Блог | Нульовий пацієнт Путін, головний генератор хаосу та огидний компроміс ЄС
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
НУЛЬОВИЙ ПАЦІЄНТ І ГЕНЕРАТОРИ ХАОСУ
Путін – "нульовий пацієнт" епідемії глобальної війни. Трамп – головний генератор хаосу на планеті. Похабний компроміс – скасування санкцій щодо Усманова та Фрідмана.
Триває гібридна атака Росії на Європу: вчора російський військовий вертоліт Мі-8 вторгся в повітряний простір Польщі, у небо були підняті винищувачі. Згідно із заявою польської сторони, вертоліт летів з боку Калінінграда і вторгся в повітряний простір Польщі на 300 метрів, перебуваючи в ньому близько хвилини. Польська сторона оцінює цей інцидент як перевірку готовності протиповітряної оборони НАТО, а крім того – це ще й залякування, спроба вплинути на Європу з метою припинення допомоги Україні. Власне кажучи, ця політика була продовжена на сесії Генеральної Асамблеї ООН, де зустрічалися, зокрема, Рубіо та Лавров.
Давайте по порядку. Почну з виступу Зеленського на сесії Генеральної Асамблеї, де Зеленський назвав Путіна "нульовим пацієнтом", від якого ідея війни поширюється по всьому світу, – це було вчора під час його виступу на сесії. Це досить точне визначення: справді, те, що відбувається зараз у світі, – це, з одного боку, зіткнення цього головного джерела війни, яким, безумовно, є Росія, а в Росії, безперечно, головним джерелом війни є Путін, – це, з одного боку, а з іншого боку – генерування хаосу, яке походить із кількох джерел. Путін є головним джерелом війни, але не є головним джерелом хаосу, – таким, безперечно, є сьогодні адміністрація Білого дому, американська адміністрація і, зокрема, Дональд Трамп. І ось це важливо: з одного боку – генератори війни, з іншого – генератори хаосу. Зіткнення саме цих двох джерел, я б сказав, зростання ентропії на планеті створює саме ту конфігурацію, ту ситуацію у світі, яку ми зараз маємо. Це, як мені здається, важлива обставина, яку треба мати на увазі: з одного боку – дуже потужний генератор війни, якого Зеленський назвав "нульовим пацієнтом", а з іншого боку – генератор хаосу. І ось як би це таке утворення – вони ніби підпалюють одне одного, ось цей генератор хаосу й генератор війни, тобто вони перебувають у стані такого своєрідного геополітичного симбіозу, про що, мені здається, варто подумати.
За словами Зеленського – я продовжу коментувати те, що сказав учора Зеленський з трибуни Організації Об’єднаних Націй, – вперше в історії Росії її гордість, нафтова промисловість, працює на останніх парах, і це справді, я згоден із президентом України, що це справді принизлива поразка для країни, яка має постійне місце в Раді Безпеки ООН і пишається своєю роллю одного з головних постачальників нафти на планеті. Ще одна думка, яку висловив Зеленський з трибуни Організації Об’єднаних Націй, – це те, що Україна постарається зробити так, щоб російський генерал Мороз цієї зими перейшов на інший бік. Я думаю, що цей виступ показав усьому світу, що Україна готова відстоювати свій суверенітет, здаватися не збирається, а подальші події показали, чого хоче Росія.
І, зокрема, – коли я говорив про те, що головним джерелом хаосу на планеті є адміністрація Трампа, – причому не тільки сам Трамп, а й такі, здавалося б, розумні люди, як Марко Рубіо: вчора Рубіо зробив кілька заяв, які свідчать про те, що адміністрація Трампа дійсно перебуває в якійсь зовсім іншій реальності. Адже він заявив, що Росія та Україна хочуть припинення вогню щодо енергооб’єктів. При цьому одразу ж міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що перерви в бойових діях не буде, що Росія не робитиме паузу для переговорів з Україною в будь-якому форматі. Вчора Рубіо та Лавров зустрічалися протягом години. Здавалося б, усе було цілком зрозуміло, було зрозуміло, що ніякого припинення вогню не буде. І тим не менше Рубіо говорить про те, що Росія та Україна готові до енергетичного перемир’я.
