Топовий Михайлюк: чим запам'яталася перемога збірної України з баскетболу

Збірна України з баскетболу в п'ятницю, 14 вересня, здобула фантастичну перемогу над командою Іспанії у відборі Кубка світу-2019. Зустріч при заповнених трибунах київського Палацу спорту завершилася з рахунком 76:65.

Блогер Tribuna.com Максим Гайовий поділився враженням про баскетбол у Києві, який ми не зможемо забути. Без другого перегляду матчу, з мінімальним поглядом на статистику - емоції від побаченого вживу.

Ми перемогли іспанців у Києві! Взагалі, ця фраза могла б звучати шикарно в контексті будь-якого виду спорту, погодьтеся.

Почнемо з навколобаскетбольного: ФБУ виконала непогану роботу з розкрутки матчу. Про нього в Києві в останній тиждень і правда говорили. Столиця жила цією грою, навіть уже точно знаючи, що не побачить Пау Газоля, Рікі Рубіо, Ніколу Міротіча та інших іспанських зірок НБА. Спасибі людям у залі. Вони вчора дійсно вболiвали, а не дивилися баскетбол. Вони прийшли на своїх, а не на імена суперника.

Читайте: Як Україна обіграла Іспанію у відборі КМ-2019: опубліковані яскраві фото

Але їх до цього підготували. Десятки телеефірів, автограф-сесія, відкриті тренування, інтерв'ю - всі знали, що в п'ятницю буде баскетбол, на який потрібно йти за будь-яких обставин. І всі знали, що вперше побачать довгоочікуваного Олексія Леня.

Олексій, не в останню чергу через величезну кількiсть часу в промо-кампанії, не показав і 60% власних можливостей. Льоша, до того ж, очевидно перехвилювався в дебютній грі під тягарем відповідальності. 0 із 6 на старті матчу з лінії ніяк інакше не пояснюються, якщо поглянути на точність його штрафних за 5 років в НБА - 70%.

Але Лень все одно був дуже корисний в обороні. Іспанські захисники на старті зробили кілька спроб пройти під кільце, коли там був новачок "Атланти", але кинути з величезною рукою, що висіла над головою, вийшло тільки пару цеглин - більше практично і не ходили. Після Скаріоло спробував варіант із Оріолем, який повинен був протиставити Леню свою мобільність, але Льоша його дуже швидко вимотав функціонально.

Лише після великої перерви гості пристосувалися до захисту України і досягли успіху в триочкових після розтягування нашої оборони, але тут провини Олексія, як і Слави - мінімум. В цілому небо вчора була закрите надійно. Наші центрові перевершили іспанців і в очках із фарби, і виграних підбираннях, і в блок-шотах. Далі Льоша почне потрапляти штрафні, і все буде зовсім чудово.

Приємно, що Денис Лукашов знову зіграв відчутно краще Пуха Джетера. Втім, американець знову отримав від Євгена Мурзіна значно більше часу на паркеті - 24 хвилини проти 16. Інша справа, що після червневого жаху Пух уже виглядав значно солідніше. І м'яч втрачав куди рідше, і забив кілька дуже важливих очок перед сиреною.

Здалося, що місце в старті Дениса допомогло обом захисникам. Всі баскетболісти люблять довіру, але Лукашова воно взагалі окрилює. Денис відіграв по-справжньому видатний матч. Пуху ж роль змінника теж, здається, цілком до душі - так люди автоматично не чекають від нього гри, яку він показати вже не може, тому що надворі не 2013-й.

Хотілося б, щоб і далі ми стартували з Денисом, але тут крім Євгена Мурзіна на процес не впливає ніхто. Навіть учора, коли вкінці зустрічі у нас було +10 і справа йшла до перемоги, Мурзін на заключні 2 хвилини для чогось повернув Пуха на паркет.

