніж у спортивних залах. Кого вже встигли відвідати після серпневої перемоги над шведом Ентоні Йігітом?

– Їздили до азовців, їздили до 59-ї, відвідали хлопців з ППО. Всі вони служать, мають гарний настрій, всі сильні духом і боронять нашу неньку Україну.

– Поки перебували у розташуванні військових, здобули якісь нові навики для себе?

– Так, освоїв американське озброєння 777, також ще була гармата "Гіацинт" калібру 152 мм – це радянська зброя. І ще БМ-21 "Град". Десь поруч з ними були, десь бачили, все вміємо. Вміємо користуватись МК-19... та бахнемо з усього.

– Серед боксерів, які загинули під час повномасштабної війни, є колишній боєць "Українських Отаманів" Олег Прудкий, якого ви добре знали.

– Так, ми разом були у збірній України, виступали в одній ваговій категорії. Через свою техніку ведення поєдинку він був дуже незручним супротивником і завжди бився до останнього. Він – український отаман. Так сталося, що на початку повномасштабного вторгнення він вже був захисником держави. І, на жаль, це війна, багато людей гине – і цивільних, і військових, і дітей.

– На останній бій ви зі своє командою виходили у футболках з зображенням полеглих українських захисників, зокрема боксера Олексія Найди з позивним "Тихий".

– Так, на футболці мого тренера Єгора Голуба було фото "Тихого", а у мене – побратим з позивним "Рагнар" з 80-ки. Сашко був зі Львівської області, він був командиром. У мене серед військових багато друзів і я би сказав побратимів.

– Я чула, що вже розпочалися переговори з приводу вашого наступного бою.

– Відбувся конгрес WBO і, якщо буде вакантним чемпіонський пояс, мене там назначили офіційним претендентом на це звання. А третій, четвертий, п'ятий там – всі мексиканці.

– Ну, у вас самого досить жорсткий стиль, буває така "рубка" в рингу, тому здається, що мексиканці вас не мають лякати.

– Мій стиль – технічна бійка (посміхається).

– Ви багато допомагаєте ЗСУ і особисто рвалися на фронт, а також возили продукти та речі першої необхідності людям у деокупованих містах. Де зараз комфортніше почуваєтесь – біля лінії фронта серед військових чи у відносно мирному житті?

– Насправді, всюди. Там, де є серце і там де є душа, там мені і зручно.

– Розкажіть ще трохи про своє волонтерство.

– Тільки я військовий волонтер, бо ще і подвоював трішечки. Тому не можна розповідати про все те, що я роблю. Але, наприклад, ми ходимо до шпиталів, підтримуємо військових, розвозимо їжу і гуманітарку.

– Бачили розбиті росіянами спортивні об'єкти у тих областях, де ви буваєте?

– Так, показували у Харківський області. Ще коли трішечки були у Цвиркунах, Ізюм, Балаклея, які знаходились під окупацією. Там бачив.

– А де було найстрашніше?

– Всюди. Там всюди дуже страшно.

– Останнім часом обговорюється допуск росіян до міжнародних змагань у різних видах спорту, а також до літніх Олімпійських ігор-2024. Як пояснити тим самим іноземцям, чому важливо продовжити ізоляцію атлетів РФ? Адже як вони люблять виправдовуватися: спорт поза політикою.

– Російська федерація – це країна терорист, яка вбиває дітей, знищує лікарні, школи. Для неї не має бути ані Олімпіад, ані чемпіонатів світу та Європи, жодного футболу, гандболу, баскетболу, боксу – взагалі жодного міжнародного спорту.

До того ж всі російські спортсмени є військовозобов'язаними – числяться у ЦСКА, "Динамо", прикордонній службі тощо.