Ось що на це відкрито сказав Лавров – що Росія не робитиме перерви. Зараз я зачитаю цитату точно, ось цитата Лаврова, моя шпаргалка: "Росія не робитиме паузу для переговорів з Україною в будь-якому форматі, хоча Європа хоче саме цього, все з тією ж нехитрою метою – отримати перепочинок і поповнити виснажені військові арсенали київського режиму". Це текст Лаврова. За версією глави російського МЗС, Росія готова до переговорів для досягнення сталого справедливого миру. Кінець цитати. І знову йдеться про усунення першопричин війни.
Тобто американці зіткнулися з переговорниками, у яких у голові зовсім інша, незрозуміла для них картина світу. Вони кажуть їм: дивіться, ви втрачаєте щомісяця по 30 тисяч своїх солдатів, у вас фактично знищено нафтопереробку, зупиніть війну, почнемо торгувати, ось ми вас запрошуємо. Марко Рубіо запросив Путіна до Маямі на "двадцятку": ти можеш приїхати, зустрітися з Трампом, поговорити про подальший економічний розвиток, зустрітися зі світовими лідерами. Як і раніше: приходь до нас, ти наш хлопець, давай, ми тобі простягаємо руку дружби та допомоги, тільки зупини зараз війну, навіщо тобі це потрібно. У відповідь йому кажуть про конкретні, абсолютно певні речі – жодного покарання за те, що ти влаштував, за те, що ти вбив купу мирних громадян-українців, зруйнував усе, – жодного покарання. Тобі пропонують вибратися з усієї цієї ганебної, катастрофічної для тебе історії з найменшими витратами, з найменшими втратами. А у відповідь чують: першопричини треба усунути. Запитують: ну добре, які першопричини? А ви знаєте, ось печеніги, по-перше, – починається якась цілковита нісенітниця. По-перше, печеніги, по-друге, половці, потім – україн... австрійський генштаб, Богдан Хмельницький, Переяславська Рада. Ось від усіх цих незнайомих слів американці починають тихо остовпіти й намагаються зрозуміти: ви ж збираєтеся закінчувати війну? Так, звичайно, збираємося закінчувати, але спочатку – усунення першопричин війни. Печеніги, половці. І це протягом чотирьох з половиною років, точніше, протягом усього періоду, коли Трамп прийшов у Білий дім, йому пояснюють про печенігів і половців.
І ось зустріч Марко Рубіо та Лаврова, яка тривала приблизно годину, і Рубіо знову говорить про те, що Вашингтон готовий відіграти конструктивну роль, щоб домогтися перемир’я, на що протягом години Лавров йому розповідав про першопричини війни, про те, що спочатку треба починати з печенігів. Причому, що характерно, це п’ята зустріч цих двох джентльменів, починаючи з 2025 року. Тому, з одного боку, нульовий пацієнт, головне джерело війни – це Росія, а в Росії головне джерело війни – Путін, у якого в голові мішанина з геополітичних амбіцій, печенігів, цих самих половців та інших нісенітниць, а з іншого боку – генератор хаосу у вигляді Білого дому.
І ще одна річ, на якій я хотів зупинитися, – те, що я свідомо не коментував, бо хотів до кінця розібратися, що ж там сталося. Йдеться про скасування санкцій, зняття санкцій з Усманова та Фрідмана. Спочатку я хотів поговорити з експертами, зокрема у мене на цю тему була розмова з Ларисою Волошиною. Вона вважає, що це дуже хороший компроміс. Може, він і хороший, бо там двох звільнили від санкцій, зате щодо кількох тисяч фігурантів санкції було продовжено на три роки. Знаєте, це щось схоже на те, як Трамп із Лукашенком торгуються на невільничому ринку: звільняючи 25 заручників, одночасно звільняють від санкцій білоруські підприємства, тим самим підтримуючи Лукашенка і загалом легітимізуючи його, роблячи його взагалі пристойною людиною.