До речі, про Євгена Вікторовича. Що дуже сподобалося - його вчорашня розкутість, невластива йому в цілому. Наш тренер і зі стартовим складом здивував міцно, і під час гри здійснював дуже широку ротацію. Як здалося, іспанці в якийсь момент взагалі не розуміли, хто куди біжить у складі України і що взагалі з цим усім робити.

Ще після Євробаскету-2017, визнаючи справедливість критики Мурзіна з боку багатьох колег і вболівальників, я стояв на своєму - в нашій ситуації значно важливіше, хто приїде в збірну з її потенційних лідерів, ніж те, хто буде сидіти на лавці. Мурзін отримав круте посилення і поки впорався з ним на відмінно. Виклик прийнятий. Подивимося що буде далі.

Що ще дуже важливо - українці впоралися з Родрігесом. Серхіо не зміг знайти свій ритм. Чи то від того, що лідер ЦСКА не встиг зігратися з партнерами, чи то бородань банально не зміг знайти себе в ролі додаткової ланки до Колома, який підім'яв під себе команду за 6 минулих матчів відбору. Але факт у тому, що зірка іспанців дав 5 із 14 з гри, кинув 1 із 6 "трьошок" і асистував партнерам всього 3 рази. Напевно, буде нечесно сказати, що нашим хлопцям пощастило і списати все на поганий день захисника, правда ж?

Не сподобалося, що судді помітно тягли Іспанію. У другій половині зустрічі Україна могла піти на +10 значно раніше, але арбітри проігнорували (хоча прекрасно бачили) мінімум 3-4 епізоди, коли фолили на Кравцовi, Михайлюку і двічі на Лені. Ну окей, це момент можна частково списати на нашу упередженість.

Читайте: ''Михайлюк - великий архітектор перемоги'': іспанські ЗМІ - про провал своєї збірної в Києві

А ось де упередженість і не пахне, так це в твердженні, що Михайлюк провів абсолютно топовий матч. Свят, імовірно, таки буде найкращим українським баскетболістом в історії, про що тихенько почали говорити ще в 2013-му. У п'ятницю він ще раз показав, наскільки все серйозно. 5 із 9 далеких у ціль, 5 перехоплень - і все це всього за 25,5 хвилин у грі.

Те, що він зробив у п'ятницю - не коштувало йому надзусиль. Так здалося. Він був у своїй стихії, він робив те, що добре вміє і прекрасно розумів, що клас суперника цілком дозволяє йому здійснювати майже все задумане. Впевненість Свята в собі зараз виглядає безмежною, і високий клас партнерів дозволяє приховувати недоліки, чого йому страшенно не вистачало в молодіжній збірній.

Після матчу триразовий переможець Євробаскету Серджіо Скаріоло сказав - Михайлюк це вже рівень НБА, і з часом він стане дуже хорошим гравцем НБА.

Насправді не можна сказати, що це найбільша перемога в історії української збірної, як про це багато говорили. Безглуздо порівнювати цей матч із перемогою, наприклад, над сербами або італійцями на Євробаскеті-2013. Або з домашнім тріумфом у 2008-му над Францією, за яку тоді грали праймовий Тоні Паркер + Борис Діао, Ронні Тьюріаф і Нандо де Коло. Але це була дуже велика перемога.

Звичайно, є дрібні моменти, які трохи насторожують. Наприклад, випадання з гри добротного снайпера Кобця. За більш ніж 9 хвилин він так і не кинув по кільцю (чому?), хоча номінально замінив у ротації іншого снайпера Мішулу. Трохи турбують слова головного тренера на прес-конференції про те, що до розбору наступного суперника Чорногорії ще навіть не приступали.

Але це - другорядне. Головне, що глядачі в захваті, важлива перемога здобута заслужено, та ще й з хорошим доробком. У Чорногорію команда летить у хорошому настрої і там уже точно буде грати з позиції лідера. І це прекрасно.

Говоримо збірнiй велике спасибі і чекаємо понеділка, 17 вересня, коли наша команда проведе гостьовий матч проти Чорногорії.