Отже, що стосується Усманова та Фрідмана: я вважаю, що це один із найогидніших компромісів, який тільки можна було придумати. Бо причини й та торгівля, яка тут велася, на мій погляд, є абсолютно неймовірною дискредитацією, моральною катастрофою для Євросоюзу. Не першою, не останньою, але тим не менше. Це була угода з Азербайджаном: в обмін на зняття санкцій з Усманова Баку погодився звільнити кількох ув’язнених, зокрема громадян Франції. Зокрема, вчора один із цих французів, яких у Азербайджані засудили до 10 років за звинуваченням у шпигунстві, – це Мартін Райан, — він учора вийшов на свободу. Тобто це була угода. Азербайджан тут, мабуть, представляв інтереси, зокрема, Узбекистану, громадянином якого є Усманов, а в кінцевому підсумку тут ще й економічні інтереси Узбекистану та Франції, які оголосили про партнерство у сфері ядерної енергетики, оскільки Узбекистан – один із найбільших виробників урану. Тому тут явна угода. Тут, найімовірніше, також відіграє роль Ердоган, який є ключовим партнером і Баку, і Ташкента. Отже, коротко кажучи, торгівля.
Що стосується Фрідмана, то за нього, здається, дуже активно заступався Люксембург, з яким Фрідман веде судовий спір через заморожені активи, і Фрідман вимагає виплатити йому компенсацію в розмірі 14 мільярдів євро. Абсолютно божевільна історія. Постійно відбуваються спроби мільярдерів, які перебувають під санкціями, звертатися до якихось національних урядів Євросоюзу. В основному лобістом звільнення їх з-під санкцій була Словаччина, раніше – Угорщина, наскільки я розумію, зараз головним лобістом виведення цих двох чудових людей з-під санкцій була Словаччина. Латвія трималася до останнього, але в кінцевому підсумку участь Франції все вирішила – тобто Франція, насправді, мабуть, все-таки була тим політичним важковаговиком, який у кінцевому підсумку проштовхнув ось це рішення.
Фактично, що це означає? Що це означає? Тепер, по-перше: якщо санкції вводилися як інструмент покарання, то в кінцевому підсумку ці люди, Фрідман і Усманов, – особливо, звичайно, Усманов тут найяскравіша постать, але й Фрідман теж, – це два гаманці Путіна. Це люди, які виконують особливі доручення Путіна: зокрема, Усманов – це людина, яка надавала послуги Путіну в інформаційній сфері, скуповуючи засоби масової інформації, фінансувала цілу низку путінських заходів. Тобто і Фрідман, і Усманов – це два гаманці Путіна. І ось що фактично сталося: по-перше, зараз стало ясно, що кожен із учасників списку "Форбс", які перебувають під санкціями, може вживати активних заходів для виходу з-під них – тобто двері не зачинені. Будь ласка, якщо є гроші, якщо є енергія, можливості – лобіюй. І найголовніше – адже це дуже проста історія: можна захоплювати в заручники громадян європейських країн, а потім висувати вимоги. Фактично це рішення Євросоюзу провокує створення невільничих ринків. Подальший розвиток подій бачиться так: якщо хочеш вийти з-під санкцій – організуй захоплення заручників з числа громадян Європи в якійсь країні, там, у тому самому Азербайджані, або ще в якійсь країні, та що там далеко ходити, та в тій самій Росії, – а далі вимагай зняття санкцій в обмін на звільнення якогось громадянина Європи. Чим це не дієва схема? І чим вона відрізняється від створення невільничого ринку в Білорусі, який в обмін на звільнення певної кількості рабів вимагає зняти санкції з якихось ключових підприємств білоруської економіки, що підтримують білоруський режим? Цілком дієва схема.
І останнє, що я з цього приводу хочу сказати: чому я називаю цей компроміс похабним? Тому що російські політичні емігранти, релоканти, які не мають мільярдів, які не є гаманцями Путіна, не брали участі у підтримці війни, підтримці путінського режиму, як це робили Усманов і Фрідман, а просто є політичними активістами, противниками путінського режиму, – або навіть просто людьми, які не хочуть йти на війну й вбивати українців, – ось щодо всіх цих людей у Європі діють дуже жорсткі обмеження. Вони не можуть відкрити рахунок, вони не можуть нормально функціонувати в Європі. Тобто їх, можливо, навіть і впустили, але вони там перебувають у дуже жорстких обмеженнях – на відміну від Усманова [та Фрідмана], які тепер чудово можуть існувати в Європі. І ось це, як на мене, те, що неможливо пояснити. Тобто це той самий похабний компроміс, який, як на мене, відіграє дуже руйнівну роль у репутації Євросоюзу, а найголовніше – має дуже далекосяжні наслідки. Тому я не готовий погодитися з тим, що в цьому випадку ціна цього компромісу є прийнятною. Я вважаю, що це помилка Євросоюзу.
